14. Розрахунок чисельності основних працівників

Чисельність основних робітників, зайнятих на ненормованих роботах, розраховується за нормами обслуговування

Ч оспл = (m o * П зм * Кro) / Н об,

де m o – кількість об`єктів, що обслуговуються;

П зм – кількість змін роботи на добу;

Кro- коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову;

Н об – норма обслуговування одного об`єкту – кількість об`єктів на одного робітника.

К ro= 100 / (100 – f),

де f – плановий процент невиходів робітників на роботу.

15,Визначення чисельності інших працівників

Чисельність допоміжних робітників, для яких неможливо встановити норми обслуговування та розрахувати трудомісткість робіт

Ч дпл = П рм * П зм * К ro ,

де П рм – кількість робочих місць.

Чисельність працівників управління спеціалістів, службовців розраховується за кожною функцією методом прямого нормування.

При встановленні чисельності управлінського персоналу керуються типовими штатними розкладами.

17.Явочна,облікова,і середньооблікова чисельність працівників. Кількісна характеристика трудових ресурсів (персоналу) підприємства в першу чергу виміряється такими показниками, як облікова і середньооблікова чисельність працівників. Облікова чисельність працівників підприємства це чисельність працівників облікового складу на визначене число чи дату з обліком прийнятих і вибулих у цей день працівників. Явочна чисельність - це кількість працівників облікового складу, що з'явилися на роботу. Різниця між явочним і обліковим складом характеризує кількість добових простоїв (відпустки, хвороби, відрядження і т.д.) Середньооблікова чисельність працівників за місяць визначається шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, включаючи святкові і вихідні дні, і розподілу отриманої суми на кількість календарних днів місяця. Середньооблікова чисельність працівників за квартал (рік) визначається шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства в кварталі (року) і розподілу отриманої суми на 3. Крім чисельності працівників кількісна характеристика трудового потенціалу підприємства і (чи) його внутрішніх підрозділів може бути представлена і фондом ресурсів праці (Фр.т.) у людино-днях чи людино-годинах, який можна визначити шляхом множення середньооблікової чисельності працівників (Чс.п.) на середню тривалість робочого періоду в днях чи годинах (Тр.в.): Фр.т. = Чс.п. * Тр.в.

18.Сутність,чинники та вимірювання продуктивності праці. Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу раці. У її визначенні вихідною категорією є праця. Праця-це доцільна, свідома, організована діяльність людей, Ярямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. Зміст і характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. З огляду на сутність праці як на процес споживання робочої сили і засобів виробництва всі фактори, які визначають підвищення продуктивності праці, можна об'єднати в три групи:

·матеріально-технічні;

·організаційно-економічні, що характеризують ступінь розвитку

організації та управління суспільного виробництва;

·соціально-психологічні, що пов'язані з роллю людини в суспільному

виробництві і характеризують ступінь використання робочої сили.

Серед матеріально-технічних факторів важливу роль відіграє

науково-технічний прогрес, який є основою всього суспільного виробництва

і одним із основних елементів механізму ринку.

Науково-технічний прогрес впливає на всі елементи виробництва – засоби

виробництва, працю, його організацію та управління.

Технічний прогрес здійснюється за такими напрямами:

·впровадження комплексної механізації та автоматизації;

·удосконалення технології виробництва;

·хімізація виробництва;

