Планування й контроль оновлення продукції

Високий відсоток невдатної продукції виявляється, як у великих, так і в компаніях, як у тих, котрі мають великий досвід у своїй галузі, так і мали досвід серед причин невдач, які спіткають нові продукти, називають такі:

недостатній аналіз ринку;

• дефекти самого продукту;

• більш високі, як передбачалося, витрати;

• нечітке визначення термінів;

• конкуренція;

• недостатні зусилля в маркетингових дослідженнях;

• слабкість збутового підрозділу та інші.

Більшість проблем, що виникають у зв'язку з розробкою нових продуктів, з характером є організаційними. Дослідження сотень американських компаній, що в 84 % з їх найбільш важливими проблемами були проблеми планує організації виробництва нових продуктів, а не техніко-технологічні проблеми.

Тому при плануванні підприємством розробки нових товарів необхідно з'ясувати на якому етапі життєвого циклу знаходяться їх аналоги, взаємозамінні товарі представлені на ринку.

При плануванні асортименту звичайно вважають, що розробка нової моделі продукту є заходом, пов'язаним із малим ризиком, особливо якщо вона розроблена на основі вже добре відомого продукту, на готовій виробничій лінії, і зовсім ясно зміна необхідна та прийнятна для покупців. Ризик буде збільшуватися в прямий від ступеня новизни продукту й від того, наскільки технологія його виробу та розподілу відрізняється від досвіду підприємства в цій сфері.

Основним фактором успіху нового продукту є наявність на підприємстві нової системи планування, що охоплює всі етапи розробки продукту.

За складом і завданнями планових робіт, які виконуються в процесі створення виробництва та освоєння нової продукції виділяються такі їх види. дослідні, конструкторські та технологічні, організаційно-планові, роботи V технічного, економічного та соціально-психологічного характеру.

План оновлення продукції складається на основі завдань стратегічне розширеному варіанті план оновлення продукції може містити такі розділи;

> якісні та структурні зміни "портфеля" продукції підприємства;

> економічна ефективність виробництва нової продукції.

> норми й нормативи:

- матеріально-технічне забезпечення виробництва нової продукції;

- персонал і оплата праці;

- витрати виробництва нової продукції, прибуток, рентабельність.

Випуск нової продукції містить великий комплекс робіт, що отримав назву "Підготовка-виробництва".

У залежності від послідовності виконання робіт виділяють наступні стадії підготовки виробництва нового виробу:

1. Науково-дослідні роботи по створенню продукції, тобто комплекс досліджень, з метою отримання обґрунтованих вихідних даних, принципів та шляхів до нової або модернізації продукції, що випускається;

2. Дослідно-конструкторські розробки - комплекс робіт по створенню конструкторсько-технологічної документації, виготовлення й використання дослідних зразків виробів;

3. Технічна підготовка виробництва - сукупність робіт, що забезпечує з і технологічну готовність підприємств до випуску нового виробу заданого рівня якості при встановлених рядках, обсягах випуску та витратах. У свою чергу, підготовка містить конструкторську та технологічну підготовку. Конструкторська підготовка передбачає процес створення комплекту конструкторської документації необхідної для виготовлення, її принципів експлуатації. Технологічна підготовка - роботи по створенню та удосконаленню технологічних процесів, оформленню кінцевої документації, проектуванню та виготовленню технологічної оснащення;

4. Освоєння виробництва - складова частина постачання продукції на виробництві включає обробку й перевірку підготовленого технологічного процесу та оволодіння практичними прийомами виготовлення продукції.

У процесі розробки та впровадження продукції у виробництво вирішуються наступні завдання:

• забезпечення потреб у новій продукції внутрішніх споживачів та експорт

• створення й виробництво продукції високого технічного рівня та якості, конкурентоспроможної на внутрішньому й зовнішньому ринках;

• скорочення термінів розробки та освоєння виробництва нової продукції;

• забезпечення стабільності та покращення (відповідно до розумів ринку) показників якості продукції та ефективної її експлуатації;

• забезпечення та підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства;

• завоювання прихильності споживачів до продукції підприємства та створення її позитивного іміджу.

Вихідними даними для планування технічної підготовки виробництва є: планові завдання розробки й освоєння виробництва нової продукції; планові нормативи для визначення обсягу й трудомісткості робіт шкірного етапу технічної підготовки. Планові нормативи технічної підготовки виробництва поділяються на об'ємні й трудові. За допомогою об'ємних нормативів встановлюється обсяг робіт у натуральному вимірі, а за допомогою трудових - у нормо-часах. До об'ємних нормативів належати: кількість оригінальних деталей, які припадають на виріб відповідної групи складності; кількість технологічних карт на одну деталь за видом обробки; коефіцієнт технологічної оснащеності за видами процесів і оснащення за групами складності.

При плануванні програми цільових НИОКР на період необхідно визначити:

- які роботи повинні бути продовжені, закінчені й припинені (на який термін)

- які проекти повинні бути початі

Для цього необхідно провести техніко-економічне обґрунтування проектів, у яке повинне ввійти:

обґрунтування настійності проектів

ринкові шанси у випадку вдалого завершення проекту

тривалість здійснення проекту й запропоновані витрати на нього

основний зміст і напрямки НИОКР конкурентів

оцінка перспектив успіху на основі оцінки порівняльної ефективності передбачуваних результатів.

Така оцінка робиться на основі формули порівняльної економічної ефективності:

В₂ Р_{1 + Е}

( (З₁ + е. ^Т) _{------ --------------} - (З₂ + е. ^т) ) _* А₂ = Эф ;

В₁ Р_{2 + Е.}

де ДО₁ і ДО_{2 -} - різночасні капітальні вкладення,

Т - порядковий номер періоду, у плині якого капітальні вкладення були зроблені,

R - нормальна величина ефективності капіталу.

Ятірне планування

На качану ятірного планування випуску нового виробу необхідно виявити. якими подіями буде характеризуватися комплекс робіт. Кожна подія винна встанемо вати завершеність попередніх дій. Усі події й роботи, що входять у завдань компанії рекомендується перераховувати в порядку їх виконання, проте окремі з їх можливо виконуватися одночасно.

Далі проводитися побудова первинних мережних графіків, їх перевірка та об'єднання окремих мереж у зведену модель.

Завершальним етапом ятірного планування є визначення тривалості виконання окремих робіт чи сукупних процесів. Для встановлення тривалості будь-яких робіт необхідно, насамперед, користуватися відповідними чи нормативами нормами витрат. А в разі відсутності вихідних нормативних даних тривалість усіх і робіт може бути встановлена різними методами, у тому числі й за допомогою екскурсних оцінок.

По кожній роботі, як правило, дається декілька оцінок години: мінімальна, максимальна та най вірогідніша. Отримана най вірогідніша оцінка години не може бути така як нормативний показник години виконання кожної роботи, оскільки в більшості оцінка є суб'єктивною й багато в чому залежить від досвіду відповідального. Тому для визначення години виконання кожної роботи експертні оцінки пі статистичній обробці. Розрахунки основних параметрів мережних графіків повинні бути використані в аналізі й оптимізації сітьових стратегічних планів.

Оптимізація мережних графіків полягає в покращенні процесів планування та управління комплексом робіт із метою скорочення витрат економії ресурсів і підвищення фінансових результатів при заданих обмеженнях.

Використання передових методів та технічних засобів у процесі планування підготовки виробництва дозволяє скоротити шлях від початкової її стаді досліджень до кінцевого результату - отримання нової продукції.