
- •Розділ 1 теоретичні принципи формування, зростання та використання прибутку підприємства
- •1.1. Сутність прибутку, його роль у фінансово-господарській діяльності підприємства
- •За характером відбиття в обліку виділяють:
- •За характером діяльності підприємства розділяють:
- •За основними видами господарських операцій підприємства виділяють :
- •За основними видами діяльності підприємства виділяють:
- •За складом елементів, що формують прибуток, розрізняють:
- •3А характером інфляційної «очистки» прибутку виділяють номінальний і реальний його види.
- •За характером використання в складі чистого прибутку
- •За ступенем використання виділяють
- •1.2. Джерела формування прибутку на підприємстві
- •1.3. Розподіл і використання прибутку на підприємствах
- •1.4. Чинники зростання прибутковості підприємства
- •Висновки до розділу 1
1.3. Розподіл і використання прибутку на підприємствах
Об'єктом розподілу є прибуток підприємства. Під його розподілом розуміють направлення прибутку в бюджет і використання на підприємстві та за його межами.
Законодавчо розподіл прибутку регулюється в тій його частині, яка надходить до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Визначення напрямків витрачання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, структури статей його використання знаходиться в компетенції підприємства.
Принципи розподілу прибутку можна сформулювати так:
прибуток, отриманий підприємством у результаті здійснення виробничо-господарської та фінансової діяльності, розподіляється між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом;
прибуток для держави надходить у відповідні бюджети у вигляді податків, обов'язкових платежів, ставки яких не можуть бути довільно змінені. Склад і ставки податків, порядок їх нарахування і внесення до бюджетів встановлюються законодавчо;
величина прибутку підприємства, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків, не повинна знижувати його зацікавленості у зростанні обсягів виробництва та поліпшенні результатів виробничо-господарської і фінансової діяльності;
прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, насамперед направляється на заощадження, забезпечення його подальшого розвитку, і тільки в іншій частині — на потреби споживання.
На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, тобто прибуток, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів.
Розподіл чистого прибутку — один із напрямів внутрішньо-фірмового планування, значення якого в ринкових умовах зростає. Порядок розподілу і використання чистого прибутку на підприємстві фіксується в статуті підприємства.
Кошти на розвиток і вдосконалення виробництва витрачаються на задоволення потреб, пов'язаних зі зростанням обсягів виробництва, технічним переозброєнням, вдосконаленням технології виробництва та інших потреб, що забезпечують зростання і вдосконалення матеріально-технічної бази підприємства.
Конкретно ці витрати становлять собою капітальні вкладення в будівництво нових виробничих площ, реконструкцію підприємств, придбання і монтаж нового устаткування, інші витрати капітального характеру, включаючи природоохоронні і такі, що спрямовані на поліпшення умов праці і техніки безпеки. Це також витрати на проведення науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, підготовку та освоєння нових прогресивних технологій та видів продукції.
В умовах ринкового господарства держава не втручається у процес розподілу прибутку. Підприємство повинне самостійно знайти оптимальне співвідношення у спрямуванні додаткових фінансових ресурсів на цілі виробничо-технічного розвитку, соціального розвитку, матеріального заохочення працівників та інші цілі.
Однією з потреб виробництва, пов'язаною з його розширеним відтворенням, є збільшення власних фінансових ресурсів, які вкладаються в запаси сировини, матеріалів, перехідні запаси незавершеного виробництва, готової продукції, товарів, тобто збільшення фонду власних оборотних коштів.
Кошти, що спрямовуються на соціальні потреби, використовуються переважно на такі витрати, які сприяють соціальному розвитку колективу підприємства:
будівництво, реконструкцію і капітальний ремонт житлових будинків і об'єктів соціально-культурної сфери;
утримання закладів, об'єктів соціально-культурної сфери (дитячих дошкільних, лікарень, будинків і баз відпочинку, клубів і палаців культури;
проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, у тому числі придбання путівок на відпочинок і лікування;
інші подібні витрати (наприклад, здешевлення харчування робітників і службовців у заводських їдальнях, оснащення клубів, кімнат відпочинку, гуртожитків теле - і радіоапаратурою, іншим обладнанням, придбання подарунків для ветеранів тощо).
