1.Підприє́мство-самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами.

2.Статутний фонд-сума вкладів засновників та учасників господарського товариства(в Цивільному кодексі України на позначення даного поняття використовується термін "статутний (складений) капітал").Може вноситися як грошовою часткою так ТМЦ.

3.Колекти́вний до́гові́р-угода, яка укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою)і одним або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів-представниками трудящих, обраними та уповноваженими трудовим колективом. Колективний договір є результатом соціального партнерства та діалогу на локальному рівні.

4.Холдинг-сукупність материнської компанії та контрольованих нею дочірніх компаній

5.Асоціація(суспільство)-союз, спілка, товариство, об'єднання для досягнення спільної мети.

6.Корпора́ція-товариство, спілка, сукупність осіб, об'єднаних на основі цехових, кастових, комерційних та інших інтересів; назва акціонерного товариства, яке об'єднує різні галузі промислового виробництва за єдиного фінансового контролю. Також корпорації  — це договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

7.Картель-найпростіша форма монополістичного об'єднання.На відміну від інших, стійкіших, форм монополістичних структур(синдикати, трести, концерни)кожне підприємство, яке увійшло в картель, зберігає фінансову і виробничу самостійність

8.По́вне товари́ство-товариство, всі учасники якого проводять спільну підприємницьку діяльність і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

9.Виробнича структура підприємства-це склад основних і допоміжних цехів і обслуговуючих господарств виробничого призначення, а також форми їх виробничих зв'язків.

10.Управлыння-це цілеспрямований програмований чи довільний вплив на об'єкти задля досягнення кінцевої мети за допомогою процесорів, явищ, процесів, коли є з ними взаємодія в режимі детермінованої чи довільної програми/регламенту. Управління проектом/об'єктом-системою, її компонентами та процесами, з метою підвищення ефективності функціонування систем відбувається ще на етапі системного проектування, створення/утворення, формування, розвитку, становлення, функціонування/життя системи. Ефективність управління визначається адекватністю дій управління що до об'єкта управління.

11.Лінійна ОСУ-являє собою систему управління, у якій кожний підлеглий має лише одного керівника і в кожному підрозділі виконується увесь комплекс робіт, пов’язаних з його управлінням.

12.Функціональна ОСУ-для виконання певних функцій управління створюються окремі управлінські підрозділи, які передають виконавцям обов’язкові для них рішення. Тобто функціональні керівники в межах своєї сфери діяльності здійснюють керівництво виконавцями. Завдяки спеціалізації функціональних керівників виникає можливість управління великою кількістю виконавців, а отже, і зменшує кількість рівнів управління.

13.Матрична ОС-Матрична структура з’явилася у відповідь на підвищення ступеню динамічності середовища функціонування фірми.

14.Асортимент товарів-це сукупність їх видів, різновидів і ґатунків,

поєднаних за певною ознакою. Термін асортимент застосовується здебільшого для товарів народного вжитку. Виробничо-технічна продукція і надання послуг визначаються терміном номенклатура.

15.Номенклатура продукції-систематизований за певними ознаками перелік матеріальних цінностей, що їх виготовляють підприємства всіх галузей економіки країни; згрупований перелік товарів, за якими ведеться статистичний облік виробництва.

16.Трудові ресурси-це населення працездатного віку (чоловіки від 16 до 60 років, жінки від 16 до 55 років), яке працює або не працює, а також пенсіонери й підлітки, які працюють. 

17.Професія-виокремлений ("окреслений") у рамках суспільного поділу праці комплекс дій та відповідних знань, що вимагає відповідної освіти чи кваліфікації, які особа може виконувати відносно постійно, та які становлять засоби утримання для неї.

18.Спеціальність-комплекс набутих людиною знань і практичних навичок, що дає їй можливість займатися певним родом занять у якійсь галузі діяльності.

