4.4 Образотворче мистецтво першої половини хіх ст.

Петербурзька Академія мистецтв – єдиний навчальний заклад у першій половині ХІХ ст., що готував професійних майстрів. Творчість багатьох її випускників є вагомим внеском до скарбниці українського малярства, серед них В.Тропінін, К.Павлов, В.Штенберг, Т.Шевченко.

Активно розвиваються жанри станкового живопису:

• портретний;

• історичний;

• пейзажний;

• побутовий.

Поряд із парадним портретом набуває поширення інтимний портрет, у якому увага сконцентровується на передачі зовнішніх і психологічних рис людини.

Василь Тропінін: «Я мало вчився в Академії, проте навчався в Малоросії…Я там без перепочинку писав з усього і усіх…». Він першим звернувся до образів українських селян, передав у портретах національний етнотип, передав романтичні ідеали тогочасся про красу і гідність людини. Найвідоміші картини: «Дівчина з Поділля», «Українець», «Пряля», «Портрет Максима Кармелюка».

Капітон Павлов. Його творчість сприяла розвиткові реалістичних і демократичних тенденцій в образотворчому мистецтві. Займався педагогічною діяльністю в Ніжинському ліцеї та університеті св. Володимира.

Найвідоміші картини: «Портрет дочки», «Діти читають абетку», «Хлопчик з голубком», «Бондар».

Василь Штенберг. Вважається основоположником українського пейзажного і побутового живопису. Першим почав зображувати людей на тлі реальної природи. Дружив із Т.Шевченком, виконав декілька портретів поета, гравюру «Кобзар з поводирем» до першого видання «Кобзаря».

Найвідоміші картини: «Вітряки в степу», «Табун», «Ярмарок в Ічні», «Пастух».

Тарас Шевченко. Дух романтизму в його творчості проявлялася в інтересі до духовного світу людей, їх почуттів, мальовничої природи, зверненні до історичного минулого України, пам’яток старовини, видатних особистостей. Т.Шевченко був живописцем і графіком. Працював у жанрах: побутовому («Селянська родина»), пейзажному («Дуб»), історичному («Дари в Чигирині 1649 року»), портретному (портрети Г.Закревської, Є.Кейкуатової, М.Щепкіна, А.Олдріджа, автопортрети).

Оригінальним витвором мистецтва є велике живописне полотно «Катерина», що є ілюстрацією до однойменної поеми. У ній простежуються: традиції українського іконопису, мистецтва бароко, народної картини. Тема твору нетрадиційна для тих часів: возвеличення жінки, яка за законами тогочасної моралі, мала зазнати суспільного осуду.

Поїздка на Батьківщину надихнула митця на створення серії графічних робіт «Живописна Україна» («Видубицький монастир у Києві», «Старости»), виконаних у такому виді гравіювання, як офорт.

Під час заслання Т.Шевченко взяв участь у двох географічних експедиціях, створивши багато замальовок берегів і островів Аральського моря («Крутий берег Аральського моря»), у яких продемонстрував віртуозне володіння технікою акварелі.

Він перший із художників, котрий звернувся до життя казахського народу («Байгуші», «Казахи біля вогню»).

Вершиною мистецької творчості Т.Шевченка вважається серія малюнків «Притча про блудного сина» («У в’язниці», «У шинку»).

У 1860 р. рішенням Ради Академії мистецтв за великі досягнення в розвитку графіки Т.Г.Шевченко був удостоєний почесного звання академіка гравюри.