Больові рецептори.
Біль – це специфічне відчуття, якісно відмінне від інших. Воно виникає тоді, коли на ту чи іншу частину організму діє подразник, що має руйнівний характер. При цьому виникає цілий ряд захисних реакцій, спрямованих на збереження частин тіла або цілісного організму.
Больові подразнення сприймаються больовими рецепторами – вільними нервовими закінченнями чи не мієліновим сплетінням.
Збудження, що виникає у больовому рецепторі внаслідок дії подразника, передається по аферентним нервам до ЦНС. При великому загальному збудженні часто зовсім не відчувається болю, але як тільки будуть усунуті сторонні подразники, больові відчуття можуть знову різко проявитися. При сильних больових подразненнях рефлекторно порушується нормальна діяльність органів: посилюється виділення адреналіну в крові, підвищується концентрація цукру в крові, частішає ритм серцевих скорочень, затримується дихання.
Фізіологічні механізми шкірної рецепції вивчені достатньо, однак не існує єдиної точки зору. Найбільш визнаною є синтетична теорія і теорія паттернів – образів шкірної чутливості.
Теорія специфічності рецепторів І.Мюллера виходить з уявлень, що кожному виду шкірної чутливості відповідає специфічний рецепторний апарат. Згідно уявлень Геда, у шкірі формується 2 види чутливості – тонка (тактильна) і груба (больова і температурна). На користь цих уявлень говорить і наявність 2 специфічних шляхів – Голля і Бурдаха, що проводять імпульси тактильної рецепції, і спинно – таламічний шлях больової і температурної чутливості.
Мал.3.
Припускається, що рецептори тепла і холоду одні й ті ж, але розташовані на різній глибині (холодові -0.17мм, теплові-0.3мм). Не існує чітко доведеного зв’язку між структурою шкірних рецепторів і їх функцією. Підсилення тактильного подразнення приводить до больового відчуття. Можливо, рецепторний апарат відчуття і болю один і той же.
Теорія паттернів виходить з припущення, що образ чутливості формується в результаті центрального аналізу багатьох сигналів шкірної рецепції. В потокові висхідної інформації від шкірних рецепторів сумуються імпульси різної модальності, тобто образ чутливості – результат складної синтетичної функції вищих відділів центральної нервової системи.
Ці теоретичні передумови дають можливість пояснити больові відчуття як особливу форму захисту рецепторного апарату і організму в цілому від дії надто сильних подразнень. В деяких частинах тіла відсутні усі інші види рецепції, крім больової. Так, на будь-яке подразнення в рогівці формується тільки відчуття болю. Цим перешкоджаються негативні наслідки подразнення рогівки.
Формування відчуттів в рецепторах при дії адекватних подразників починається з виникнення рецепторного потенціалу. Больові відчуття виникають в результаті утворення у нервових закінченнях речовин типу гістаміна. В пошкоджених тканинах утворюється брадикінін, що підсилює больові відчуття. Накопичення гістаміну, брадикініну та інших речовин (серотонін, кініни) в крові викликає підсилення болю при подразненні шкірних рецепторів.
7. Рецепторна частина нюхового аналізатора розміщена у слизовій оболонці верхніх носових раковин і сусідніх з ними невеликих частинах носової перетинки. Ця частина слизової оболонки носової порожнини називається нюховою ділянкою.
Нюхова ділянка вкрита епітелієм, у якому розрізняють опорні і нюхові клітини. Нюхові і виконують рецепторну функцію.
Кожна нюхова клітина має тіло веретеноподібної форми і 2 відростки.
Периферичний відросток (дендрит) проникає між опорними клітинами і, досягнувши поверхні епітелію, закінчується протоплазматичними волосками.
Центральний відросток (аксон) – нервове волокно. Нервові волокна нюхових клітин проходять крізь отвори решітчастої кістки в порожнину черепа до нюхових цибулин головного мозку. Звідси, імпульси, що виникли в рецепторах, йдуть по нюховому тракту через стовбур головного мозку в кору великих півкуль, де здійснюється їх аналіз і виникає відчуття того чи іншого запаху. У нюховій ділянці є ще вільні закінчення трійчастого нерва. Їх подразнення викликають захисні рефлекси: затримання вдиху, а при сильному подразненні – чхання.
Мал. 4.
Мал. 5. Механізм нюхового сприйняття