·зростання рівня електроозброєності. Методи вимірювання продуктивності праці Натуральний метод вимірювання П.п. базується на обліку роботи в натуральному вираженні (тоннах, метрах, м3) за одиницю часу – місяць, рік, зміну, годину. Трудовий метод вимірювання П.п. полягає в обчисленні витрат праці, затрачених на одиницю продукції. Показник, що обчислюється таким чином, характеризується трудомісткістю робіт і є оберненою величиною натурального показника. Вартісний метод вимірювання П.п. полягає в тому, що для розрахунків приймають весь обсяг товарної (валової) продукції підприємства, що виготовлена (реалізована) за одиницю часу. Метод умовних одиниць застосовується для вимірювання П.п., коли випускається дек. видів продукції. Для цього методу використовуються умовно натуральні одиниці, що забезпечують зведення всієї різноманітності видів продукції до одного умовного, виходячи з певних властивостей продукції. 19.Поняття та функції заробітної плати. Заробі́тна пла́та,скорочено зарплата-винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір зарплати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Заробітна плата виконує такі основні функції: -відтворювальну функцію (забезпечення розширеного відтворення якісної робочої сили найманого працівника та членів його сім'ї); -стимулюючу функцію (заробітна плата, її форми та системи повинні стимулювати високоефективну працю); -розподільчу функцію (стимулювання припливу робочої сили в одні галузі та її відпливу з інших); -соціальну функцію (сприяє досягненню певної соціальної справедливості). У цих функціях сутність заробітної плати розкривається комплексно. За сприятливих соціально-економічних умов заробітна плата може забезпечити лише відтворення товару робоча сила нормальної якості, а не належний рівень розвитку особистості. 20.Тарифно-посадова система оплати праці персоналу підприємства. Тарифна система оплати праці-це сукупність правил, за допомогою яких забезпечується порівняльна оцінка праці, залежно від кваліфікації, умов її виконання, відповідальності, значення галузі та інших факторів, що характеризують якісну сторону праці. Як зазначалося вище тарифна система оплати праці включає: а) тарифну сітку-коефіцієнти, які присвоюються робочим в залежності від кваліфікації; б) тарифні ставки-суми, які нараховуються за певний проміжок часу (година, день) працівникам відповідної кваліфікації (розряду). Наприклад, працівнику першого розряду за одну годину нараховується одна гривня, а працівнику шостого розряду - шість гривень. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт в залежності від їх складності, а робітників - в залежності від їх кваліфікації та відповідальності по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати. Тарифна система є основою для устаткування правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників. З її допомогою визначається необхідна кількість працівників відповідної кваліфікації чи спеціальності, а також співвідношення заробітної плати різних категорій працівників. 21.Форми і системи оплати праці. Оплата праці-чи не найважливіша категорія у системі умов праці. У ній, як ні в якій іншій сфері, відбиваються усі суперечності суспільства, усі досягнення і прорахунки. При оплаті праці робітників можуть застосовуватися тарифні ставки, оклади, а також безтарифна система, якщо підприємство (роботодавець) рахує таку систему найбільш доцільної. Тарифна система оплати праці є сукупністю взаємозалежних елементів: тарифної сітки, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик (довідників). Довідники розробляються Міністерством праці України. Основними елементами тарифної системи є: • тарифні ставки; • тарифні сітки; • тарифно-кваліфікаційні довідники. Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати-відрядну (відповідно до кількості виробленої продукції) й погодинну (відповідно до кількості відпрацьованого часу). Форми заробітної плати мають відповідати таким вимогам: 1)найповніше враховувати результати праці; 2)створювати відповідні передумови для постійного зростання продуктивності та якості праці; 3)сприяти підвищенню матеріальної зацікавленості працівників у постійному виявленні і використанні резервів підвищення продуктивності праці. 22.Система доплат,надбавок та преміювання працівників. Під час розроблення положення про преміювання слід передбачити показники преміювання, а також конкретний розмір премії для працівників певних категорій. У цьому положенні визначаються умови, порядок і терміни виплати премій, порядок розгляду спорів стосовно преміювання. Рекомендується також обумовити випадки, коли працівники можуть бути позбавлені премії.Преміювання може поділятися на індивідуальне і колективне. Перший вид — це винагорода конкретного працівника за якісне виконання виробничих завдань (посадових обов’язків), другий — полягає у виплаті винагороди за підсумками роботи структурного підрозділу (бригади, цеху, відділу тощо). За функціональним призначенням доплати й надбавки є самостійними елементами зарплати. Доплати до зарплати класифікуються за ознакою сфери трудової діяльності. За цією ознакою розрізняють доплати,які:1) не мають обмежень щодо сфери трудової діяльності; 2)застосовуються тільки в певних (окремих) сферах прикладання праці. До першої групи зараховують доплати : за роботу в наднормовий час; особам які досягли 18 років і мають скорочену тривалість робочого часу; робітникам, які внаслідок виробничої необхідності виконують роботи за нижчими від наданих ним тарифних розрядів; за час простою та в разі невиконання норм виробітку й виготовлення бракованої продукції не з вини робітника. Найчастіше використовуються надбавки до зарплати :високу професійну майстерність робітника;високі досягнення службовців у праці;вислугу років(трудовий стаж);виконання особливо важливої роботи(на певний термін);знання й використання в роботі іноземних мов.Надбавки до зарплати за високі досягнення в праці мають відповідати конкретним результатам діяльності спеціалістам (керівникам) і запроваджуються на тих ділянках роботи, де застосовуються показники вимірювання досягнень. Під преміюванням розуміється виплата працівникам грошових сум понад основний заробіток з метою стимулювання результатів праці та їх заохочення. 23.Харак.виробничих фондів,їх економічна сутність і матеріально речовий зміст. Виробничі фонди підприємства. Виготовлення продукції (виконання робота,надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим змістом складають виробничі фонди підприємства, всю сукупність яких за властивими їм ознаками поділяють на основні та оборотні. Систематичне і повне завантаження основних виробничих фондів дає змогу збільшити виробництво продукції, підвищити ефективність виробництва і збільшити фондовіддачу, яка є головним показником використання основних виробничих фондів. Вона показує випуск продукції, що припадає на одну грошову одиницю виробничих фондів і визначається як відношення вартості виготовленої продукції до вартості основних виробничих фондів. Збільшення фондовіддачі залежить від таких чинників:1)повноти залучення у виробничий процес машин і устаткування;2) зростання коефіцієнта змінності;3)ліквідації простоїв;4) скорочення строків освоєння нових виробничих потужностей. Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку. Зростання і вдосконалення засобів праці забезпечують безперервне підвищення технічної оснащеності та продуктивності праці виробничого персоналу. Знаряддя праці, які є найбільш активною частиною основних фондів, складають матеріальну основу виробничої потужності підприємства. 24.Основні фонди,їх склад і структура. Основні фонди-це вартість матеріально-речовинних цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій та невиробничій сферах діяльності тривалий час (понад рік).