19.Кваліфікація-це наявність підготовки, професійних знань, навичок та досвіду, які дають можливість особі належним чином проводити певні дії; рівень підготовленості, майстерності, ступінь готовності до виконання праці за визначеною спеціальністю чи посадою, що визначається розрядом, класом чи іншими атестаційними категоріями.

20.Організація праці-це система заходів, що забезпечує раціональне використання робочих кадрів, яка включає відповідне розміщення людей у процесі виробництва, поділ на ланки, методи виконання робіт, нормування й стимулювання праці, організацію робочих місць, їх обслуговування й необхідні умови праці

21.Спеціаліст-освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності

22.Керівник-особа, яка очолює організацію, її структурно відокремлений виробничий або функціональний підрозділ і наділена повноваженнями приймати рішення щодо розпорядження виділеними йому матеріальними, фінансовими, трудовими ресурсами. 

23.Робітники-особи, які безпосередньо створюють матеріальні цінності, впливають на предмети праці з допомогою знарядь виробництва, проводять ремонт устаткування, переміщення вантажів, прибирання виробничих приміщень та ін.

24.Службо́вець-працівник, який належить до соціальної групи, що включає всіх зайнятих по найму нефізичною працею в промисловості (інженери, бухгалтери, секретарі тощо), а також найнятих робітників в торгівлі, сфері послуг, військових формуваннях. 25.Структура персоналу-виконання трудових функцій на тій чи іншій посаді вимагає від працівника відповідної професії і кваліфікації

26.Заробітна плата є винагородою в грошовому виразі, яку працівник одержує від підприємства чи фізичної особи, для яких виконує обумовлену трудовим договором роботу. Розмір цієї винагороди залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

27.Тари́фна сі́тка-сукупність кваліфікаційних тарифних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за якими визначається розмір тарифних ставок оплати праці працівниківу залежності від складності виконуваних робіт та кваліфікації працівників.

28.Доплати-обчислюються на базі встановлених їм тарифних ставок (окладів). Переважна більшість компенсаційних і стимулюючих доплат і надбавок визначається підприємствами самостійно і виплачується в межах наявних коштів. Розміри й умови виплат обумовлюються в колективних договорах.

29.Премія-одна з форм заохочення за досягненняв різних видах діяльності.

30.Доплати та надбавки-це самостійний елемент заробітної плати з погляду її структури. Водночас вони є складовою тарифної системи. Остання в класичному розумінні є інструментом диференціації та регулювання рівня заробітної плати різних груп і категорій працівників залежно від кваліфікаційного рівня, складності виконуваних робіт, їх відповідальності, а також умов та інтенсивності праці, специфічних особливостей підприємства.

31.Погодинна форма оплати праці-стимулюють підвищення кваліфікації працівників, роботу без прогулів, створюють умови для зацікавленості у високоякісній роботі.

32.Відрядна оплата праці-система заробітної плати, при якій заробіток залежить від обсягів виконаної роботи, потребує якості. Відрядна оплата праці має два різновиди : пряма відрядна та відрядно-преміальна. Різновид відрядної форми оплати праці є відрядно-прогресивна та акордна форми.

33.Посадовий оклад-щомісячний розмір погодинної оплати праці, установлюваний , як правило, для керівників, фахівців і службовців (ст.81 Кзот) (див. Оплата праці керівників, фахівців і службовців).

34.Основні фонди-це засоби праці, які приймають участь у виробничому

процесі на протязі багатьох періодів, зберігаючи при цьому свою

натуральну форму, а їх вартість переноситься на вартість виготовленої

продукції поступово, шляхом амортизаційних відрахувань.

35.Первісна вартість основних засобів-це фактична вартість їх придбання або фактичні витрати на створення даних засобів.До первісної вартості основного засобу включають ціну його придбання або оплату за виконання будівельно-мон­тажних робіт, витрати на страхування ризиків доставки вказаного засобу, суми непрямих податків у зв’язку з його придбанням і деякі інші. 36.Оборо́тні за́соби-засоби, що перебувають у розпорядженні підприємства і можуть бути переведені в готівку протягом одного виробничого циклу або року. Оборотні засоби включають запаси матеріалів, залишки готової продукції, дрібне знаряддя з тривалістю використання не меншою 1 року, а також готівку. 37.Оборотні  фонди-це частина  виробничих  фондів,  що  повністю  споживається  у  кожному  виробничому  циклі,    переносить  свою  вартість  на   створену продукцію  і для  продовження  виробництва   відтворюється  як  в натуральній,  так  і  у вартісній  формі  після  кожного  виробничого  циклу.

