Розділ 3 Гравюра. Друкована графіка

Друкована графіка, а саме гравюра, має чотири основні технічні елементи: дошка,чи інша поверхня, на яку наноситься малюнок, інструменти ( штихель, лак, літографічний олівець), дошка для друку та сам друк .

3.1 Ксилографія

Ксилограафія або дереворит — гравюра на дереві. Виникла ксилографія в Китаї не пізніше VI століття.

В обрізній гравюрі використовують дошки подовжнього розпилу стовбура дерева.

На відшліфовану поверхню дошки (якщо передбачається тиражувати гравюру на друкарському верстаті, то завтовшки близько 2,5 см) наноситься малюнок, після чого лінії цього малюнка обрізаються з обох боків гострим ножем, а фон вибирається широкими стамесками до глибини 2-5 мм. Після цього дошку можна прокатувати фарбою і виконувати відтиснення на папері.

3.2 Ліногравюра

Ліногравююра (від лінолеум і гравюра) — опукла гравюра, створювана вирізуванням малюнка на лінолеумі. Щодо техніки та художніх засобів подібна до ксилографії. Виникла на початку 20 століття.

Найвідоміші майстри ліногравюри в Україні — Олена Кульчицька, Олександр Пащенко, Валентин Литвиненко, В. Левицький, Іван Селіванов, Олексій Фіщенко, Георгій Якутович та ін. В області ліногравюри також працював видатний український художник 1930-х років Сергій Конончук.

3.3 Мецо- тинто

Мецо-тиинто (від італ. mezzo — середній і італ. tinto — фарбований), «чорна манера» — один із видів поглибленої гравюри на металі.

Винайдено в середині 17 ст. голандським художником Людвігом фон Зігеном. Виконується на мідній полірованій пластині, поверхня якої, завдяки спеціальній обробці, стає густозернистою і темною. У місцях, що відповідають світлим частинам малюнків, пластину вискоблють, потім полірують, створюючи поступові переходи від тіні до світла.

3.4 Офорт

Офорт (фр. eau-forte, буквально — міцна вода; азотна кислота)  — різновид гравюри на металі, котрий дозволяє отримувати відтиски з друкарських форм, які попередньо оброблені кислотами.

На металевій дошці голкою роблять малюнок, а заглиблення елементів зображення посилюють шляхом травлення металу кислотами, витравлені місця наповнюють фарбою і на спеціальному станку друкують відбиток на зволоженому папері. Офорт виник у Західній Європі в 16 столітті. Цим засобом широко користувалися українські митці, зокрема Т. Шевченко.

За іншою версією офорт виник на зламі 15-16 століть і, можливо, в Німеччині. Роботи майстра з Аугсбургу Даніеля Хопфера цього часу якраз не що інше, як офорти.

3.5 Шовкографія

Трафареетний друк (шовкограафія) — друк через форму, яка виконана на спеціальній сітці. Відбиток створюється в результаті продавлювання фарби крізь друкувальні елементи форми на задруковуваний матеріал у процесі руху ракеля по формі. Трафаретний друк принципово відрізняється від основних способів друку: високого, плоского, глибокого.

Процес одержання зображення на відбитку способом трафаретного друку являє собою послідовне відливання під тиском фарбових елементів зображення на поверхні задруковуваного матеріалу по ходу ракеля, що складається з чотирьох стадій:

1.утворення відливної форми;

2.заповнення її фарбою;

3.видобування форми (ниток сітки) з відлитих на задруковуваному матеріалі фарбових елементів зображення;

4.закріплення фарбового зображення до повного його затвердіння.