До складу основних фондів житлово-комунального господарства включають: основні фонди підприємств комунального господарства, споруди міського благоустрою, житловий фонд та ін. Залежно від призначення основні фонди поділяють на виробничі й невиробничі. До складу виробничих основних фондів входять ті, що беруть участь у виробничих процесах, створюють умови для  їх здійснення або служать для зберігання і транспортування продукції. До складу невиробничих основних фондів належать об'єкти тривалого користування, які задовольняють побутові й культурні потреби людей. Структура основних фондів-це розподіл основних фондів за видами (групами), відображений у процентах від їх загальної вартості по підприємству, галузі або житлово-комунальному господарству в цілому. Структура основних фондів відображає особливості галузі й конкретного підприємства, рівень матеріально-технічної бази виробництва. 25.Вартісна оцінка основних фондів. Оцінка основних фондів підприємства являє собою грошове вираження їх вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період часу. У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацюванням засобів праці, постійною зміною умов їх відтворення існує декілька видів оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюються: в залежності від моменту проведення оцінки-за первісною(початковою)чи відновною вартістю; з огляду на стан основних фондів-за повною або залишковою вартістю. 26.Поняття про амортизацію основних фондів,їх економічна сутність і матеріально речовий зміст. Амортизація-це процес поступового перенесення вартості основних виробничих засобів і нематеріальних активів з урахуванням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення згідно з нормами амортизаційних відрахувань, установленими законодавчими актами. Амортизаційні відрахування включаються до складу валових витрат, що беруться для обчислення оподатковуваного прибутку. До основних виробничих фондів відносяться ті засоби труда, що, знаходячись у сфері матеріального виробництва, безпосередньо беруть участь у виготовленні матеріальних благ (машини, устаткування і т.п.), створюють умови для здійснення виробничого процесу (виробничі будинки, спорудження, електромережі, трубопроводи й ін.), служать для збереження і переміщення предметів труда. Матеріально речовий зміст основ фондів служать визначальними характеристиками щодо окреслення їхнього значення у здійснені відтворювальних процесів,функціонування та розвиток будь-якого виробництва. 27.Традиційний і нові методи амортизації. Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації. Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів; 2)кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; 28.Система показників відтворення основних фондів. Підвищення ефективності відтворення основних фондів є наслідком інтенсивного відтворення та використання діючих основних фондів підприємства. Ці процеси сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства та дають змогу збільшувати обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомої амортизації й витрат на обслуговування виробництва та його управління, підвищувати фондовіддачу і прибутковість. До системи показників ефективності відтворення основних фондів доцільно ввести коефіцієнт інтенсивного оновлення-співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період; коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів - відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного. У систему показників ефективності відтворення основних фондів доцільно включити два нові: фондовіддача; фондомісткість; коефіцієнт інтенсивного оновлення (співвідношення обсягів вибуття і введення в дію за певний період); коефіцієнт оптимальності вибуття основних фондів (відношення фактичного коефіцієнта вибуття до нормативного). 29.Система показників використання основних фондів. Показники, що характеризують рівень ефективності використання основних фондів, об'єднуються в окремі групи за ознаками узагальнення й охоплення елементів засобів праці. Економічна суть більшості з них є зрозумілою вже із самої назви. Пояснень потребують лише деякі, а саме: - коефіцієнт змінності роботи устаткування — відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін за добу до кількості одиниць встановленого устаткування; - напруженість використання устаткування (виробничих площ) — випуск продукції в розрахунку на одиницю устаткування (загальної або виробничої площі); - коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування — відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного устаткування. Серед окремих показників екстенсивного використання засобів праці важливе значення має коефіцієнт змінності роботи устаткування. Показники екстенсивного використання основних виробничих фондів, як правило, відображають внутрішньозмінні, цілодобові простої устаткування і не характеризують ефективності його використання під час його фактичного завантаження. 30.Шляхи поліпшення використання основних фондів. Для виявлення резервів поліпшення використання основних виробничих фондів й удосконалення планування капітальних вкладень необхідно проаналізувати показники, які характеризують використання засобів праці на підприємстві. Ці показники умовно можна поділити на дві групи: узагальнюючі й окремі (індивідуальні). Незважаючи на те, що фондовіддача є узагальнюючим показником використання основних фондів, вона не може розкрити всіх потенційних можливостей поліпшення планування відтворення основних фондів та інтенсифікації виробництва. Тому при плануванні та обліку використовують систему окремих (індивідуальних) показників, кожний з яких відображає окремий бік ефективності використання основних фондів. До системи окремих показників використання основних виробничих фондів відносять: показники їх екстенсивного та інтенсивного використання. 31.Поняття і види нематеріальних ресурсів. Нематеріальні ресурси-це складова частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом відносно тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її використання. Види:1)Промислова власність,2)Інтелектуальна власності,3)інші. 32.Загальна харак.об’єктів промислової власності. Промислова власність є поняття, яке застосовується для позначення виключного права на використання певних нематеріальних ресурсів. Серед об’єктів промислової власності найважливіше місце посідають винаходи. Наведемо розуміння винаходу. · Винаходи - пристрій, спосіб, речовина, а також застосування відомої раніше речовини, пристрою по новому призначенню. Патент на винаходи надає володарю патенту виключне право на використання винаходу. Ліцензія надає право на використання винаходу. · Промисловий зразок - художньо-конструктивне рішення, що визначає його зовнішній вигляд. Патент на промисловий зразок, ліцензія. До промислових зразків відносяться форма, малюнок, колір або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.Корисна модель – результат творчої діяльності людини в будь-якій області технології. Предметом технічного вирішення у корисних моделях є лише конструкція виробу, його форма.· Товарний знак (знак обслуговування) - це позначення здатне відрізнити товари та послуги одних юридичних чи фізичних осіб від інших. У якості товарних знаків можуть бути зареєстровані словесні, образні, об’ємні та інші позначення та їхні комбінації. Свідоцтво на товарний знак надає володарю виключне право на його використання. ·Ноу-хау - технологічна, комерційна інформація, що є секретом виробництва. Інформація підлягає захисту від незаконного використання іншими особами при умові, що: вона має дійсну чи потенційну цінність в силу невідомості її третім особам, до неї нема вільного доступу на законній підставі; володар її приймає необхідні заходи до охорони її конфіденційності. Сукупність документів, що визначають сутність та режим розробки ноу-хау на підприємстві. 33.Склад і структура оборотних фондів підприємства. Оборотні фонди-це частина виробничих фондів, які повністю споживаються в кожному виробничому циклі, при цьому переносять усю свою вартість на створювану продукцію і змінюють свою натуральну форму. Речовим змістом оборотних фондів є предмети праці, які в процесі виробництва перетворюються в готову продукцію, становлячи її матеріальну основу, або сприяють її створенню. Оборотні фонди перебувають у постійному русі (обороті), починаючи від надходження предметів праці на склад підприємства до отримання готової продукції та переходу її у сферу обігу (реалізації). У плановій та обліковій практиці оборотні фонди поділяють на:

