
- •Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства.
- •Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •Українська літературна мова й мова професійного спрямування.
- •Специфіка мови професійного спілкування.
- •Комунікативні якості професійної мови.
- •Складники системи національної мови.
- •Мовне законодавство в Україні.
- •Статус української мови як державної.
- •Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови.
- •Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.
- •Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •Давня література й початки формування літературної мови.
- •Усна й писемна форми української літературної мови.
- •Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста.
- •Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •Українські поети-романтики як зачинателі літературної норми у творах художньої літератури.
- •Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •Принципи українського правопису.
- •Науковий стиль сучасної української літературної мови.
- •Писемні форми репрезентації результатів студентських досліджень (конспект, тези, реферат).
- •Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
- •Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.
- •Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.
- •Пряме й переносне значення слова. Вияви полісемії в різностильових текстах.
- •Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у різностильових текстах.
- •Вияви антонімії, паронімії та омонімії в різностильових текстах.
- •Мовна надмірність і мовна недостатність у різностильових текстах.
- •Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові.
- •Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів.
- •Поняття „граматична норма”. Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •Синтаксична норма. Складні випадки керування.
- •Синтаксична норма. Порядок слів у реченнях.
- •Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти.
- •Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела, оформлення бібліографічного опису.
- •Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •Публічний виступ як різновид усної мови. Підготовка публічного виступу.
- •Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).
- •Специфіка публічної монологічної мови.
- •Специфіка публічної діалогічної мови.
- •Змістова організація основної частини публічного виступу (виклад матеріалу, доказ, спростування).
- •Мовний етикет.
- •Традиційні формули звертання в діловому та науковому стилях.
- •Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
Офіційно-діловий стиль сучасної української літературної мови.
Офіційно-діловий стиль – це стиль ділової мови, яким користуються для написання різноманітних ділових документів, зокрема законів, указів, постанов, договорів, заяв, актів, протоколів, анкет, розписок тощо. Він характеризується використанням канцелярської термінології та деяких застарілих слів (вельмишановний, вищезгаданий), наявністю стандартних схем висловлення, мовних кліше та сталих синтаксичних конструкцій. В офіційно-діловому стилі може використовуватися лексика з інших шарів, зокрема науково-термінологічна, виробничо-професійна, суспільно-політична, що залежить від того, яку галузь суспільного життя він обслуговує. Загалом для цього стилю властиве суворе дотримання зразків оформлення ділових паперів, мова яких має бути ясною, чіткою, лаконічною. Власне, функція офіційно-ділового стилю полягає в тому, що він надає висловлюванню характер документа, а відображеним у ньому різним сторонам людських стосунків – офіційно-ділового забарвлення. Основною одиницею офіційно-ділового стилю є документ. Документи використовуються в різних галузях людської діяльності, ділянках знань, сферах життя.
Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.
Офіційно-діловий стиль мови має такі підстилі (та їх жанри): законодавчий (закони, укази, статути, постанови); дипломатичний (міжнародні угоди — конвенції, повідомлення — комюніке, звернення — ноти, протоколи); адміністративно-канцелярський (накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти). Законодавчий підстиль складають документи, які виконують настановчо-регулювальну функцію в державному і суспільному житті, утверджують обов'язкові правові норми: декрети, закони, кодекси, конституції, укази, постанови, рішення. Мова цих документів, хоч і насичена юридичною термінологією, ускладненими синтаксичними конструкціями з відокремленням, підрядністю, повинна бути доступною і зрозумілою кожному громадянинові держави, бо всі мають однакове конституційне право на таку законодавчу інформацію. Дипломатичний підстиль обслуговує дипломатичну службу, контакти Української держави з іншими державами, міжнародним співтовариством і всесвітніми організаціями. Цей підстиль характеризується специфічною лексикою, термінологією, серед якої чимало запозичень, та своєрідними формулами дипломатичної ввічливості.До дипломатичних належать: організаційно-регулюючі документи (конвенція, пакт, угода, протокол про наміри); організаційно-впливові документи (декларація, нота, вербальна нота, міжнародна заява); інформативио-описові документи (меморандум, комюніке). Адміністративио-управліиский підстиль забезпечує зв'язок усього управлінсько-виконавчого апарату держави між його внутрішніми підрозділами і кожним громадянином держави. Він єдиний з підстилів активно доходить до кожного члена суспільства, як і розмовний стиль, особливо нині, коли Україна стає правовою державою. Серед адміністративно-управлінської документації виділяють: розпорядчу (наказ, постанова, рішення, резолюція, розпорядження); організаційну (договір, інструкція, статут, штатний розпис, тарифікація); інформаційно-довідкову (автобіографія, заява, звіт, план, характеристика, інформація, довідка).