- •Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства.
- •Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •Специфіка мови професійного спілкування.
- •Комунікативні якості професійної мови.
- •Складники системи національної мови.
- •Мовне законодавство в Україні.
- •Статус української мови як державної.
- •Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.
- •Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •Давня література й початки формування літературної мови.
- •Усна й писемна форми української літературної мови.
- •Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •Принципи українського правопису.
- •Науковий стиль сучасної української літературної мови.
- •Писемні форми репрезентації результатів студентських досліджень (конспект, тези, реферат).
- •Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.
- •Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.
- •Пряме й переносне значення слова. Вияви полісемії в різностильових текстах.
- •Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у різностильових текстах.
- •Вияви антонімії, паронімії та омонімії в різностильових текстах.
- •Мовна надмірність і мовна недостатність у різностильових текстах.
- •Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові.
- •Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів.
- •Поняття „граматична норма”. Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •Синтаксична норма. Складні випадки керування.
- •Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях.
- •Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти.
- •Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).
- •Специфіка публічної монологічної мови.
- •Специфіка публічної діалогічної мови.
- •Змістова організація основної частини публічного виступу (виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •Мовний етикет.
- •Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
Мовний етикет.
Етикет ( з французької – ярлик, етикетка ) – це правила поведінки і спілкування людей у суспільстві; зовнішній прояв відносин між людьми, культури особистості. Якщо поняття “етикет” містить у собі обов”язки людей один щодо одного, норми і правила їх поведінки у різних ситуаціях, то поняття “службовий етикет” визначає норми і правила спілкування тільки на роботі.
Мовленнєвий службовий етикет – це правила мовленнєвої поведінки на роботі.
Перше враження про людину складається з того, на скільки щиро і привітно вона вітається. Наше враження може бути хибним, але, незважаючи на логіку, людина підсвідомо орієнтується на свої почуття під час привітання. І тому, незалежно від настрою, треба вітатися завжди привітно. Загальна і мовна культура людини виявляється у вмінні вибрати доречну форму привітання чи прощання. Важливим є й те, як ви звертаєтесь до людини. Треба обов”язково використовувати такі слова, як будь ласка, дякую, перепрошую, шановний, на все добре і т.д. В колективі недоречні грубощі, лайка, зверхнє ставлення до людей.
Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
Етикетна формула — це фразеологізовані речення, готові до вжитку стандартизовані мовні конструкції. За допомогою словесних формул висловлюється взаємовідношення при зустрічі і розставанні» дякуванні або вибаченні, у ситуації знайомства й у багатьох інших випадках. їх арсенал в українській, мові надзвичайно багатий. До етикетних формул також належать і формули звертання.
Принцип використання етикетних формул, крім універсального принципу ввічливості, — це принцип відповідності мовної ситуації. Обстановка спілкування (офіційна / неофіційна) і фактор адресата (соціальний статус» особисті заслуги, вік, стать, ступінь знайомства) є визначальними при виборі етикетних формул.
Формули звертання:Пане! Добродію! Пані!Добродійко! Панове! Шановне панство! Вельмишановне товариство! Колеги! Дорогі друзі! Товариші!Вельмишановний..!Високоповажний..! Люди добрі!Юначе!Господарю (господине)! Шановна громадо!
Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
В філологічних (лінгвістичні) словниках предметом пояснення є слово. Залежно від того, з якої точки зору воно розглядається, лінгвістичні словники бувають різних типів. 1.Тлумачні словники, в яких дається пояснення значень слів з точки зору їх вживання в сучасній мові. 2.Перекладні словники , в яких подається переклад слів з однієї мови на іншу. Бувають двомовними, чотиримовними та ін.3.Термінологічні , в яких пояснюються терміни з тієї чи іншої галузі науки. Вони бувають одно- і двомовні, перекладні. 3. Етимологічні словники, в яких пояснюється походження, розвиток і первинне значення слова. 4.Орфографічний словник подає правильний правопис, правильний наголос і правильні граматичні форми вміщених у ньому слів. 5.Орфоепічні словники дають одночасно і властиву слову правильну вимову, і наголос. 6.Словники іншомовних слів , які пояснюють слова і терміни, засвоєні з інших мов. 7.Історичні словники , в яких подаються і пояснюються слова, що вживалися раніше. 8.Діалектологічні словники , в яких дається лексика, вживана в певній місцевості, на певній території. 9.Фразеологічні словники , в яких дається пояснення значень фразеологічних зворотів або подається їх переклад з однієї мови на іншу. 10.Синонімічні словники , в яких подаються синонімічні ряди, або гнізда, повнозначних слів даної мови. 11.Частотні словники , в яких фіксується частота вживання слів і словоформ на підставі обстеження текстів або записаних уривків усного мовлення. 12.Словники власних імен , в яких фіксуються вживані в даній мові власні імена. 13.Обернені або зворотні словники , в яких слова розміщуються за алфавітом у зворотному порядку літер: не з початку слова, а з кінця. 14.Топонімічні словники , в яких описуються назви географічних об”єктів. /Лінгвістичні словники дуже важливі і постійно необхідні для бажаючих вивчити будь-яку мову чи пов’язати свою професійну діяльність з мовознавством. Але окремі їх різновиди, наприклад тлумачні, важливі не тільки для мовознавців, а взагалі для будь-кого. Орфографічні, орфоепічні та словники іноземних слів відіграють велику роль у навчанні та професійній діяльності так, як при необхідності можуть допомогти з правильним написанням та використанням певного слова.
