Розвиток і взаємозв’язок продуктивних сил і виробничих відносин

Процес виробництва становить єдність та взаємообумовленість двох сторін: продуктивних сил і виробничих відносин.

Продуктивні сили беруть участь у суспільному процесі виробництва і визначають продуктивну спроможність суспільства. до її складу входять: по-перше, люди, які володіють виробничим досвідом, надають руху засобам виробництва і саме тому виступають основною продуктивною робочою силою; по-друге, до складу продуктивних сил входять всі засоби виробництва.

Виробничі відносини є суспільною формою розвитку продуктивних сил у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ. Інакше кажучи, виробничі відносини – це ті зв’язки та відносини, в які, незалежно від волі та свідомості, вступають люди в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ. Саме через виробничі відносини розкриваються:

Між продуктивними силами та виробничими відносинами існує складний і суперечливий зв’язок і взаємозалежність. Продуктивні сили суспільства визначають зміну виробничих відносин. Цей зв’язок можна проілюструвати так:

СВ=ПС/ зміст   ВВ /форма,

 

де СВ – спосіб виробництва; ПС – продуктивні сили; ВВ – виробничі відносини;   – зв’язки між ПС і ВВ.

Продуктивні сили завжди існують у рамках певних виробничих відносин. Поза виробничими відносинами немає продуктивних сил.

Згідно із законом відповідності виробничих відносин рівню та характеру розвитку продуктивних сил, виробничі відносини, як правило, використовуються після перетворення продуктивних сил (можливий також розрив у часі).

Ефективність виробництва: сутність і показники

«Ефективність» є одним з найбільш важливих понять економічної науки. Ефективність означає відсутність втрат, тобто економічні ресурси використовуються настільки ефективно, наскільки це можливо, щоб задовольнити потреби людей. Отже, ефективність є однією з найважливіших характеристик суспільного виробництва.

Розрізняють соціальну й економічну ефективність.

Соціальна ефективність виражає ступінь задоволення особистих потреб суспільства. Вона показує наскільки господарська діяльність спрямована на саму людину, відповідає її потребам та інтересам. Якщо постійно підвищується добробут народу і забезпечується високий життєвий рівень, то, звичайно, дане суспільне виробництво є соціально-ефективним.

Економічна ефективність (Ее) виражає результативність суспільного виробництва шляхом зіставлення вартості продукту (Вп) і матеріально-грошових затрат (Змг). Її визначають за такою формулою:

7. Фа́ктори виробни́цтва (англ. factors of production) — ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва єробоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємливість, яка об'єднує попередні три фактори.

Маємо три основних варіанти риноквих форм чи моделей: поліполію, олігополію та монополію.

Поліполія - ринкова форма, при якій багато продавців протистоять великій кількості покупців - досконала конкуренція. Прикладів поліполії в сучасному світі існує дуже мало (валютна біржа), отже досконала конкуренція - це лише ідеальний стан.

Олігополія - далеко не всі продавці можуть запропонувати певний товар за діючою ціною - недосконала конкуренція (обмежена).

Монополія - відсутність вільної, досконалої конкуренції на ринку, де вона панує, і загрози приватним цілям її з боку контрагентів, які внаслідок своєї чисельності не можуть протидіяти згуртовано і узгоджено.

Білатеральна монополія - наявність на ринку лише двох контрагентів: один продавець та один покупець. Їм не загрожує конкуренція з боку інших економічних суб”єктів.

Обмежена монополія - на галузевому ринку пристуні один продавець та кілька покупців. Хоч покупців і не багато, але вони конкурують один з одним за право вступити у ринкові відносини з монополістом

Монополії виникають не лише внаслідок концентра­ції виробництва і капіталу, а й на основі централізації виробництва і капіталу.

Централізація виробництва — збільшення масштабів виробниц­тва продукції внаслідок об'єднання декількох окремих підпри­ємств в одне із загальним управлінням.dv

централізація капіталу — збільшення розмірів капіталу внаслі­док об'єднання або злиття раніше самостійних капіталів.

Ще однією важливою причиною виникнення монопо­лістичних тенденцій в економіці є перетворення індиві­дуальної капіталістичної власності на гальмо розвитку продуктивних сил.

Монополія — окремі наймогутніші підприємства або об'єднання декількох підприємств, які виробляють переважну кількість певної продукції, завдяки чому впливають на процес ціноутворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки.