1. Сутність та призначення робочого плану рахунків

Інформація, необхідна для прийняття управлінських рішень, завжди має бути доступною для її користувачів і зберігатись у зручній формі, що забезпечить раціоналізацію процесу управління, а не буде ускладнювати та гальмувати його. У бухгалтерському обліку для накопичення та зберігання інформації використовують рахунки: «Рахунок – основна одиниця зберігання облікової інформації у бухгалтерському обліку». Причому, таке накопичення та зберігання має відповідати певним вимогам. По-перше, оскільки управляти можна лише на основі систематизованої та упорядкованої інформації, то перед бухгалтерським обліком постає завдання забезпечити групування та систематизацію облікової інформації за певними ознаками. По-друге, способи накопичення та зберігання інформації мають бути зручними та доступними.

Значення рахунків полягає у тому, що вони забезпечують науково-обґрунтоване групування та систематизацію облікової інформації, тому рахунок визначають способом групування за певною системою фінансово-економічної інформації для її поточного відображення у бухгалтерському обліку.

На рахунках обліку систематизується, накопичується поточна інформація про стан і поточні зміни об’єктів обліку, яка потім узагальнюється і використовується для складання звітності, тому вибір рахунків для обліку об’єктів господарювання, тобто їх класифікація у відповідності із певними економічними ознаками, впливає на фінансові результати підприємства, тому має не лише теоретичне, але й величезне практичне значення: «Рахунки бухгалтерського обліку є класифікаційними ознаками для відображення і узагальнення інформації про господарські факти». Наприклад, інструменти можна класифікувати і як інші малоцінні необоротні активи, і як основні засоби. У першому випадку при передачі в експлуатацію його вартість одразу буде списана на витрати виробництва та зменшить прибуток звітного періоду. У другому – їх вартість буде амортизувати протягом певного періоду, поступово зменшуючи прибуток. Сама класифікація об’єктів господарювання та господарських операцій залежить не лише від правильного визначення їх сутності та змісту, але й від логічної побудови плану рахунків.

Рахунки є складним системним утворенням, що характеризується складною ієрархічною структурою. За обсягом інформації, що відображується на рахунках, а тому за рівнем градації, їх поділяють на:

- синтетичні – це рахунки, на яких облік ведеться узагальнено у грошових вимірниках за економічно однорідними групами об’єктів господарювання. Вони є рахунками першого порядку;

- субрахунки – це спосіб групування економічно однорідних аналітичних рахунків, тобто системне утворення, що займає проміжне місце між синтетичними та аналітичними рахунками. Вони є рахунками другого порядку.

• аналітичні – це рахунки, призначені для обліку окремих об’єктів господарювання. Вони деталізують, конкретизують рахунки синтетичного обліку, облік на них ведеться як у вартісному, так і в натуральному вираженні. Вони відкриваються у межах синтетичних рахунків і їх кількість залежить від фактичної наявності певного виду об’єктів. Вони є рахунками нижчих порядків, тобто третього, четвертого, тощо.

Необхідність кожного виду рахунків бухгалтерського обліку зумовлена практичними потребами користувачів облікової інформації. Виникнення синтетичних рахунків є наслідком необхідності об’єднання (агрегування) інформації за найбільш загальними групувальними ознаками, що дозволяє її узагальнювати в межах підприємства, регіону, країни. Так, фінансова звітність, побудована лише із використанням аналітичних рахунків, буде надзвичайно громіздкою та перевантаженою зайвою інформацією, тому незрозумілою користувачам і недоцільною.

Але, застосування узагальнених показників не відображує стану і наявності кожного окремого об’єкта господарювання, тому для забезпечення всіх потреб управління фінансово-господарською діяльністю підприємства, планування виробничого процесу до синтетичних рахунків відкривають аналітичні рахунки. До синтетичного рахунку можна відкривати будь-яку необхідну кількість аналітичних рахунків, деталізуючи облікову інформацію відповідно до потреб управління. Ступінь такої деталізації залежить від розмаїття об’єктів обліку певної класифікаційної групи об’єктів обліку.

Рахунки становлять основу плану рахунків, визначаючи його зміст і призначення. План рахунків – систематизований перелік рахунків, за допомогою якого здійснюється нагромадження та групування облікової інформації про господарську діяльність підприємства з метою задоволення інформаційних потреб різних груп користувачів.

План рахунків обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій затверджується Міністерством фінансів України, тому як складова системи регулювання бухгалтерського обліку в Україні є обов’язковим для застосування усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Його застосування забезпечує однакове відображення господарських операцій підприємств незалежно від організаційно-правових форм та виду діяльності на рахунках бухгалтерського обліку, чим забезпечує єдність, порівнянність й узагальнення облікової інформації.

У Плані рахунків наводиться перелік синтетичних рахунків, які суб’єкти підприємницької діяльності повинні використовувати у процесі відображення господарських операцій. Але, для забезпечення детальною інформацією внутрішніх користувачів, кожне підприємство має право доповнювати План рахунків і розробляти робочий план рахунків, який відображує його галузеву специфіку, вид та обсяги діяльності. Робочий план рахунків можна визначити як систематизований перелік синтетичних рахунків, субрахунків та рахунків аналітичного обліку, яким користується підприємство при відображенні господарських операцій, активів, капіталу та зобов’язань. При цьому, зміст та склад кожного рахунку повинні відповідати вимогам, визначеним Міністерством фінансів України та бути незмінними упродовж звітного року.

Робочий план рахунків дозволяє відобразити в обліку кожний об’єкт господарювання, що забезпечує облік його руху, наявності та використання, а тому і контроль за ефективністю використання та надійністю збереження. Робочий план рахунків дозволяє оптимізувати виконання функцій бухгалтерського обліку. З одного боку, формується детальна інформація щодо кожного об’єкта, його руху, наявності та використання, без якої неможливо ним управляти. З другого боку, наявність такої інформації у розрізі кожного об’єкта дозволяє забезпечити його збереження. Також це дозволяє аналізувати потребу у ньому, ефективність його використання та фактори, що на неї впливають, що разом оптимізує процес управління як кожним об’єктом господарювання, так і підприємством у цілому.