№1 Наукові і методологічні основи планування та контролю

Наукові основи планування.

Будь-яке підприємство будь воно більш або маленьким, чи перебуває воно в системі ринкової або планової економіки воно завжди вимагає керування. Будь-яке керування являє собою вплив керуючої підсистеми на керовану з метою виведення її на заздалегідь задані параметри. У процесі керування реалізуються наступні функції: прогнозування, планування, організація, контроль і аналіз, стимулювання. У такий спосіб планування є однієї з функцій керування й тому планування діяльності підприємства об'єктивно необхідно.

Планування являє собою постійно повторюваний, орієнтований у майбутнє процес прийняття рішень із метою досягнення максимального результату.

У процесі планування вирішується цілий комплекс завдань, з яких найважливішими є наступні завдання:

- визначення місткості ринку по продукції підприємства;

- визначається комплекс заходів щодо стимулювання збуту продукції;

- провадиться оптимізація виробничої програми підприємства;

- розробляються заходи щодо вдосконалювання виробничого потенціалу підприємства;

- розробляються заходи щодо вдосконалювання кадрового потенціалу й організації стимулювання праці;

- розробляються заходи щодо організації матеріально-технічного постачання;

- визначаються напрямки НИОКР;

- робляться розрахунки для визначення фінансових результатів діяльності підприємства.

Якщо порівнювати дві системи планування ( централізовану і ринкову), то можна виділити такі переваги централізованої системи планування:

- можливість регулювання попиту підприємств і в деякому змісті формування попиту;

- можливість централізованого регулювання цін;

- можливість оперування більшими масами різноманітних ресурсів;

- можливість створення великих підприємств для реалізації ефекту масштабу й просторової оптимізації виробництва.

Але ці переваги нівелюються недоліками, властивій плановій економіці. По-перше, суспільна форма власності позбавляє виробників необхідних стимулів для розробки напружених планових завдань. По-друге, сам процес планування припускає використання перекрученої інформації, що при гарних інструментах планування приводить до одержання свідомо помилкового результату.

Ринкова система планування не має директивного характеру й тому планові розрахунки значно ускладнюються через імовірнісний характер процесів. Але прагнення до одержання максимуму маси прибутку змушує підприємців до вдосконалювання методів прогнозування й планування. При правильному розрахунку параметрів підприємство може найбільше повно використати можливості ринку й одержати максимум прибутку.

Індикативне планування не стримує ініціативу підприємств і дає свободу дій, обмежуючи її законодавчо й за допомогою таких параметрів як: норма відсотка. ставки оподатковування, величина кредитних ресурсів і величина грошової маси. Така система планування припускає можливість руйнування окремих підприємств, але вона також припускає й тиражування позитивних результатів. У цілому ж ринковий механізм дозволяє щонайкраще задовольнити споживача.