- •Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства.
- •Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •Специфіка мови професійного спілкування.
- •Комунікативні якості професійної мови.
- •Складники системи національної мови.
- •Мовне законодавство в Україні.
- •Статус української мови як державної.
- •Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.
- •Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •Давня література й початки формування літературної мови.
- •Усна й писемна форми української літературної мови.
- •Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •Принципи українського правопису.
- •Науковий стиль сучасної української літературної мови.
- •Писемні форми репрезентації результатів студентських досліджень (конспект, тези, реферат).
- •Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.
- •Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.
- •Пряме й переносне значення слова. Вияви полісемії в різностильових текстах.
- •Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у різностильових текстах.
- •Вияви антонімії, паронімії та омонімії в різностильових текстах.
- •Мовна надмірність і мовна недостатність у різностильових текстах.
- •Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові.
- •Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів.
- •Поняття „граматична норма”. Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •Синтаксична норма. Складні випадки керування.
- •Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях.
- •Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти.
- •Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).
- •Специфіка публічної монологічної мови.
- •Специфіка публічної діалогічної мови.
- •Змістова організація основної частини публічного виступу (виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •Мовний етикет.
- •Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.
Культура мови – це вміння правильно говорити і писати, добирати мовні засоби відповідно до мети і обставин спілкування. Обов”язковою умовою дотримання культури мови є мовні норми. Розрізняють такі норми мови: 1) лексична - правильність вживання слів та їхньої сполучуваності; 2) орфографічна - правильне написання слів; 3) орфоепічна - правильна вимова слів; 4) граматична - вибір правильного закінчення і синтаксичної форми; 5) стилістична - доцільність використання мовних засобів в окремому стилі. Літературні норми фіксуються в граматиках, словниках, довідниках. Культура мови - це загальноприйнятий мовленнєвий етикет: типові форми звертання, побажання, запрошення і т.д. залежно від ситуації, соціального стану і віку тощо. Мовна культура людини виявляється також у вмінні вибрати доречну форму привітання чи прощання. Шляхи удосконалення індивідуального мовлення - це насамперед читання якісної художньої літератури, підвищення ступеня відповідності мови нормам літературної мови, вивчення правил літературної вимови. Ознаки культури мови: правильність, точність, багатство мови (різноманітність), доречність, лаконізм, естетичність, логічність, виразність (чіткість формулювання).
Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
Професійна мовленнєва комунікація відбувається в межах сфери професійної взаємодії комунікантів і може протікати в усній або письмовій формах, за офіційних чи неофіційних обставин. Форми, умови спілкування, багатоаспектність професійної діяльності людей визначають варіативність форм мовленнєвої. Професійна комунікативна компетенція передбачає насамперед наявність професійних знань, а також загальної гуманітарної культури людини, її вміння орієнтуватися в навколишньому світі, вмінь і навичок спілкування. Тобто вона формується на основі комунікативної компетенції. Комунікативна компетенція - сукупність знань про спілкування в різноманітних умовах і з різними комунікантами, а також уміння їх ефективного застосування у конкретному спілкуванні в ролі адресанта і адресата. Важливим складником комунікативної компетенції є мовна та мовленнєва компетенція. Мовна компетенція- знання учасниками комунікації норм і правил сучасної літературної мови і вміле використання їх у продукуванні висловлювань. Мовна компетенція складається з лексичної, граматичної, семантичної, фонологічної, орфографічної, орфоепічної та пунктуаційної компетенцій. Мовленнєва компетенція - загальне коло питань мовленнєвої діяльності, що передбачає наявність відповідних знань, умінь, досвіду, а мовленнєва компетентність - конкретна мовленнєва обізнаність особистості, специфічна за родом діяльності. Формування професійної мовнокомунікативної компетенції передбачає: глибокі професійні знання і оволодіння понятійно-категоріальним апаратом певної професійної сфери та відповідною системою термінів; досконале володіння сучасною українською літературною мовою; вміле професійне використання мовних стилів і жанрів відповідно до місця, часу, обставин, статусно-рольових характеристик партнера (партнерів); знання етикетних мовних формул і вміння ними користуватися у професійному спілкуванні; уміння працювати з різними типами текстів; орієнтування у потоці різнотемної та різнотипної інформації українською мовою на різних каналах її передавання; вміння знаходити, вибирати, сприймати, аналізувати та використовувати інформацію профільного спрямування; володіння інтерактивним спілкуванням, характерною ознакою якого є необхідність миттєвої відповідної реакції на повідомлення чи інформацію, що знаходиться в контексті попередніх повідомлень; володіння основами риторичних знань і вмінь; уміння оцінювати комунікативну ситуацію швидко і на високому професійному рівні приймати рішення та планувати комунікативні дії. Професійна мовнокомунікативна компетенція особистості є показником сформованості системи професійних знань, комунікативних умінь і навичок, ціннісних орієнтацій, загальної гуманітарної культури, інтегральних показників культури мовлення, необхідних для якісної професійної діяльності. Сформувати професійну мовнокомунікативну компетенцію покликана сучасна система освіти.
