Основна частина

1. Вибір місця для окопу , його обладнання та маскування.

Дає під запис порядок вибору і обладнання окопу. Вводить в тактичну обстановку і заслуховує 2-3 чол. з цього питання.

Місце для окопу повинно бути вибрано так, щоби воно забезпечувало оборону, спостереження, маскування, укриття від вогню противника і було зручно самому вести вогонь.

Одиночні стрілецькі окопи - це найпростіші земляні спорудження, які призначені для укриття особового складу від вогню противника й ведення вогню по противнику зі стрілецької зброї (автомат, карабін, гвинтівка, кулемет, гранатомет). По своєму обладнанню й глибині одиночні стрілецькі окопи діляться на: одиночні окопи для стрільби лежачи, одиночні окопи для стрільби з коліна, одиночні окопи для стрільби стоячи.

Найпростішим одиночним окопом є окоп для стрільби з автомата (гвинтівки, карабіна) лежачи. Цей окоп відривається тільки в одному випадку - при поспішному переході до оборони під вогнем противника. Для його уривки використовується індивідуальний шанцевий інструмент - мала піхотна лопата.

В ідривання окопу солдатом виконується по команді командира відділення: "Обкопатися". У загальному випадку солдат починає обкопуватися там, де його застала команда. Однак місце може призначатися командиром відділення або ж вибиратися самим солдатом.

По команді "Обкопатися" солдат кладе зброю праворуч від себе на відстань витягнутої руки, повертається на лівий бік і витягає із чохла лопату. Потім він бере лопату обома руками й ударами зверху вниз і на себе підрізає дерен поперед себе. Зняті дернини солдат укладає поперед себе з тим, щоб відразу ж одержати деякий захист від стрілецького вогню противника. Потім солдат лопатою виймає ґрунт на глибину близько 20см. Вийнятий ґрунт викидається вперед для утворення брустверу. Відривши передню частина окопу, солдат переміщується назад і відриває центральну частину окопу, відкидаючи ґрунт уперед і частину ґрунту вліво. Потім солдат відриває задню частину окопу, відкидаючи ґрунт у ліву сторону. Після цього солдат уповзає грудьми в окоп і поглиблює його до глибини 30см. Розроблювальний ґрунт відкидається в основному вперед і вліво, частково вправо. Висота брустверу при цьому повинна досягти 30см.

По закінченні цих робіт солдат укладає автомат у задню частину окопу, улаштовує в передній частині окопу сходинку для ліктів, знижує висоту бруствера в секторі стрільби до 10см, відриває приямок для магазина. По можливості, якщо противник не проявляє активності, окоп маскується підручними засобами. Залежно від щільності ґрунту ширина бруствера убік противника повинна бути від 50см (мерзлий, кам'янистий ґрунт), до 160см(супіщаний або піщаний ґрунт).

На малюнку окоп для стрільби з автомата лежачи в розрізі й у плані.

Залежно від типу ґрунту солдат затрачає на уривку окопу для стрільби лежачи від 30 хвилин до 1 години. Обсяг вийнятого ґрунту 0.3 м³.

Такий окоп з урахуванням висоти бруствера дає солдатові закриття висотою близько 60см, що цілком достатньо для захисту від вогню стрілецької зброї й осколків снарядів. Однак окоп для стрільби лежачи не забезпечує зручності дії зброєю, розміщення майна й боєприпасів. У такому окопі неможливо тривале перебування. Крім того, він утрудняє спостереження в сторони й назад. Цей окоп варто вважати тимчасовою й змушеною мірою. Тому, забезпечивши собі захист від стрілецького вогню, солдат починає поглиблювати окоп до глибини 60см. Розроблювальний ґрунт більшою мірою відкидається в сторони. Висота бруствера при цьому досягає 40-50см, а в секторі стрільби30 см. Бруствер закриває окоп не тільки попереду й ліворуч, а й праворуч теж на всю довжину окопу. Такий окоп називається окопом для стрільби з коліна. Обсяг вийнятого ґрунту досягає 0.8м³Час на уривку (уважаючи від початку уривки окопу для стрільби лежачи) від 1-2.5 год.

В важається, що надалі стрілок поглиблює окоп до глибини 110см, підвищуючи бруствер до 50-60см. Тобто висота закриття становить 160-170см, що повністю прикриває від вогню стоячу на дні окопу людину. Так виходить окоп для стрільби стоячи. Обсяг вийнятого ґрунту досягає 1.4м³ . На уривку такого окопу малою піхотною лопатою (уважаючи від початку уривки окопу для стрільби лежачи) іде від півтора до трьох з половиною годин. Незважаючи на його примітивність, цей окоп уже вважається протиатомним укриттям. Він (якщо в момент ядерного вибуху стрілець лежить на дні окопу) захищає практично повністю від світлового випромінювання, знижує радіус поразки ударною хвилею в півтора - два рази. Наприклад, якщо при вибуху ядерних боєприпасів потужністю 20 кт (потужність Хиросимської атомної бомби) солдат, що перебуває на відкритій місцевості одержує смертельне ураження ударною хвилею на відстані 1.6 км. від епіцентру вибуху, то солдат в окопі таке ж ураження одержить на відстані 1 км. Також солдат, що лежить на дні окопу практично не піддається впливу проникаючої радіації в момент вибуху. Цей же окоп має ступінь захисту від радіоактивного зараження ДО=5, тобто солдат, що перебуває в окопі буде одержувати дозу в п'ять разів менше, ніж на відкритій місцевості.