38.Оборотні кошти підприємства-це сукупність коштів підприємства, що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх безперервного кругообігу. Якщо оборотні фонди виступають у вигляді предметів праці, то фонди обігу — це кошти, вкладені в запаси готової продукції, товари відвантажені та в дорозі, а також кошти на рахунках та в касі підприємства.

39.Фонди обігу-залишок готової продукції на складах підприємств,відвантажені,але не оплачені покупцями товари,залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку,касі, у розрахунку, у дебіторській заборгованості,а також вкладені в короткострокові цінні папери. 40.Незавершене виробництво-товари, які знаходяться на стадії виробництва і враховані в статтю товарно-матеріальних запасів на дату складання фінансової звітності. Товари, які знаходяться в процесі виготовлення і при складанні балансу відносяться до матеріально-виробничих запасів.

41.Залишки готової продукції-це продукція (виріб, напівфабрикат, робота, послуга), що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування (якщо вимагають відповідні її особливості), відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад 42.Нормування праці є складовою частиною (функцією) управління виробництвом і включає визначення необхідних витрат праці (часу) на виконання робіт (виготовлення продук­ції) як окремими працівниками, так і колективами працівни­ків (бригадами) та встановлення на цій основі норм праці. 43.Структура основних фондів-це розподіл основних фондів за видами (групами), відображений у процентах від їх загальної вартості по підприємству, галузі або житлово-комунальному господарству в цілому. Структура основних фондів відображає особливості галузі й конкретного підприємства, рівень матеріально-технічної бази виробництва.  44.Коефіцієнт оновлення основних фондів-показник інтен-сивності заміни старої техніки новою, про-цесу розширення виробництва, введення в дію нових об'єктів і т.д. Обчислюється ділен-ням вартості нововведених в експлуатацію основних виробничих фондів за звітний пе-ріод на початкову вартість усіх основних ви-робничих фондів підприємства за станом на кінець звітного періоду. 45.Залишкова вартість основних фондів-вартість основних засобів, фондів з урахуванням їхнього зносу, що дорівнює початковій вартості з відрахуванням амортизації протягом усього терміну експлуатації. 46. Коефіцієнт зносу основних фондів-визначають як на початок так і на кінець року, відношенням суми зносу основних фондів до їх балансової вартості, відповідно на початок або кінець року. Аналогічно визначають і коефіцієнт придатності основних фондів, але тут у чисельнику дробу виступає вартість основних фондів за вирахуванням зносу, тобто придатних основних фондів 47.Фондовідда́ча-це відношення вартості випущеної продукції у вартісному виразі до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. 48.Фондомíсткість-показник, що характеризує вартість основних виробничих фондів, яка припадає на одиницю вартості валової (товарної) продукції. Обчислюють як відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до річного обсягу валової (товарної) продукції. Ф. - показник, обернений показникові фондовіддачі. 49.Фондоозброєність-вартість основних виробничих фондів, що припадає на одного працівника. Обчислюється діленням середньорічної вартості основних фондів на кількість працівників. 50.Фізичний знос-це поступова втрата основними фондами своєї первісної споживної вартості, яка обумовлена не тільки їх функціонуванням, а й їх бездіяльністю (руйнування від зовнішнього, атмосферного впливу, корозії). Унаслідок фізичного зносу основних фондів погіршуються їх техніко-економічні та соціальні характеристики - знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо. 51.Моральний знос-це зменшення вартості основних фондів під впливом підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби праці (скорочення суспільно необхідних витрат на їх відтворення), а також у результаті створення нових, більш продуктивних і економічно вигідних машин та устаткування, ніж ті, що перебувають в експлуатації. 52.Амортизáція-процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою (наприклад, на видобуте вугілля).  53.Норма амортизації-величина, яка визначає суму щорічних амортизаційних відрахувань; зумовлюється вартістю і терміном служби основних фондів, витрат на капітальний ремонт і модернізацію основних фондів протягом періоду їх функціонування, а також ліквідаційною вартістю вибулих основних фондів. 54.Амортизаційний фонд-цільовий фонд накопичення фінансових коштів, який утворюється за рахунок амортизаційних відрахувань і призначається для відтворення основних фондів (устаткування, машин, будівель тощо), котрі в процесі виробництва піддаються фізичному та моральному зносу, через що втрачають частину споживної вартості.

