49.Суть, мета, значення й об’єкти прогнозування.

Прогнозування — це передбачення майбутнього стану внутрішнього і зовнішнього середовища фірми, яке базується на наукових методах і інтуїції, тобто це процес обґрунтування кількісних та якісних змін розвитку в майбутньому.

Головна мета прогнозів — виявити процеси розвитку явищ та передбачити розвиток подій у майбутньому, а також побудова моделі найбільш ймовірного майбутнього стану середовища (як зовнішнього так й внутрішнього).

50.Принципи і методи економічного прогнозування. Економічне прогнозування - це процес розробки економічних прогнозів, заснований на наукових методах пізнання економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і способів економічної прогностики. Принципи економічне прогнозування ґрунтується на принципах системності(використання системи методів і моделей для побудови прогнозу), науковості (врахування вимог об’єктивних законів розвитку суспільства), альтернативності(врахування різних взаємозв’язків і структурних співвідношень у можливостях розвитку фірми), адекватності, цілеспрямованість(визначення конкретних завдань), інформаційна єдність, комплектність(багаторівнева характеристика). В економічному прогнозуванні використовують 2 групи методів прогнозування: 1.Евристичні-формування прогнозів покладено використання логічних прийомів, методичних правил,підходів. а)метод експертних оцінок-має якісний характер. б) метод «дерева цілей »- використовується тоді, коли необхідно всю сукупність завдань виділити на окремі під завдання і обґрунтувати між ними зв’язки. в) метод оптимізації-дає можливість враховувати максимально можливу кількість чинників, що впливають на техніко-економічні показники і на цій основі вибрати найкращій варіант прогнозу.2.Фактографічні - покладено використання фактичних матеріалів, які дають характеристику змін в досліджуваному об’єкті. а) метод експлуатації – базується на статистичному спостереженні динаміки певного показника , визначенні тенденції його розвитку і поширенні цієї тенденції для майбутнього періоду. б) метод автокореляційних часових функцій. в) метод кореляційно-регресійного аналізу - характеризує зв'язок одного показника з іншими.

51.Методичні основи планування і система планів.

Планування діяльності підприємства здійснюється за допомо­гою різних методів. Методи планування повинні: по-перше, бути адекватними зовнішнім умовам господарюван­ня, особливостям різних етапів процесу становлення та розвитку ринкових відносин; по-друге, якнайповніше враховувати профіль діяльності об'єкта планування та різноманітні засоби досягнення основної підприєм­ницької мети - збільшення прибутку; по-третє, відповідати видовим ознакам плану, що розробляється. Система методів прогнозування формується за допомогою фіксування можливих і структурованих за визначеними ознаками методів розробки прогнозів майбутнього стану (рівня розвитку) того чи іншого суб'єкта господарювання. Залежно від джерел інформації, технології її оброблення й одер­жаних результатів економічні методи прогнозування поділяються на дві великі групи - факторологічні та евристичні (аналітично-інтуїтивні). Факторологічні методи базуються на використанні фактичних (статистичних) матеріалів, що детально характеризують зміни в часі сукупності або окремих ознак об'єкта прогнозування. Джерела інформації для планування Евристичні методи передбачають здійснення прогнозних розро­бок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоре­тичних досліджень. Методи прогнозування можна розподілити на якісні та кількісні. В основу якісних методів прогнозування покладений переваж­но логічний аналіз об'єктів, що спирається на загальні законо­мірності економічного та соціального розвитку суб'єктів господарю­вання. Вони, як правило, мають на меті окреслити в загальній формі коло довгострокових проблем функціонування підприємства і пе­редбачити можливості їхнього вирішення.

Кількісні методи прогнозування, що є за своєю природою сугу­бо формальними, базуються на математичному аналізі статистич­ного матеріалу, що характеризує тенденції розвитку об'єкта прогно­зування за визначений період.

52.Стратегічне, технічне і поточне планування. Стратегічне процес здійснення сукупності систематичних та взаємоузгоджених робіт по визначенню довгострокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприємства. Першим рішенням при стратегічному плануванні є вибір цілей. Основна загальна ціль підприємства це його місія, на основі її формування стратегічні цілі підприємства. Після визначення місії починається діагностичний етап стратегічного планування. Першим та найбільш важливим етапом якого є вивчення зовнішнього середовища діяльності підприємства. Далі йде вибір генеральної стратегії, потім аналіз стратегічних альтернативів, розробка функціональних та ресурсних субстратегій. Кінцевим етапом є впровадження, контроль та оцінка результатів. Поточне планування здійснюється шляхом детальної розробки оперативних планів для фірми в цілому та її окремих підрозділів. Наприклад, програми маркетингу, планів з наукових досліджень, планів з виробництва, матеріально-технічного забезпечення. Основними ланками поточного плану виробництва є календарні плани (місячні, квартальні, піврічні). Це — детальна конкретизація мети і завдань, які поставлені перспективними та середньостроковими планами.

53.Бізнес – планування господарської діяльності. Бізнес-план — це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи й засоби її реалізації та охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Бізнес-план у ринковій системі господарювання виконує дві найважливіші функції: 1) зовнішню — ознайомити різних представників ділового світу із сутністю та основними аспектами реалізації конкретної підприємницької ідеї; 2) внутрішню (життєво важливу для діяльності самого підприємства) — опрацювати механізм самоорганізації, тобто цілісну, комплексну систему управління реалізацією підприємницького проекту. Специфіка бізнес-плану полягає в тім, що це комплексний документ, який відображає всі основні аспекти підприємницького проекту. Водночас слід зазначити, що принципи управління за допомогою бізнес-плану передбачають необхідність урахування в процесі розробки конкретного бізнес-плану багатьох специфічних для даного підприємницького проекту факторів. Відтак з’являється можливість класифікувати бізнес-плани за певними ознаками: 1) за сферою бізнесу (виробництво, будівництво, роздрібна та оптова торгівля, надання послуг, посередницька діяльність тощо); 2) за масштабами бізнесу (великий, середній, малий); 3) за характеристиками продукту бізнесу (традиційний, принципово новий, виробничо-технічного чи споживчого призначення). Крім того, залежно від типу інвестиційної ситуації в межах кожної класифікаційної ознаки можна виділити: а) повний бізнес-план комерційної ідеї або інвестиційного проекту — виклад для потенційного партнера або інвестора результатів маркетингового дослідження, обгрунтування стратегії виходу на ринок, очікуваних фінансових результатів; б) бізнес-план фірми – виклад перспектив розвитку фірми на плановий період для ради директорів або зборів акціонерів, де обгрунтовуються необхідні обсяги інвестицій чи інших ресурсів; в) бізнес-план структурного підрозділу – виклад для вищого керівництва компанії плану розвитку господарської діяльності підрозділу для обгрунтування обсягів ресурсів, що централізовано виділяються підрозділу, або обсягів прибутку, що залишаються в розпорядженні підрозділу. Окремо можна виділити регіональний бізнес-план, що в ньому обгрунтовуються перспективи соціально-економічного розвитку регіону та обсяги фінансування відповідних програм для органів з бюджетними повноваженнями. Крім того, складаються також спеціальні (як правило, скорочені) варіанти бізнес-планів для осіб, у контактах з якими заінтересований підприємець. Форма та зміст таких планів орієнтовані на інтереси таких осіб.