Сімферопольський кооперативний торговельно-економічний коледж

Кримспоживспілки

Самостійна робота № 1

Тема 1.1. Система споживчої кооперації, її організаційна побудова

Питання

Незалежність споживчої кооперації. Вдосконалення структурної побудови споживчої кооперації

Література

Закон України “Про споживчу кооперацію” (зі змінами та доповненнями).

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Стаття 3. Незалежність споживчої кооперації. Спо­живча кооперація незалежна у своїй діяльності від органів державного управління, політичних та інших громадських орга­нізацій. Забороняється будь-яке втручання, що може обмежу­вати права споживчої кооперації або перешкоджати їх здійс­ненню, якщо це не передбачено законом.

Крім того, у розділі VII “Держава і споживча кооперація” (ст. 17) викладено гарантії прав споживчої кооперації:

1. Держава гарантує дотримання прав і законних інте­ресів споживчої кооперації та її членів.

2. Організації та підприємства споживчої кооперації вза­ємодіють з органами державної виконавчої влади у питаннях організації торговельного обслуговування населення, закупівель і переробки сільськогосподарської продукції та сировини, ви­робництва товарів народного споживання, надання населенню різних послуг тощо.

3. Державні органи сприяють розвиткові та зміцненню економічної самостійності споживчих товариств та їх спілок, підвищенню ефективності їх діяльності, не допускають будь-яких обмежень господарської активності та ініціативи споживчої кооперації, вільної та рівноправної участі її на ринках товарів, робіт і послуг.

Підприємства та організації споживчім кооперації корис­туються пільгами, передбаченими для господарств агропромис­лового комплексу України. Плата за трудом річ урні і органі­зацій і підприємств споживчої кооперації не стягується.

4. Держава сприяє розвитку мережі кооперативної освіти, що здійснюється за рахунок коштів споживчої кооперації.

5. Рішення органів державної виконавчої влади, що стосуються інтересів споживчої кооперації, приймаються після попереднього погодження їх з відповідними кооперативними органами.

6. Держава не відповідає за зобов’язаннями споживчих товариств та їх спілок, а останні не відповідають за зобов’я­заннями держави.

7. Забороняється втручання у фінансово-господарську та іншу діяльність споживчих товариств, спілок та їх підприємств, установ і організацій з боку органів державної виконавчої влади.

Якщо внаслідок видання державним органом акта, що не відповідні його компетенції або вимогам чинного законодавства України, порушуються права споживчих товариств та їх спілок, оі іанні мають право звернутися до судових органів із заявою про ви цілими нікого акта недійсним.

Збитки, завдані споживчому товариству або спілці внас­лідок виконання рішень державних органів, які порушили їх права, підлягають відшкодуванню за рахунок цих органів.

8. Державні органи здійснюють у межах своєї компе­тенції контроль за дотриманням споживчою кооперацією вимог Законів України з питань безпеки виробництва та праці, пожеж­ної безпеки, антимонопольного законодавства та санітарно-еко­логічних вимог, а також за сплатою обов’язкових платежів у бюджет.

Ст. 38. Контроль за діяльністю кооперативних орга­нізацій. Контроль за діяльністю кооперативних організацій здійснюють відповідні органи державної влади в межах своєї компетенції, встановленої законом.

Удосконалення структурної побудови споживчої коопе­рації

Найбільш суттєвих змін слід очікувати у функціях споживспілок. В умовах ринкових відносин споживспілки вищого рівня (Укоопспілка, облспоживспілка, Кримспоживспілка) перетворяться у господарсько-координаційні центри споживчої кооперації. Щодо підприємств власного підпорядкування, вони виконуватимуть функцію встановлення мети, тобто розробки перспектив стратегічного і тактичного порядку, функцію захисту інтересів підприємств та об’єднань на ринку та перед органами державної влади; функцію контролю їх діяльності. Напрям господарської діяльності підприємств та організацій обласного (загальнокооперативного) підпорядкування збере­жеться і в майбутньому, оскільки їх діяльність пов’язана з потребами споживчих товариств у господарському обслуго­вуванні.

Розвиток ринкових відносин потребує також освоєння споживспілками нових галузей діяльності. Наприклад, це банківська справа, туризм, готельна справа, а також активізація зовнішньоекономічної діяльності, сфери послуг.

Щодо райспоживспілок та споживчих товариств, доціль­ним є виконання вищими споживспілками на загальнодер­жавному та регіональному рівні такої функції - захист інтересів низових ланок споживчої кооперації, їх пайовиків і всього обслуговуючого населення перед органами державної влади, у суді, арбітражі тощо.

Очевидно, що споживспілки також розроблятимуть і організовуватимуть виконання цільових програм, які не під силу окремо взятій райспоживспілці чи тим більше споживчому товариству. Це програми впровадження досягнень науково-технічного прогресу, освіти, професійної підготовки тощо.

Наступною важливою функцією є консультаційно-мето­дичне обслуговування низових ланок. Споживспілка повинна мати кваліфікований апарат фахівців, здатних, за замовленням райспоживспілок і споживчих товариств, виконувати управ­лінські консультації при виникненні економічних, організаційних, соціальних або технічних проблем.