а)виробничі запаси; б)незавершене виробництво і напівфабрикати власного виготовлення; в)витрати майбутніх періодів. Виробничі запасистановлять найбільшу частину оборотних фондів. У загальному обсязі оборотних фондів вони становлять до 70%. До складу виробничих запасів входять: •сировина; •основні та допоміжні матеріали; •куповані напівфабрикати та комплектуючі вироби; •паливо; •тара І тарні матеріали; •запасні частини для ремонту; •інші матеріали. У складі запасів окремою групою виділяють малоцінні та швидкозношуваніпредмети, термін використання яких не перевищує одного року. В основному це засоби праці. На підприємствах різних галузей структура оборотних фондів має значні відмінності, обумовлені особливостями застосування технологій, умовами забезпечення і видами застосування матеріальних ресурсів, рівнем та видами спеціалізації тощо. 34.Нормування витрат оборотних фондів. Норми оборотних фондів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей на підприємстві і розраховують у днях запасу, нормах запасу, гривнях на розрахункову одиницю. Норма витрат – гранично допустима величина витрати на виготовлення продукції за умов конкретного виробництва з урахуванням застосування найпрогресивнішої технології та сировини (матеріалів) найвищого ґатунку. Норми класифікуються за наступними ознаками:А)за призначенням: - норми витрат сировини; - норми витрат матеріалів; -норми витрат енергії; -норми витрат палива.Б)масштабом дії: - групові (на однакові види продукції); - індивідуальні.В) періодом дії: - річні (для поточного планування); - перспективні.Г) ступенем деталізації об’єктів нормування (вузла та вироби в цілому)Д) ступенем деталізації нормованих ресурсів:- специфіковані (на види ресурсів з конкретними параметрами);- зведені (на види ресурсів за звуженою номенклатурою). Оборотні фонди нормують наступними методами:1)Аналітично-розрахунковий метод - базується на глибокому аналізі та техніко-економічному обґрунтуванні всіх елементів норми з використанням найновіших досягнень техніки і технології виробництва.2)Дослідно-лабораторний метод - визначають з допомогою проведення низки дослідів і досліджень. Його використовують для нормування витрати допоміжних матеріалів та інструменту.3)Звітно-статистичний метод.

