Юридичні гарантії права на охорону здоров’я

Конституцією України кожному громадянинові гарантоване право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава бере на себе обов’язок забезпечити охорону здоров’я за рахунок державного фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм; створює умови для доступного й ефективного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медичну допомогу надають безоплатно; мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Відповідно до чинного законодавства про охорону здоров’я кожний громадянин має право на охорону здоров’я, що передбачає: 1) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування, які є необхідними для підтримання здоров’я людини; 2) санітарно-епідеміологічне благополуччя території, де він постійно проживає; 3) безпечне для життя і здоров’я навколишнє природне середовище; 4) безпечні й здорові умови для праці, навчання, побуту та відпочинку; 5) кваліфіковану медико-санітарну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров’я; 6) достовірну і своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, включаючи існуючі й можливі фактори ризику та їх ступінь; 7) можливість об’єднання у громадські організації з метою охорони здоров’я; 8) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних зі станом здоров’я; 9) відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди; 10) оскарження неправомірних рішень і дій працівників закладів та органів охорони здоров’я; 11) ряд інших прав щодо охорони здоров’я.

До гарантій щодо охорони здоров’я належать створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров’я всіх форм власності; надання всім громадянам гарантованого рівня медико-санітарної допомоги в обсязі, який встановлює Кабінет Міністрів України; здійснення державного і громадського контролю та нагляду в галузі охорони здоров’я; організація державної системи збирання, опрацювання й аналізу соціальної та спеціальної медичної статистичної інформації; встановлення відповідальності за порушення прав та законних інтересів громадян у галузі охорони здоров’я; державне фінансування соціально-економічних та оздоровчо-профілактичних програм; розгалуження існуючої мережі державних і комунальних оздоровчих закладів.

У випадках порушення законних інтересів громадян у галузі охорони здоров’я відповідні державні, громадські органи, підприємства, установи, організації, їх посадові особи і громадяни зобов’язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди.

Держава визнає право кожного громадянина на охорону здоров’я і забезпечує його захист. Судовий захист права на охорону здоров’я здійснюють у порядку, встановленому законодавством.

До основних нормативно-правових актів, які регулюють питання щодо охорони здоров’я належать:

• Конституція України від 28 червня 1996 р.;

• Закон України «Про охорону здоров’я»;

• Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р.;

• «Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р.;

• тощо.