39. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів.

У лексиці укр мови поряд з окремими словами існують стійкі словосполучення, вирази і навіть цілі речення (вислови), що мають одне лексичне значення, яке подібне (синонімічне) до значення окремого  повнозначного слова: байдики бити (ледарювати), накивати п”ятами (втекти), замилювати очі (брехати), пекти раків (червоніти). Такі стійкі вирази називають фразеологізмами (від грецького слова фразис, що означає вислів), а розділ мовознавства, що їх вивчає, наз. фразеологією. В укр літ мові широкого значення набули фразеологізми, що походять з інших джерел, зокрема: виробничо-професійні вирази, що набули метафоричного значення:сім раз одміряй, а раз одріж (з мови кравців), грати першу скрипку (з мови музикантів); вислови з античної культури: золотий вік (епоха розквіту), золотий дощ (несподіване багатство); переклади виразів видатних людей: Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах (Д.Ібаррурі); крилаті вирази укр письменників: Хіба ревуть воли, як ясла повні? (Панас Мирний); переклади крилатих виразів рос письменників: Насмішки боїться той, хто вже нічого не боїться (М.Гоголь); переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: / дим вітчизни нам солодкий і приємний (Гомер); біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока. Фразеологічні вислови за будовою бувають 2-х типів: 1) фразеологічні зрощення – це вислови, в яких значення слів не співпадають зі значенням самого виразу; 2) фразеологічні єдності –вислови, у яких значення слів певною мірою пов”язані зі значенням фразеологізмів; фразеологічні сполучення – вислови, в яких існує головне слово, а залежні можуть змінюватися і утворювати новий фразеологізм.

40. Поняття „граматична норма”. Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.

Граматичні норми - це вибір правильного закінчення відмінкових та особових форм, синтаксичної форми. Дотримуватись граматичних норм - значить стежити за будовою речення, вислову, фрази. Граматичні норми визначають правила зміни слів, зв’язку їх у реченні і надають мові стрункого, осмисленого характеру. Серед граматичних норм виділяють словотвірні, морфологічні та синтаксичні норми. Важливе значення граматичних норм у сучасній українській літературній мові зумовлене провідною роллю граматики у збереженні стійкості мовної системи, адже утримання процесів словотворчості у межах тієї самої системи для забезпечення зв’язку між поколіннями здійснює граматичний ярус мови.

41. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.

Предикативні частини складних речень, які складаються з трьох та більше простих, можуть бути поєднані різнотипними граматичними зв'язками: сурядним і підрядним, сполучниковим і безсполучниковим. Такі речення називаються складними синтаксичними конструкціями.

Можливі різні варіанти таких поєднань.

У складному реченні може співіснувати безсполучниковий і сурядний сполучниковий зв'язки. Причому за допомогою сполучника сурядності приєднується, як правило, остання частина, що надає всьому реченню характеру завершеності: Вітрило напнулось, хвиля загомоніла, і човен помчав прудко (І. Драч). Виходиш із лісу — в голову тобі цілять сонячні стріли, спека оповиває твоє тіло, в 'ялить думки, і ти стаєш її безвольним бранцем. Дивишся вгору — світло заливає очі, сліпить; опустиш погляд на землю — відбите від землі, воно теж починає різати зір, і ти примружуєшся, кліпаєш... (З тв. Є. Гуцала). А в реченні Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева (Л. Тендюк) повторюваний сполучник створює враження незавершеності.

Сурядним зв'язком можуть об'єднуватися як окремі синтаксичні блоки складнопідрядні речення одне з одним або з незалежними реченнями — таким чином виникають складні речення із сурядністю й підрядністю.Сурядним зв'язком об'єднується складнопідрядне речен­ня з незалежним і навпаки: Спустився вечір, і одразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека (О. Гончар). Серце в нього щеміло, немов хто стискав його в жмені, однак він не міг спинити бажання хоч раз у житті зазнати того щастя (М. Коцюбинський). Тут у першому випадку до незалежного речення за допомогою сполучника сурядності / приєднано складнопідрядне речення з підрядним допустовим, у друго­му — до складнопідрядного речення з підрядним способу дії за допомогою сполучника сурядності однак приєднано неза­лежне речення.Може бути й кілька таких синтаксичних блоків, об'єдна­них сурядним зв'язком: Хтось нараяв їй писати у військкомат, і вона написала, й через два тижні надійшло їй пояснен­ня, що податки з неї стягнено неправильно, оскільки вона солдатська жона і солдатська мати і має право на пільги, й що військкомат поклопочеться за неї (Ю. Мушкетик). Тут перша й друга частини — незалежні речення, до них приєднано складнопідрядне речення з однорідною й послідовною підрядністю