35. Показники ефективності використання оборотних фондів.Показники ефективності використання основних фондів розподіляються на дві групи: - узагальнюючі ;- часткові.Узагальнюючі показники характеризують ефективність використання всієї сукупності основних фондів підприємства. До них відносять фондовіддачу, фондомісткість та рентабельність основних виробничих фондів.Фондовіддача (Фвід) – показник виробництва продукції (робіт, послуг) на 1 грн. вартості основних фондів – визначається як відношення обсягу випуску продукції (В) до вартості основних виробничих фондів (С) за порівнювальний термін часу (місяць, рік): Фвід=

Фондомісткість (Фмістк) – показує частку основних виробничих фондів, яка приходиться на кожну гривню виробленої продукції: Фмістк =

Рентабельність основних виробничих фондів Р – визначає величину прибутку, який приходиться на 1 гривню фондів і розраховується як відношення суми прибутку П до вартості основних виробничих фондів С:

Р= *100%

Часткові показники ефективності використання основних виробничих фондів відображають рівень використання окремих видів (груп) основних фондів.Часткові показники розподіляють на три групи: показники екстенсивного, інтенсивного та інтегрального використання.Показники екстенсивного використання основних фондів відображають рівень їх використання з часу. До них відносяться коефіцієнт екстенсивного використання Кекст і коефіцієнт змінності робіт обладнання Кзм. Коефіцієнт екстенсивного використання обладнання Кекст визначаються як відношення фактичної кількості годин роботи обладнання Тф до кількості годин його роботи згідно з нормами Тн: Кекст =

Коефіцієнт змінності роботи обладнання Кзм визначається як відношення загальної кількості відпрацьованих обладнанням станко-змін Дст.-зм, до кількості одиниць обладнання, яке робило найбільшу зміну n:

Кзм =

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання Кінтенс визначається як відношення фактичної продуктивності обладнання Пф до нормативної його продуктивності Пн:

Кінтенс =

Показник інтегрального використання обладнання Кінтегр визначається як добуток коефіцієнта екстенсивного і коефіцієнта інтенсивного використання обладнання і комплексно характеризує його експлуатацію за часом і продуктивністю. Кінтегр = Кекст* Кінтенс