42. Синтаксична норма. Складні випадки керування.

Синтаксичні норми – це норми правильної побудови словосполучень і речень. Дотримання синтаксичних норм – найважливіша умова правильності мови. Синтаксичні норми включають правила узгодження слів і синтаксичного управління, співвіднесення частин пропозиції один з одним за допомогою граматичних форм слів з тією метою, щоб пропозиція була грамотним і осмисленим висловом. Порушення синтаксичних норм призводить до синтаксичним помилок різного типу. Синтаксичні норми часто пов'язані зі способом підрядного зв'язку слів у словосполученні - керуваннням. Керування - синтаксичний зв'язок слів, при якому залежне слово має той відмінок, якого вимагає головне слово. Моделі поєднання слів таким підрядним зв'язком відо­бражають специфіку мови, закономірності сполучуваності слів. Керування може бути пряме (безприйменникове) - одержати рек­ламації, обирати депутата і опосередковане (прийменникове), тобто залежне слово приєднується до головного за допомогою прийменника – одержати від заводу, чекати на подругу. Воно також буває сильне і слабке. При сильному керуванні - наявність залежного слова зумов­люється семантикою керуючого слова (читати книжку, виконати до­ручення, скаржитися на втому), слабкому -виступає між словами, між якими зв'язок, хоч і можливий, але зовсім не обов'язковий (пода­рунок від брата, подарунок для брата.)

43. Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях.

Синтаксичні норми – це норми правильної побудови словосполучень і речень. Дотримання синтаксичних норм – найважливіша умова правильності мови. Синтаксичні норми включають правила узгодження слів і синтаксичного управління, співвіднесення частин пропозиції один з одним за допомогою граматичних форм слів з тією метою, щоб пропозиція була грамотним і осмисленим висловом. Порушення синтаксичних норм призводить до синтаксичним помилок різного типу. В українській мові порядок слів вважається вільним, тобто не існує певного місця у реченні за тим чи іншим його членом. Вільний порядок слів значить, що кожне речення може мати різні варіанти, наприклад: Ця прогулянка розрахована лише на три години. Розрахована ця прогулянка лише на три години. Лише на три години розрахована ця прогулянка. Існує прямий і непрямий порядок слів, або інверсія. Прямий порядок слів домінує у мові. Він вважається нейтральним і є характерним для офіційно-ділового та наукового стилів. При інверсії основний зміст речення зберігається, але зміна порядку слів дозволяє внести додаткові змістові відтінки, підсилити виразність слів. Інверсія часто спричинює зміну експресивного забарвлення речення, отже, непрямий порядок слів частіше зустрічається в розмовному та художньому стилях.

44. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти.

Синтаксичні норми – це норми правильної побудови словосполучень і речень. Дотримання синтаксичних норм – найважливіша умова правильності мови. Синтаксичні норми включають правила узгодження слів і синтаксичного управління, співвіднесення частин пропозиції один з одним за допомогою граматичних форм слів з тією метою, щоб пропозиція була грамотним і осмисленим висловом. Порушення синтаксичних норм призводить до синтаксичним помилок різного типу. Однорідні члени речення – це члени речення, які виконують однакову_синтаксичну_функцію, мають здебільшого одне морфологічне вираження і пояснюють одне слово в реченні.Однорідні члени речення є структурною організацією будь-якого функціонального стилю. У художньому стилі вони мають особливе навантаження, є експресивними засобами на синтаксичному рівні мови. Насичення однорідними членами сприяє виразності, сильніше впливає на розум та емоції читача, додає ритмічності чи навіть музикальності поетичному чи прозовому тексту.В офіційноділовому і науковому_стилях однорідні_члени реченнясприяють повноті інформації, розгорненій класифікації поняття, зіставленню чипротиставленню явищ, загалом – мають логіко-семантичне завдання, працюють на логіку викладу. Найістотніша ознака однорідних членів у граматичном відношенні – їхняфункціональна рівноправність. Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом. В усному мовленні такий дієприкметниковий зворот виділяють паузами та інтонацією. У реченні дієприкметниковий зворот завжди є означенням. Дієприкметниковий зворот, що стоїть перед означуваним словом, комами (комою) на письмі звичайно не виділяють.  Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворюєдієприслівниковий зворот, який у реченні виконує роль поширеної обставини. В усному мовленні дієприслівниковий зворот відділяється від решти компонентів речення паузами, а на письмі — комами: Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду (Леся Українка). Літа не минули, лиш, втомившись жаром палким, на хвилину заснули (Лепкий). Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина (Головко). Дієприслівники з суфіксами -учи (-ючи), -ачи (-ячи) треба відрізняти від активних дієприкметників теперішнього часу в називному або знахідному відмінках множини, в яких після суфіксів -уч- (-юч- ), -ач- (-яч-) є закінчення –і. НЕ з дієприслівниками пишеться так, як і з дієсловом, — окремо: Не спитавши броду, не лізь у воду (Народна творчість). Виняток становлять дієприслівники (як і твірні дієслова), що без НЕ не вживаються: нехтуючи, недочуваючи.