16 Види щеплення плодових порід.

Окулювання Копулювання просте і покращане

Щеплення врощіп Щеплення за кору

Найчастіше для щеплення плодових порід використовують окулювання. За два-три тижні до літнього окулювання підщепи добре поливають для кращого відставання кори і вирізують до висоти 15-20 см всі бічні розгалуження. Перед окулюванням землю розгортають і кореневу шийку протирають мішковиною. Живці, з яких зрізають вічка для окулювання, заготовляють з однорічних пагонів завдовжки 25-30 см з добре розвинених, морозостійких, високоврожайних та особливо декоративних дерев. Щоб зменшити випаровування, залишаючи лише частину листових черешків довжиною 1-1,5 см. До і під час окулювання живці зберігають у відрах з вогким мохом або водою, прикритими мішковиною. Окулювання можна проводити весною (весняне окулювання) ранньолітнє для кісточкових та літньо-осіннє для зерняткових та кісточкових. Окулювання проводять в ранні та вечірні години , коли немає спеки, з північної сторони на висоті 3-5 см.

Відомо кілька способів окулювання:

1.Під кору брунькою з щитком без деревини. (слива, черешня, вишня).

2.Під кору брунькою з деревиною ( щиток бруньки, окрім кори, камбію, має тонкий шар деревини (груша , яблуня).

3.Вприклад: бруньки з щитком, а з корою прямокутної форми – для горіха, каштана.

4. Камбію на камбій.

Після закінчення окулювання розпушують грунт на глибину 8-10 см.

Через 15-20 днів після окулювання проводять ревізію окулянтів. Якщо на вічку черешок від дотику відпадає – то вічко прижилося, якщо ж ні – роблять повторну окуліровку, але не пізніше, як за місяць до настання заморозків. В кісточкових прищеплені вічка обгортають землею повністю, у інших порід - лише до місця окулювання.

Всі інші способи щеплення використовують в основному весною на другий рік після перезимовки окулянтів.

17 Вирощування живцевих саджанців в відділенні зеленого живцювання

Відділення зеленого живцювання – це теплиці, парники, в яких проводять всі роботи по вкоріненню зелених живців. Зелені живці заготовляють тих порід, які погано вкорінюються здерев’янілими живцями, а також зелене живцювання використовують для розмноження різних декоративних форм (деякі різновидності туй, спірей) дейції, форзиції, кизильника, самшиту, лимонник, ялина колюча, ф.голуба, ялина канадська, різні форми модрини та ін.

Заготовляють живці вранці з середньої частини крони. Зрізавши гілки, вкорочують листя наполовину, живці ялини беруть із „п’яткою”. Живці зрізують так щоб було 1-2 міжвузля. Нижній зріс косий, верхній – прямий. Живці заготовляють тоді, коли гілки напівздерев’янілі. Довго зберігати не можна (зволожені й у затемненому місці 1-2 дні). Перед посадкою обробляють стимуляторами росту – розчин індолілмасляної кислоти (50 мл кислоти на 1 л води) або гетероауксина (200 мл на1 л води) протягом 12 год. Нижні зрізи можна обробити ростовою пудрою (300 мл індолілмасляної кислоти на 100 г тальку).

Для доброго укорінення живців необхідно підготувати для цього місце. Найчастіше використовують парники на біопаливі. На дно його кладуть гній або злежане листя товщиною 25-30 см. Потім 10-15 см родючий грунт, а зверху 4-5 см крупнозернистий пісок. Поверхню ущільнюють і зволожують. Живці висаджують по схемі 5х5, 10х5, 10х10 см на глибину 2-3 см – листяні, 1-1,5 см – хвойні, обприскують водою, накривають рамами. Якщо дозволяють умови, то використовують спеціальні установки для поливу в теплицях та парниках (розпилюють воду у вигляді туману). Оптимальна температура в період укорінення 20-30⁰С, вологість 85-100%.

Схема парника:

Крупнозернистий річковий пісок 4-5см

Шар родючого грунту 10-15см

Шар гною (краще кінський) 25-30см

Дренаж

Після посадки слідкують за станом зволоженості та забур’яненням. Живці викорінюються через 30-50 днів для хвойних та через 12-25 днів для листяних. Після вкорінення рами періодично знімають, а в вересні забирають зовсім. Живці важковкорінюючих порід залишають на другий рік, а решту – пересаджують в шкілки. В перший рік після посадки необхідно зрошувати саджанці, прополювати бур’яни та розпушувати грунт.