55.Ремонт-процес зміни, відновлення, покращення будь-чого, доведення об'єкта до початкових характеристик 56.Іннова́ція-нововведення в галузі техніки, технології, організації праці або управління, засноване на використанні досягнень науки і передового досвіду; кінцевий результатінноваційної діяльності. 57.Інвестиція-господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. 58.Фінансові інвестиції -це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод дляінвестора. Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери. Фінансова інвестиція передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та непрямі-портфельні. 59.Реальні інвестиції-це вкладення коштів у реальні активи як матеріальні (виробничі, основні та оборотні фонди, будівлі, споруди, обладнання, товарно-матеріальні цінності) так і нематеріальні (патенти, ліцензії, "ноу-хау", технічна, науково-практична, інструктивна, технологічна, проектно-кошторисна та інша документація). 60.Промислóвий зразóк-результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання

61.Нематеріальні ресурси-це складова частина потенціалу підприємства,

здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого

періоду. Відмінними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи

здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від

їхнього використання. 62.Нематеріальні активи-Активи, які не мають фізичної дотикової форми, наприклад, захист, забезпечений страховкою, або ціна фірми (гудвіл).Нематеріальний актив відображають у балансі, якщо існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, і його вартість може бути достовірно визначено.

63.Ліце́нзія-у загальному значенні — це документ, що демонструє певний дозвіл. Документ державного зразка, що засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

64.Патент-документ, що засвідчує авторство на винахід та виключне право на використання його протягом певного строку. Патент видається державним патентним відомством винахіднику або його правонаступнику. Дія патенту розповсюджується тільки на територію держави, в якій його видано. Строк дії патенту встановлюється національним законодавством (як правило, 15-20 років). 

65.Авторське право-набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми,бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

66.Інтелектуальна власність-результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини ( автора, виконавця, винахідника та інш. ) або кількох осіб. Право інтелектуальної власності — у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях.

67.Прогнозування-процес передбачення майбутнього стану предмета чи явища на основі аналізу його минулого і сучасного, систематична інформація про якісні й кількісні характеристики розвитку цього предмета чи явища в перспективі. Результатом прогнозування є прогноз — знання про майбутнє і про ймовірний розвиток сьогочасних тенденцій.

68. Державне регулювання економіки(ДРЕ)-це наука про ефективне використання різноманітних форм, методів та інструментів, що є у розпорядженні держави, задля реалізації соціально-економічних цілей розвитку суспільства.

69.Бізнес-план-це техніко-економічне обгрунтування діяльності підприємств в ринкових умовах, програма його діяльності; він характеризує модель підприємства в майбутньому. Він складається для діючого підприємства, нового виду діяльності або продукції, для нового підприємства. Він потрібен керівникові фірми, акціонерам, інвесторам. Бізнес-план частіше складається на рік, два роки, зрідка на більший період.

70. Індикативне (рекомендаційне) планування-це пасивна форма управління життєдіяльністю регіонів та територіальним розвитком держави в цілому. До індикативного планування входить: аналітичні роботи, що розкривають тенденції територіального розвитку, прогнози таких тенденцій, у тому числі міжрегіональних пропорцій, регіональних балансів трудових ресурсів, робочих місць, водних, паливно-енергетичних, мінерально-сировинних ресурсів, кормів, продовольства, грошових доходів та видатків населення тощо.