Кошти матеріального заохочення використовуються для стимулювання зацікавленості працівників підприємства в досягненні високих результатів праці. У цьому напрямку прибуток використовується на виплату винагороди за загальні результати роботи за підсумком року, на одноразове преміювання окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань, виплату премій за інші досягнення в роботі, а також надання одноразової матеріальної допомоги працівникам.
Акціонерні товариства виплачують за рахунок чистого прибутку дивіденди держателям акцій — засновникам і акціонерам.
Резервні (страхові) фонди можуть створюватися за рахунок прибутку підприємствами всіх форм власності для використання на випадок різкого погіршення фінансового становища в результаті тимчасової зміни ринкової кон'юнктури, стихійних лих тощо. Що ж стосується акціонерних товариств, створення ними резервних (страхових) фондів за рахунок прибутку визначається не тільки установчими документами, а й є обов'язковим у порядку і розмірах, що встановлюються чинним законодавством.
Прибуток, що залишається у підприємств після сплати податків та інших обов'язкових платежів, може бути використаний також і на інші цілі.
Як уже зазначалося, підприємства мають право вкласти свої фінансові ресурси у створення спільних підприємств, в тому числі за участю іноземних інвесторів, придбати акції, облігації, інші цінні папери юридичних осіб. З прибутку підприємства можуть перераховувати кошти на спеціально відкриті рахунки благодійних фондів, робити внески установам культури і спорту, громадським організаціям інвалідів тощо.
Прибуток від продажів є основною складовою балансового прибутку підприємства, оскільки відображає результат від регулярно здійснюваної діяльності з виробництва та реалізації виробів (надання послуг), що є метою створення підприємства.
На її розмір впливають рівень відпускних цін, собівартість продукції, асортиментні зрушення у складі продукції. Прибуток від продажів росте, якщо у складі реалізованої продукції підвищується питома вага високорентабельних виробів. Планування та розподіл прибутку наглядно ілюструється на рис. 1.6.
Виручка
від продажу з ПДВ та акцизами
ПДВ,
акцизи та інші спеціальні податки
Виручка
від реалізації продукції в за оптовими
цінами (чистий оборот)
Собівартість
реалізованої продукції (повна)
Сальдо
прибутку та збитків від іншої реалізації
Прибуток
від реалізації продукції
Корегування
валового прибутку для оподаткування
Прибуток
від всієї реалізації
Оподаткований
прибуток за видами діяльності
Податки
з урахуванням пільг та інші виплати до
бюджету
Чистий
прибуток підприємства
Дивіденди
Власний
капітал підприємства
Резервний
фонд
(капітал)
Нерозподілений
прибуток
Статутний
капітал
Рис. 1.6. Планування та розподіл прибутку на підприємстві
Рентабельність продажів - це показник, що характеризує величину прибутку, яку приносить підприємству кожен рубль проданої продукції, визначається за формулою:
(1.4)
де П - прибуток від продажів;
ВР - виручка від реалізації продукції.
Вигідність виробництва окремих видів продукції можна оцінювати за допомогою показника рентабельності продукції,розрахованого як
(1.5)
де Под - прибуток на одиницю продукції;
Сод - собівартість одиниці продукції.
Другою складовою балансового прибутку є результат від операцій з майном і фінансової діяльності підприємства, що розраховується як
П визна = Д визна - Р визна (1.6)
де Д визна - операційні доходи ;
Р визна - операційні витрати.
Результат від даної діяльності виникає у зв'язку із здачею в оренду тимчасово невикористаного майна та прав, що виникають з патентів на винаходи, промислові зразки і т.п. у вигляді дивідендів за цінними паперами інших організацій, у вигляді прибутку від спільної діяльності і т.п.
Третя складова балансової прибутку - це результат від позареалізаційних операцій, визначається як
П вн = Д вн - Р вн (1.7)
де Д вн - позареалізаційні доходи;
Р вн - позареалізаційні витрати.
Даний результат представляє собою різницю між отриманими і сплаченими штрафами, пенями, неустойки, відшкодування збитків, сумами заборгованості, за якою минув строк позовної давності; іншими позареалізаційними доходами і витратами.
Чистий прибуток підприємства визначається шляхом вирахування з балансового прибутку сум податку на прибуток, рентних платежів, податку на експорт і імпорт. При цьому в неї включається результат від надзвичайних обставин, розрахований як різниця між надходженнями і пов'язаними з цими обставинами витратами.