Також вважається, що по закінченні уривки окопів для стрільби стоячи із правого (лівого) заднього кута окопу солдат починає прокопувати хід сполучення (траншею) до сусіда праворуч (ліворуч). Так виникає розвинена система окопів і траншей.

О днак бойова практика показує, що окоп для стрільби стоячи дуже рідко є розвитком окопу для стрільби лежачи й з коліна. Справа в тому, що підрозділи починають обкопуватися там, де їх зупинив вогонь противника, тобто там, де його вогонь найбільш ефективний. Найчастіше через нетривалий час атакуючі відходять трохи назад (якщо не вдалося відновити просування вперед) для того, щоб зайняти більше підходящі для оборони місця й вивести особовий склад з під автоматно-кулеметного вогню. На новому місці відразу ж починається уривка окопів для стрільби стоячи й, як правило, у сполученні з відриванням траншей. Звичайно до цього часу підвозиться важкий шанцевий інструмент (великі саперні лопати, кирки) і підходить землерийна техніка. Так що мала піхотна лопата вже не використається зовсім, або ж використовується лише як допоміжний інструмент. Замітки на полях. Хто, коли й чому перший став називати малу піхотну лопату "саперною лопаткою" невідомо, але це в корені невірна назва настільки міцно вкоренилася не тільки в цивільному побуті, але й у побуті військовому, що ніякими роз'ясненнями цю оману не вдається викорінити. Тим часом у саперній справі ця лопата практично не застосовується, хіба що при ручній установці мін. А в основному сапери користуються великою саперною лопатою.

От вона на малюнку. І зовсім недоречна іронія хоробрих танкістів і не менш доблесної «піхоти» (мотострілків) із приводу "складної інженерної машини ВСЛ-110". Цей нехитрий інструмент урятував не одну тисячу солдатських життів і не одній сотні танків він продовжив бойове життя. Та й не настільки проста ця лопата, як здається. У вмілих, знаючих руках це й вимірювальний інструмент (зовсім не випадково довжина лопати саме 110 см), і універсальний шанцевий інструмент, а якщо знадобиться, то й грізна холодна зброя. Сапер ніколи не стане фарбувати черенок (ручку) як це люблять робити танкісти. Він пройдеться по черенку наждачкою, злегка обпалить над багаттям. І тоді лопата не сковзає в руках, не набиває мозоль, не треба додавати більших зусиль. щоб удержати в руці. А якщо ще витратити півгодини, щоб заточити лезо під даний ґрунт, то з боку буде здаватися, що лопата йде в ґрунт як у масло. І тільки тоді один солдат за одну годину буде розробляти один кубометр, а то й більше, не знаючи утоми.

Якщо вибране місце не повністю закриває солдата, то необхідно з допомогою лопати (МПЛ або ВСЛ-110) і місцевих матеріалів влаштувати окоп і замаскувати його і себе.

Елементи окопу:

1. Котлован h = 110, Ш = 60 см в верху і 50 см внизу. L=120 см

2. Бруствер h=50-60 см покритий дерном (замаск.).

3. Берма (30x40 см).

4. Сектор обстрілу h+30см 30°.

5. Приступець для кругового обстрілу (80 х 30).

6. Ніша для одного чоловіка з перекриттям: h=110, ш=30см.

7. Ніша для боєприпасів h=20 см, ш=40 см, L=25 см.

8. Траншея (хід сполучення) - 110x50 см

Для автомата в бруствері робиться жолобок, або ставляться рогатки, щоб покласти автомат обов'язково дулом (стволом) в сторону противника.

Окоп обов'язково маскується під фон місцевості тим дерном, який було знято, а також місцевими предметами.

Добре замаскований окоп не спостерігається противником і по ньому не можливо вести прицільний вогонь. В обороні вогонь являється основним засобом ураження і знищення противника .

Підготуватись до оборонного бою означає:

1.Знати бойове завдання

2.Відрити окоп і зайняти його.

3.Одержати боєприпаси і бути готовим до відкриття вогню.

Знати бойове завдання означає:

- знати смугу вогню відділення, основний і додатковий сектори обстрілу;

- знати орієнтири і відстані до них (при можливості пристріляти відстані до орієнтирів);

- знати ділянки зосередженого вогню і порядок відкриття вогню по них.

Кожний командир відділення складає картку вогню, на яку наносить всі ці дані та вогневі позиції вогневих засобів БМП (БТР), РПГ-7, кулеметників та ін. (основні, додаткові, тимчасові ВП, участки загороджень, мінних полів перед переднім краєм). При необхідності складає легенду (пояснення, в якому записуються дані для стрільби вночі, приціл, точка прицілювання через мушку, на які наносяться фосфорні крапки, які світяться вночі, місце прицілювання). Поправки на вітер, температуру (на кожні 300 м дальності до цілі поправка береться в сторону вітру, пів фігури або 0-02 дві тис.). При низьких температурах починаючи від - 5 С і дальності більше 1500 м беруться поправки на дальність згідно з таблицями стрільб для гармат, танків, БМП Найбільш ефективний вогонь зі стрілецької зброї 400 - 600 м.

При застосуванні противником ЗМУ солдат повинен знати способи захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї противника; уміло використовувати місцевість, засоби індивідуального захисту та захисні властивості машин; долати загородження, перешкоди та зони зараження, встановлювати та знешкоджувати протитанкові та протипіхотні міни, проводити спеціальну обробку.