2. Порядок розробки робочого плану рахунків

Робочий план рахунків підприємство розробляє самостійно, базуючись на Плані рахунків, П(С)БО та інших нормативно-правових актах з бухгалтерського обліку. Формуючи робочий план рахунків бухгалтер, керується практичними потребами підприємства, тому використовує лише рахунки та субрахунки, необхідні для відображення господарської діяльності підприємства. Побудова робочого плану залежить від низки факторів: мети формування інформації; обсягу інформації, заданого її користувачем; характеру та напрямків аналізу отриманої інформації.

Робочий план рахунків складається із синтетичних рахунків, субрахунків та аналітичних рахунків, розроблених підприємством. У ньому наводиться лише частина синтетичних рахунків Плану рахунків обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, яку підприємство використовує для ведення поточного обліку на підприємстві. При формуванні робочого плану рахунків застосовується метод послідовного групування об’єктів обліку та виділення їх вертикальної (ієрархічної) та горизонтальної (інформаційних зв’язків) структури. Робочий план рахунків формується шляхом поступового розкладання, деталізації рахунків вищого порядку на рахунки нижчого порядку. Синтетичні рахунки як рахунки першого порядку розкладаються, розпадаються на субрахунки як рахунки другого порядку.

Субрахунки, передбачені Планом рахунків, підприємство використовує, виходячи з потреб управління. Для обліку об’єкта господарювання, для якого у Плані рахунків не виділено окремого субрахунку, у робочому плані рахунків вводять додатковий субрахунок, використовуючи для цього наступні за порядком цифри, і отримають для нього додатковий код. Наприклад, рахунок 28 «Товари» може бути доповнений субрахунком 289 «Транспортно-заготівельні витрати».

Субрахунки як рахунки другого порядку розкладаються, розпадаються, діляться на більш дрібні аналітичні рахунки як рахунки третього, четвертого, тощо, порядку. Аналітичні рахунки виділяють окремо у межах кожного синтетичного рахунку та субрахунку. Для розробки робочого плану рахунків необхідно визначити склад активів підприємства за їх функціональною ознакою, структуру капіталу, склад зобов’язань та зміст господарських операцій. В основу розробки робочого плану рахунків покладено систему показників внутрішньої та зовнішньої звітності, формування якої він призначений забезпечити.

Розробка робочого плану рахунків розпочинається з визначення переліку об’єктів обліку у кожній класифікаційній групі. Мінімальна кількість груп обмежена кількістю рахунків та субрахунків, максимальна дорівнює 10 для, щоб при шифруванні груп достатньо було одного цифрового знака. Детальний перелік об’єктів обліку наводиться у спеціальній таблиці, де вони поділяються на групи, підгрупи та субгрупи, де кожному об’єкту присвоюється порядковий номер, виходячи з порядкового номера об'єкту найбільшої підгрупи.

Рівень деталізації облікової інформації практично не обмежується, тому що до рахунків плану рахунків можна відкривати будь-яку кількість рахунків. Вона визначається, з одного боку, фактичною наявністю об’єктів господарювання, а, з іншого не повинна бути надмірною, тобто містити рахунки, що не використовуються або надмірні деталізації, що не мають практичного застосування.

Розглянемо порядок формування робочого плану рахунків для окремих об’єктів обліку. Блок-схема формування робочого плану рахунків до рахунку 20 «Виробничі запаси» представлена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Блок-схема формування робочого плану рахунків до рахунку