- •Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства.
- •Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •Специфіка мови професійного спілкування.
- •Комунікативні якості професійної мови.
- •Складники системи національної мови.
- •Мовне законодавство в Україні.
- •Статус української мови як державної.
- •Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.
- •Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •Давня література й початки формування літературної мови.
- •Усна й писемна форми української літературної мови.
- •Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •Принципи українського правопису.
- •Науковий стиль сучасної української літературної мови.
- •Писемні форми репрезентації результатів студентських досліджень (конспект, тези, реферат).
- •Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.
- •Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.
- •Пряме й переносне значення слова. Вияви полісемії в різностильових текстах.
- •Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у різностильових текстах.
- •Вияви антонімії, паронімії та омонімії в різностильових текстах.
- •Мовна надмірність і мовна недостатність у різностильових текстах.
- •Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові.
- •Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів.
- •Поняття „граматична норма”. Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •Синтаксична норма. Складні випадки керування.
- •Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях.
- •Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти.
- •Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).
- •Специфіка публічної монологічної мови.
- •Специфіка публічної діалогічної мови.
- •Змістова організація основної частини публічного виступу (виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •Мовний етикет.
- •Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів.
У лексиці укр мови поряд з окремими словами існують стійкі словосполучення, вирази і навіть цілі речення (вислови), що мають одне лексичне значення, яке подібне (синонімічне) до значення окремого повнозначного слова: байдики бити (ледарювати), накивати п”ятами (втекти), замилювати очі (брехати), пекти раків (червоніти). Такі стійкі вирази називають фразеологізмами (від грецького слова фразис, що означає вислів), а розділ мовознавства, що їх вивчає, наз. фразеологією. В укр літ мові широкого значення набули фразеологізми, що походять з інших джерел, зокрема: виробничо-професійні вирази, що набули метафоричного значення:сім раз одміряй, а раз одріж (з мови кравців), грати першу скрипку (з мови музикантів); вислови з античної культури: золотий вік (епоха розквіту), золотий дощ (несподіване багатство); переклади виразів видатних людей: Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д.Ібаррурі); крилаті вирази укр письменників: Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний); переклади крилатих виразів рос письменників: Насмішки боїться той, хто вже нічого не боїться (М.Гоголь); переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: / дим вітчизни нам солодкий і приємний (Гомер); біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока. Фразеологічні вислови за будовою бувають 2-х типів: 1) фразеологічні зрощення – це вислови, в яких значення слів не співпадають зі значенням самого виразу; 2) фразеологічні єдності –вислови, у яких значення слів певною мірою пов”язані зі значенням фразеологізмів; фразеологічні сполучення – вислови, в яких існує головне слово, а залежні можуть змінюватися і утворювати новий фразеологізм.
Поняття „граматична норма”. Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
Граматичні норми - це вибір правильного закінчення відмінкових та особових форм, синтаксичної форми. Дотримуватись граматичних норм - значить стежити за будовою речення, вислову, фрази. Граматичні норми визначають правила зміни слів, зв’язку їх у реченні і надають мові стрункого, осмисленого характеру. Серед граматичних норм виділяють словотвірні, морфологічні та синтаксичні норми. Важливе значення граматичних норм у сучасній українській літературній мові зумовлене провідною роллю граматики у збереженні стійкості мовної системи, адже утримання процесів словотворчості у межах тієї самої системи для забезпечення зв’язку між поколіннями здійснює граматичний ярус мови.
Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
Предикативні частини складних речень, які складаються з трьох та більше простих, можуть бути поєднані різнотипними граматичними зв'язками: сурядним і підрядним, сполучниковим і безсполучниковим. Такі речення називаються складними синтаксичними конструкціями.
Можливі різні варіанти таких поєднань.
У складному реченні може співіснувати безсполучниковий і сурядний сполучниковий зв'язки. Причому за допомогою сполучника сурядності приєднується, як правило, остання частина, що надає всьому реченню характеру завершеності: Вітрило напнулось, хвиля загомоніла, і човен помчав прудко (І. Драч). Виходиш із лісу — в голову тобі цілять сонячні стріли, спека оповиває твоє тіло, в 'ялить думки, і ти стаєш її безвольним бранцем. Дивишся вгору — світло заливає очі, сліпить; опустиш погляд на землю — відбите від землі, воно теж починає різати зір, і ти примружуєшся, кліпаєш... (З тв. Є. Гуцала). А в реченні Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева (Л. Тендюк) повторюваний сполучник створює враження незавершеності.
Сурядним зв'язком можуть об'єднуватися як окремі синтаксичні блоки складнопідрядні речення одне з одним або з незалежними реченнями — таким чином виникають складні речення із сурядністю й підрядністю.Сурядним зв'язком об'єднується складнопідрядне речення з незалежним і навпаки: Спустився вечір, і одразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека (О. Гончар). Серце в нього щеміло, немов хто стискав його в жмені, однак він не міг спинити бажання хоч раз у житті зазнати того щастя (М. Коцюбинський). Тут у першому випадку до незалежного речення за допомогою сполучника сурядності / приєднано складнопідрядне речення з підрядним допустовим, у другому — до складнопідрядного речення з підрядним способу дії за допомогою сполучника сурядності однак приєднано незалежне речення.Може бути й кілька таких синтаксичних блоків, об'єднаних сурядним зв'язком: Хтось нараяв їй писати у військкомат, і вона написала, й через два тижні надійшло їй пояснення, що податки з неї стягнено неправильно, оскільки вона солдатська жона і солдатська мати і має право на пільги, й що військкомат поклопочеться за неї (Ю. Мушкетик). Тут перша й друга частини — незалежні речення, до них приєднано складнопідрядне речення з однорідною й послідовною підрядністю
