Тема 5.

5Види стратегій і особливості їх використання.

5.1Класифікація стратегій.

Різноманітність стратегій, які використовують в стратегічному управлінні ускладнює їх класифікацію. Серед класифікаційних ознак найбільш суттєвими є наступні:

• рівень прийняття рішень;

• базова концепція досягнення конкурентних переваг;

• стадія життєвого циклу галузі;

• відносна сила галузевої позиції підприємства;

• ступінь “агресивності” поведінки організації в конкурентній боротьбі.

Ускладнює класифікацію стратегій те, що більшість стратегій не можуть бути однозначно визначеними за однією з ознак.

Всі стратегії можна поділити за трьома ознаками (Забєлін):

1. приналежність до 5 основних стратегій досягнення конкурентних переваг (глобальні стратегії);

2. належність до стратегії управління портфелем сфери бізнесу (портфельні стратегії);

3. приналежність до стратегій, які використовуються в залежності від зовнішніх і внутрішніх умов (функціональні стратегії).

Інший підхід да класифікації див. Шершньова, стр.127.

5.2Глобальні стратегії

5.2.1Стратегія мінімізації витрат.

Основним джерелом мінімізації витрат є встановлення оптимального значення обсягів виробництва (виробничий ефект масштабу) та просування і збуту (маркетинговий ефект масштабу).

Виробничий ефект масштабу полягає в тому, що при збільшенні обсягів виробництва собівартість одиниці продукції зменшується за рахунок зменшення питомих постійних витрат.

Тому такі заходи, як зменшення витрат на науково-дослідні роботи чи перехід на більш дешеву і низькоякісну сировину в рамках вже існуючих технологій не вважається способом реалізації стратегії мінімізації витрат.

Фактори, що сприяють використанню стратегії мінімізації витрат:

1. галузь виробляє достатньо стандартизовану продукцію і можливості диференціації обмежені;

2. попит еластичний по ціні;

3. ймовірність переходу споживачів товару на інший товар велика.

Організації, які зробили ставку на стратегії мінімізації витрат, повинні ретельно слідкувати за змінами в галузевих технологіях, перевагах споживачів, бути готовими в короткі строки здійснити модернізацію обладнання або навіть його повну заміну чи внести потрібні корективи в асортимент своєї продукції. В іншому випадку вони ризикують потерпіти невдачу.

Найбільш вразливими є організації, які зробили ставку на стратегію мінімізації витрат до величини завантаження потужностей. Вважається , що оптимальним є 95% навантаження від максимального. При більшому завантаженні непропорційно зростає темп зносу обладнання. При меншому – різко зростає собівартість продукції, обумовлена збільшенням частки постійних експлуатаційних витрат.

Недоліки, які притаманні стратегії мінімізації витрат можуть бути частково або повністю усунені шляхом підвищення гнучкості виробництва. Головною слабістю цієї стратегії є її відносне протиріччя із стратегією диференціації, тобто виробництвом великої кількості модифікацій продукції. Це пояснюється тим, що найбільш повно переваги виробничого ефекту масштабу досягаються при достатньо великих обсягах виробництва. Тобто, при наявності у виробника сильно диверсифікованої продуктової лінії він не завжди може досягти мінімальних питомих витрат.