При формуванні чистого прибутку враховуються операції зі сплати штрафних, санкцій, пені та інших платежів, які раніше сплачувалися за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні організації після оподаткування. Чистий прибуток розподіляється за наступними напрямками:
на формування резервних фондів;
виплату доходів засновникам (учасникам);
створення фондів цільового призначення (накопичення, споживання, соціальної сфери).
При цьому існують два підходи до розподілу чистого прибутку. При першому підході в установчих документах підприємства оговорюється порядок створення спеціальних фондів.
Це можуть бути: фонд накопичення, який об'єднує кошти, зарезервовані для виробничого розвитку підприємства та інших аналогічних заходів щодо створення нового майна; фонд соціальної сфери, який враховує кошти, що направляються на фінансування капітальних вкладень у соціальну сферу; фонд споживання, який акумулює кошти на розвиток соціальної сфери, окрім капітальних вкладень, матеріальне заохочення працівників, одноразова допомога, оплата путівок до будинку відпочинку і т. п.
Перший підхід полегшує процес планування і контролю використання фінансових ресурсів підприємства.
При другому підході що залишається у розпорядженні підприємства прибуток не розподіляється по фондах, а утворює єдиний багатоцільовий фонд, концентрує як прибуток, що спрямовується на накопичення, так і вільні кошти, які можуть бути спрямовані як на накопичення, так і на споживання. При тому і в іншому підході підприємства самостійно визначають пропорції розподілу прибутку за основними напрямками.
Держава за допомогою податкових пільг стимулює напрямок прибутку на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, благодійні цілі, фінансування природоохоронних заходів, витрат на утримання об'єктів і закладів соціальної сфери та ін Законодавчо регулюється освіта резервного фонду підприємств різних організаційно-правових форм.
При вирішенні питання про те, яку частину чистого прибутку доцільно спрямувати на виплату доходів засновникам (учасникам), зокрема дивідендів по акціях, необхідно враховувати ряд факторів. З одного боку, збільшення дивідендних виплат веде до зростання курсової вартості акцій, підвищенню ділової репутації організацій.
З іншого боку, капіталізація чистого прибутку, тобто напрямок її на виробничий розвиток, представляє собою найбільш прийнятний джерело фінансування діяльності підприємства без супутніх витрат на випуск цінних паперів, виплату доходів по них, виплату відсотків по кредитах. При цьому не розширюється коло власників підприємства.
Якщо ж підприємство тривалий час не направляє кошти на свій розвиток, то це веде до фізичного і морального старіння техніки, збільшення витрат виробництва, втрати конкурентних позицій. І як результат - скорочення обсягу одержуваного прибутку. Все це вимагає ретельного і обґрунтованого підходу до розподілу прибутку.
Одним із шляхів підвищення балансового прибутку підприємства є податкове планування.
Податкове планування засноване на праві кожного платника податків використовувати допустимі законом засоби, прийоми та способи для максимального скорочення своїх податкових зобов'язань перед державними та муніципальними органами управління. Процес податкового планування включає наступні етапи управлінської й фінансової діяльності економістів-менеджерів:
1) прийняття рішення про створення нового підприємства відповідної організаційно-правової форми;
2) вибір та обґрунтування найбільш вигідного місця розташування створюваного підприємства;
3) забезпечення поточного податкового планування на основі наявних податкових пільг і передових методів господарювання та механізму фінансування;
4) раціональне розміщення активів і прибутку підприємства.
В процесі податкового планування для кожного підприємства важливо використовувати різні джерела покриття встановлених податків. Залежно від призначення діючих податків підприємство може використовувати такі фінансові джерела їх покриття:
- податки, оплачувані за рахунок собівартості продукції: земельний податок, транспортний податок;
- податки, які відносять на виручку від реалізації продукції, податок на додану вартість, акцизи, експортні тарифи;
- податки, що покриваються за рахунок фінансових результатів: податок на прибуток, податок на майно підприємства;
- податки, виплачувані з чистого прибутку підприємства;
- податок на перепродаж автомобілів, обчислювальної техніки, ліцензійні збори і т. д.
Усі плановані доходи і витрати відображаються в річних і квартальних фінансових звітах, які представляють сукупність форм звітності, складених на основі бухгалтерського обліку з метою подання внутрішнім і зовнішнім користувачам узагальненої інформації про результати господарської діяльності підприємства за звітний період.