- •Курація хворого з інфарктом міокарда, кардіогенним шоком
- •4.4 Класифікація.
- •4.6 Діагностика.
- •4.7 Екг критерії.
- •4.8 Збільшення в крові концентрації тропоніну, кфк-мв, АлАт.
- •Характеристика основних маркерів пошкодження міокарда
- •4.9 Лікування. Особливості лікування гострого інфаркту міокарда згідно з рекомендаціями доказової медицини
- •Протипоказання до призначення тромболітичної терапії пацієнтам, хворим на ім
- •4.10 Прогноз.
- •4.11 Профілактика.
- •5.1 Визначення.
- •5.4 Лікування.
- •Крок 5 Агресивні методи лікування
- •5.5 Профілактика.
- •6. Рекомендована література:
- •7. Завдання для початкового контролю знань студентiв.
- •8. Тестові завдання для контролю початкового рівня знань.
- •9. Тестові завдання для контролю рівня знань після розбору теми на практичному занятті:
4.10 Прогноз.
Клінічними ознаками несприятливого прогнозу ЇМ є:
Похилий вік, жіноча стать, повторний ЇМ чи тривала стенокардія в анам незі, АГ, цукровий діабет, тютюнопаління, а також показники допоміжних до сліджень — зниження ФВ менш 40%, неадекватні реакції серцево-судинної системи на проби з фізичним навантаженням, різкі оклюзії судин серця за да ними коронарографії.
Ознаками високого безпосереднього ризику смерті і розвитку ЇМ є:
повторні епізоди ішемії міокарда (повторні ангінозні напади у поєднанні і без поєднання з перехідною депресією або підйом сегмента ST);
підвищення вмісту серцевих тропонінів (при неможливості визначен ня — МВ-КФК в крові);
гемодинамічна нестабільність (артеріальна гіпотензія, застійна СН);
пароксизмальні шлуночкові порушення ритму серця ;
рання післяінфарктна стенокардія;
за даними стрес-тесту розвиток ішемії міокарда при низькій толерант ності до фізичного навантаження і виражена дисфункція ЛШ (ФВ менше 35% у спокої та при фізичному навантаженні);
раніше перенесені ТБАКА або АКШ.
Ознаками низького безпосереднього ризику смерті і розвитку ЇМ є:
відсутність повторних нападів болю у ділянці серця;
відсутність депресії або підйому сегмента ST, зміни тільки зубця Т (ін версія, зменшення амплітуди) або нормальна ЕКГ;
відсутність підвищення вмісту серцевих тропонінів (при неможливості їх визначення — МВ-КФК) у крові;
відсутність важких шлуночкових аритмій.
4.11 Профілактика.
Для профілактики повторного ЇМ застосовують різні методи лікування.
Рекомендації Американського кардіологічного коледжу та Американської асоціації кардіологів [2004] з вторинної профілактики повторного ЇМ
Мета |
Рекомендації |
|
Повне припинення тютюнопаління |
Хворих та їхніх родичів потрібно попередити про небезпеку як активного, так і пасивного тютюнопаління. У разі потреби доцільно застосувати медикаментозні засоби |
|
Контроль AT до рівня менше 140/90 мм рт. ст. чи менше; 130/80 mm pm. cm. при ЦД чи захворюваннях нирок |
При AT > 120/80 мм рт. ст. контроль за масою тіла, фізична активність, обмеження споживання алкоголю, дотримання дієти. Якщо AT > 140/90 (130/80) мм рт. ст., слід додати антигіпертензивні препарати, переважно БАБ і антагоністи альдостерону |
|
Корекція ліпідного обміну. При ХС < 5,2 ммоль/л, зниженні ХС ЛПНЩ значно нижче 2,6 ммоль/л |
Обмеження жирів < 7% від загальної калорійності при ІХС < 200 мг/день, підвищення фізичної активності і корекція маси тіла, застосування омега-3-поліненасичених жирних кислот. Якщо ІХС ЛПНЩ нижче 2,6 ммоль/л, то використовують статини; якщо вище 2,6 ммоль/л, то збільшують їх дозу |
|
При ХС > 5,2 ммоль/л знижують ХС ЛПНЩ нижче 3,4 ммоль/л чи збільшують фізичну активність до ЗО хв 3-4 рази на тиждень, оптимально — щодня. Нормалізація маси тіла. Лікування ЦД |
Якщо ХС > 3,9 ммоль/л чи ХС ЛПВЩ < 1,1 ммоль/л, важливо провести корекцію маси тіла, збільшити фізичну активність, відказатись від тютюнопалін-ня. Якщо ХС = 5,2-13,0 ммоль/л, то після корекції ХС ЛПНЩ можна додавати фібрати чи нікотинову кислоту. Якщо ХС > 13 ммоль/л, то додають нікотинову кислоту чи фібрати, з метою зниження ХС ЛПНЩ призначають омега-3-поліненасичені жирні кислоти |
|
Антагреганти та антикоагулянти |
Продовжувати застосування аспірину в дозі 75-162 мг/ добу, при його ненереносимості слід замінити на кло-підогрель (75 мг/добу) чи варфарин (МНВ 2,5-3,5) |
|
Інгібітори АПФ |
Застосовують усім пацієнтам після ЇМ, а також з ФВ < 40% і СН. У випадку їх непереносимості застосовують блокатори рецепторів ангіотензину II. Антагоністи альдостерону призначають при відсутності ХНН чи гіперкаліємії, ФВ < 40%, СН і ЦД |
|
БАБ |
Застосовують усім хворим на ЇМ на тривалий термін |
|
Кардіогенний шок