71.Стратегічне планування-це довгострокове планування на основі проміжних цілей. Стратегія визначається головною ціллю та проміжними цілями, які дозволяють досягнути головної цілі. Цілі, які визначають стратегічний план, називають стратегічними цілями. Стратегія також визначає, звідки взяти ресурси для досягнення цілей і як їх розподілити.

72.Тактичне планування-розробляється і здійснюється для реалізації стратегічних планів. Термін "тактика" запозичений із військової лексики і першочергово означав маневрування силами, необхідними для найближчих цілей. 

1.Поняття підприємство як самостійної ланки економіки

Підприємство - основна організаційна ланка господарства України, самостійно господарюючий суб'єкт, що володіє правами юридичної особи та здійснює виробничу, наукову, дослідницьку та ін комерційну діяльність з метою отримання прибутку. Підприємство не може містити в собі ін юридичних осіб. Поєднання рівноправних юридичних осіб називається об'єднання. Підприємство може створювати філії, відділення, представництва, ін відокремлені об'єднання, але вони не будуть юридичними особами. У розвинених країнах з ринковою економікою підприємство називається фірмою. Відмінні ознаки: підприємство з дня реєстрації включається в держ. реєстру підприємств Україна і набуває права юридичної особи. Обов'язкові атрибути:-статут;-найменування;-юридична адреса;-друк;-товарний знак;-відокремлений облік;-бухгалтерський баланс; самостійний розрахунковий рахунок в банку. -Набуває права і несе відповідальність згідно з законодавством України;-має власне майно і відповідає їм за своїми зобов'язаннями;-отримує правоздатність від свого імені виступати в хоз.обороте;-здійснювати всі види договорів з партнерами, споживачами. Статут - збори обов'язкових правил, що регулює діяльність підприємств, взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання. Стверджується власниками майна. Має слід. -Найменування;-місцезнаходження;-предмет діяльності;-цілі створення;-розмір і порядок утворення статутного фонду;-порядок розподілу прибутку;-органи управління та контролю, їх компетенції;-умови реорганізації та ліквідаціі.Майно підприємства - матеріальні активи та оборотні кошти , а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі і кіт. належить підпр-ю по праву власності. або повного госп-го ведення. Джерела формування:-грошові, матеріальні внески засновників;-доходи від реалізації прод-і, ін видів господарств-й діяльності, цінних паперів;-кредити банків;-кап. вкладення, дотації;-надходження від приватизації; - благодійні внески від підприємств, організацій, громадян.

2,Місце і цілі діяльності підпр.

Головна мета створення будь-якого підприємства називається місією. Місія визначає причину появи підприємства на ринку. Цілі розрізняють об'єктивні, суб'єктивні. Об'єктивні цілі переслідує держава, дозволяючи створювати нові підприємства - виробництво продукції і надання послуг; кожне підприємство вирішує проблему зайнятості населення; формування бюджету. Суб'єктивна мета - отримання прибутку. Всі підприємства повинні дотримуватися законодавчу базу: закон "Про підприємництво", "Про підприємства", Кодекс України про "Державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб підприємств". Підприємство як суб'єкт господарювання вступає у взаємини з іншими суб'єктами:-з постачальниками матеріальних і технічних ресурсів і споживачами продукції;-с зайнятими працівниками, вони регулюються на основі колективного договору, а з кожним працівником конкретно - на підставі висновку індивідуального контракту; в індивідуальному договорі обмовляється форма і оплата праці;-відношення з державою: початковим етапом є реєстрація. Держава регулює володіння і користування землею та користування ресурсів; контролює виконання норм з техніки безпеки, екологічного дотримання чистоти;-з місцевими органами самоврядування;-з фінансовими та кредитними організаціями;-зовнішня економічна діяльність підприємства