4. Ренесанс в українській культурі.

Специфічна ренесансність української культури кінця XVI – поч. XVII ст. полягала у прагненні звільнитися від польської «культурної опіки», у формуванні культури національного відродження, що проявилося у діяльності братств, у розвитку полемічної літератури, православної освіти та книгодрукування.

Регулярне планування відповідно до ренесансних вимог характерне насамперед для Львова і Кам'янець-Подільського (місто – прямокутник, поділений на частини – місця проживань основних громад – руської, польської, вірменської).

У центрі кожної частини – ринкова площа, від якої паралельно розходяться вулиці, у центрі міста – велика площа з ратушею.

Вплив європейського Відродження на архітектуру Львова:

а) ансамбль будинків на площі Ринок («Чорна кам'яниця»);

б) Успенська церква (П. Римлянин, П. Прихильний);

в) вежа Корнякти (П. Борбон);

г) каплиця трьох Святителей (П. Красовський);

д) Львівські усипальниці (каплиця Кампіанів та Боїмів – П.Римлянин, А.Белляр, Г. Горст).

Надгробний пам'ятник в усипальниці королів, магнатів, багатих городян – характерний зразок реалістичної ренесансної скульптури:

1. надгробок князів Синявських з церкви-усипальниці м. Бережани (70-80-і рр. XVI ст., Й. Прістер та Г. Горст);

2) надгробок князя К. Острозького (1579) – Успенський собор Києво-Печерської лаври.

У другій половині XVI ст. ренесансні впливи відчутні і в малярстві:

1) іконостас П’ятницької церкви у Львові;

2) іконостас Упенської церкви у Львові;

3) іконостас церки Святого Духа в Рогатині.

Портретний живопис:

Львівська школа – портрет Стефана Баторія (1576, Стефанович); портрет воєводи Івана Даниловича (1620); знатних міщан Костянтина та Олександра Корняків (20-30-і рр. XVIІ ст.).

Київська школа – портрет П. Могили (40-і рр. XVIІ ст.), портрет Захарія Копистенського, портрет Єлисея Плетенецького.

Поширенню ренесансної культури в українських землях сприяв розвиток освіти. Зачинателями гуманістичної культури в Україні і визначними гуманістами XV–XVI ст. були Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський.

До громадських організацій ренесансного зразка належать братства, що відігравали велику роль у розвитку освіти, науки, книгодрукування.

• Львівське Успенське братство (80-і рр. XVI ст., покровитель кн. К.Острозький);

• Луцьке братство;

• Київське Богоявленське братство.

Меценатська діяльність – наприкінці XVI ст. була поширена серед польської та української верхівки, зокрема в маєтках:

1) Замості;

2) волинського воєводи Олександра Чарториського;

3) житомирського старости К. Вишневецького;

4) броцлавського воєводи кн. Романа Сангушки;

5) найбільший – в Острозі.

Розвиток друкарської справи в Україні:

• Друкарня Острозької академії видавала навчальну («Азбука» (Буквар)), церковну літературу («Новий Завіт», «Псалтир», «Хронологія», «Біблія»).

• Друкарні Швайпольта Фіоля та І. Федорова видавали літературу світського спрямування.

У літературі виділилося два напрями:

1. Представники візантійської традиції (Іван Вишенський, Йов Княгиницький, Йов Почаївський, Ісайя Копинський);

2. Представники ренесансного антропоцентризму та християнського гуманізму (Юрій Рогатинець, Смотрицький, Захарія Копистенський, Дем’ян Наливайко, Лаврентій і Стефан Зизанії)

Представники полемічної літератури:

• Проза: Г. Смотрицький («Ключ царства небесного», 1587), Х.Філарет («Апокрисис»), І. Вишенський («Послання єпископам – відступникам від православ’я»).

• Поезія: Памво Беринда, Касіян Сакович, Мелетій Смотрицький, Транквіліон Ставровецький.