
- •Курація хворого з інфарктом міокарда, кардіогенним шоком
- •4.4 Класифікація.
- •4.6 Діагностика.
- •4.7 Екг критерії.
- •4.8 Збільшення в крові концентрації тропоніну, кфк-мв, АлАт.
- •Характеристика основних маркерів пошкодження міокарда
- •4.9 Лікування. Особливості лікування гострого інфаркту міокарда згідно з рекомендаціями доказової медицини
- •Протипоказання до призначення тромболітичної терапії пацієнтам, хворим на ім
- •4.10 Прогноз.
- •4.11 Профілактика.
- •5.1 Визначення.
- •5.4 Лікування.
- •Крок 5 Агресивні методи лікування
- •5.5 Профілактика.
- •6. Рекомендована література:
- •7. Завдання для початкового контролю знань студентiв.
- •8. Тестові завдання для контролю початкового рівня знань.
- •9. Тестові завдання для контролю рівня знань після розбору теми на практичному занятті:
5.1 Визначення.
Кардіогенний шок — синдром, що виникає внаслідок різкого зниження інотропної, насосної функції серця, що супроводжується неадекватним кровозабезпеченням життєво важливих органів з наступним порушенням їх функції.
5.2 Патогенез. При кардіогенному шоці в результаті розвитку гострої ліво-шлуночкової недостатності відбувається:
критичне падіння серцевого викиду;
різке зниження перфузії внутрішніх органів;
прогресивний розвиток артеріальної гіпотензії (AT нижче 80-90/50 мм рт. ст.).
Поряд з цим виникає тканинна гіпоксія, метаболічний ацидоз, збільшується синтез ендотеліну 1, тромбоксану А2 і зменшується утворення оксиду азоту та простацикліну, в результаті чого спазмуються судини, підвищується агрегація тромбоцитів, активується згортаюча система крові, знижується перфузія нирок, порушується функція печінки.
5.3 Клініка.
Клінічна картина характеризується задишкою, різким падінням систолічного AT (80 мм рт. ст. і нижче), зменшенням пульсового AT, олігоурією або анурією, блідістю шкіри, акроціанозом, сопорозним станом, ознаками набряку легень.
5.4 Лікування.
Стандарти послідовності надання невідкладної допомоги при справжньому кардіогенному шоці.
Крок 1
Купірування больового синдрому та оксигенотерапія
Таламонал (фентаніл — 2-3 мл 0,005% розчину і дроперидол 2-3 мл 0,25% розчину) в/в, в/м
Промедол — 1 мл 1% розчину в/в
Морфін — 0,3-0,5 мл 1% розчину (3-5 мг) у поєднанні з атропіном 0,5 мл 1% розчином в/в
Трамал 1-2 мл (50-100 мг) в/в, в/м
Інгаляція зволожених парів кисню
Крок 2
Корекція тиску наповнення ЛШ проводиться при величині діастоліч-ного тиску в легеневій артерії менше 15—20 мм рт. ст., центрального венозного тиску менше 150 мм вод. ст. і відсутності вологих хрипів над легенями шляхом введення реополіглюкіну або поліглюкіну із розрахунку 20 мл/кг маси тіла
Крок З
Підвищення інотропноїта насосної функції міокарда
Добутамін — 2,5-15 мкг/кг/хв крапельно
Допамін (дофамін) — 1-5-15 мкг/кг/хв крапельно
Норадреналін — 0,5-1 мл 0,2% розчину в/в крапельно
Крок 4
Відновлення коронарного кровотоку за допомогою тромболітиків (введення одного із них до 6-12 год від початку захворювання) та попередження ретромбозу
Стрептокіназа (стрептаза, кабікіназа, авелізин) — 1-1,5 млн ОД в/в крапельно впродовж 1 год
Стрептодеказа — 3 млн ОД в/в крапельно
Актилізе (тканьовий активатор плазміногену) — 100 мг в/в упродовж
1,5 год за схемою
Гепарин 50-60 Од/кг маси тіла в/в, п/ш, а потім за схемою
Фраксипарин 0,6 мл п/ш
Крок 5 Агресивні методи лікування
Пацієнтів з ЇМ, який ускладнився кардіогенним шоком, у віці до 75 років при наявності протипоказань до тромболітичної терапії з високим ризиком смерті необхідно негайно госпіталізувати або перевести в стаціонар, де є можливість виконання катетеризації серця з подальшою реваскуляризацією міокарда. З метою «відкриття» артерії в перші 12 год від початку ЇМ з підйомом сегмента ST, включаючи справжній задній ЇМ з гострою виниклою БЛНПГ і не пізніше 90 хв від моменту госпіталізації, проводять коронарогра-фію, а потім такі агресивні методи терапії:
Транслюмінальна балонна ангіопластика КА, стентування
Внутрішньоаортальна балонна контрапульсація
Аортокоронарне шунтування
Термінове аортокоронарне шунтування дозволяє знизити смертність при кардіогенному шоці до 5%.