Очевидно, що споживспілки вищих рівнів повинні будуть взяти на себе також аудиторські функції щодо низових ланок. Якщо дану сферу не буде ними освоєно, то неминучими є виникнення самостійних аудиторських фірм і їх співпраця з організаціями та підприємствами споживчої кооперації.

Важливою функцією споживспілок залишається також господарське обслуговування низових ланок; закупівля та реа­лізація товарів, їх виробництво на спільних підприємствах і продаж низовим ланкам, матеріально-технічне забезпечення тощо. Форми та види цієї діяльності визначатимуться ринко­вими умовами.

Укоопспілка та облспоживспілки займатимуться також соціально-культурною діяльністю споживчої кооперації, що випливає із самої природи кооперативного руху. Наприклад, це пропаганда ідеї кооперації, допомога фермерському господарству, розвиток культури та спорту.

Зміна функцій, виконуваних споживспілками вищого ріння п умовах ринку, буде основою структурної перебудови їх професійного апарату управління. Очевидно, що в апараті управління цих споживспілок виникнуть структури, які спря­мовуватиму і ь діяльність спільних підприємств, тобто структури галузевого характеру. Крім того, необхідними будуть структурні підрозділи функціональної спрямованості, а саме: із захисту інтересів споживчої кооперації, консультативно-методичного обслуговування, здійснення аудиторської діяльності. В організа­ції управлінської діяльності споживспілок вищого рівня доціль­ним є впровадження матричних структур, які, за твердженням американських фахівців із менеджменту, забезпечують страте­гічну та оперативну гнучкість їхніх компаній.

В умовах ринкових відносин зміниться роль і значення районних спілок споживчих товариств. Оскільки вони мають безпосередній контакт з основною ланкою споживчої кооперації - споживчими товариствами, то райспоживспілки повинні будуть активізувати свою господарську діяльність щодо забезпечення функціонування підприємств споживчих товариств. Імовірно, ця діяльність ґрунтуватиметься на системі договірних відносин між споживчими товариствами та підприємствами райспоживспілок як тривалого, так і тимчасового характеру.

Працюючи з райспоживспілкою, споживчі товариства ви­користовуватимуть як діючі організаційно-правові форми, так і нові, наприклад: господарські асоціації внутрішньорайонного та міжнародного характеру, асоціації з участю споживчих товариств та інших суб’єктів господарської діяльності тощо. Відповідно до цього, можливі структурні зміни в апараті райспоживспілок. Очевидно, в структурі апарату управління райспоживспілок будуть підрозділи для безпосереднього управління підприємствами власного господарства, а також такі, що керуватимуть діяльністю господарських асоціацій, матимуть функціональний характер (спеціалізована управлінсько-консуль­тативна робота, аудит, захист інтересів споживчих товариств та їхніх членів).

Звичайно, вищерозглянуті принципові схеми побудови споживспілок потребують конкретизації відповідно до місцевих умов функціонування споживчої кооперації.

Певна централізація управління у споживчій кооперації має зберегтися. Ієрархічне підпорядкування вищому органу споживспілки зумовлено економічною потребою такої організації управління, що забезпечує розробку та впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективні зовнішні зв’язки. Про­те, при цьому між волею самодіяльного населення та прагнен­ням кооперативних спілок може виникнути суперечність. У зв’язку з цим питання повинно вирішуватися реалізацією в споживчій кооперації системи договірних відносин. Без сумніву, передавання всіх функцій управління в кооперативи позбавило б споживчу кооперацію переваг великомасштабної організації. Однак, більшість рішень має прийматися на місцях, безпосередньо в кооперативах. При вирішенні питання про співвідношення централізації та децентралізації в управлінні споживчою кооперацією не слід забувати про те, що кооперація є сильною лише за умови, коли вона будує свою роботу на всебічному врахуванні місцевих умов.

Закономірно, що зміни у характері діяльної іі споживчої кооперації, у функціях її ланок приведуть до розуміння працівниками апарату управління споживспілок і споживчих товариств потреби оволодіння методами сучасного менеджменту.

Згідно зі ст. 8 Закону України “Про споживчу коопера­цію”, спілки споживчих товариств не мають права здійснювати розпорядчих функцій щодо об’єднуваних ними споживчих товариств. Отже, система споживчої кооперації - це така ієрархічна структура, при якій споживспілки всіх рівнів позбав­лені права безпосередньо втручатися у господарську діяльність споживчих товариств та низових споживспілок.

Іншою особливістю споживчої кооперації є наявність на кожному рінні управління “паралельного” управління, що здійс­нюється органами громадсько-масового самоврядування і конт­ролю ти професійним апаратом управління.

Органи громадсько-масового самоврядування кожної ланки споживчої кооперації вирішують найважливіші питання діяльності споживспілки чи споживчого товариства. Професій­ний апарат управління відносно самостійний при вирішенні оперативних питань господарської діяльності.

Роботою підприємств, які входять до складу споживчих товариств, споживспілок чи галузевих об’єднань, керують особи на правах єдиноначальників.