
- •Курація хворого з інфарктом міокарда, кардіогенним шоком
- •4.4 Класифікація.
- •4.6 Діагностика.
- •4.7 Екг критерії.
- •4.8 Збільшення в крові концентрації тропоніну, кфк-мв, АлАт.
- •Характеристика основних маркерів пошкодження міокарда
- •4.9 Лікування. Особливості лікування гострого інфаркту міокарда згідно з рекомендаціями доказової медицини
- •Протипоказання до призначення тромболітичної терапії пацієнтам, хворим на ім
- •4.10 Прогноз.
- •4.11 Профілактика.
- •5.1 Визначення.
- •5.4 Лікування.
- •Крок 5 Агресивні методи лікування
- •5.5 Профілактика.
- •6. Рекомендована література:
- •7. Завдання для початкового контролю знань студентiв.
- •8. Тестові завдання для контролю початкового рівня знань.
- •9. Тестові завдання для контролю рівня знань після розбору теми на практичному занятті:
4.8 Збільшення в крові концентрації тропоніну, кфк-мв, АлАт.
Кардіо-специфічні серцеві тропоніни використовують як оптимальні біомаркери. Підвищений рівень тропонінів спостерігається через 6 год після розвитку ЇМ і залишається підвищеним протягом 7-14 днів. Менш специфічним є підвищення активності ізоферментів ЛДГ. При гострому ЇМ кількість тропонінів збільшується в 3 рази і більше. Діагноз повторного ЇМ виставляється тоді, коли рівень біомаркерів підвищується на 20% і більше. При різкому збільшенні вмісту тропонінів виставляють діагноз ЇМ без підйому сегмента ST.
Характеристика основних маркерів пошкодження міокарда
Маркер |
Час появи показника в крові, год |
Час максимального значення показника в крові, год |
Тривалість присутності показника в крові |
Чутливість, % |
Специфічність, % |
Міоглобін |
2-3 |
12 |
18-24 год |
91 |
60 |
Тропонін Т |
4-6 |
50 |
до 14 діб |
100 |
95 |
Тропонін І |
3-4 |
50 |
до 10 діб |
100 |
95 |
МВ-КФК mass/ активність,% |
4-6 |
12 |
24-36 год |
88 |
90 |
КФК |
6-8 |
8 |
36-48 год |
80-85 |
70 |
МВ-КФК ізоформи |
2-3 |
Немає даних |
6-12 год |
96 |
100 |
Відомо, що підвищення рівня тропонінів може спостерігатись при різних патологічних і функціональних станах .Якщо рівень тропонінів різко зростає без клінічно підтвердженої ішемії, то потрібно шукати інші причини його збільшення
Можливі причини підвищення рівня тропоніна при відсутності явної ІХС
Забій серця чи інша травма, включаючи хірургічне втручання, абляцію, кардіостимуляцію
Застійна СН — гостра і хронічна
Розшарування аорти, артеріальна гіпертензія (АГ)
Клапанні вади серця, ревматична хвороба серця, ревматоїдний артрит
Гіпертрофічна кардіоміопатія
Taxi- або брадіаритмії, блокади серця, дефібриляція серця
Стресова кардіоміопатія
Рабдоміоліз з ураженням серця
Гострі неврологічні захворювання, включаючи інсульт та субарахно- ідальний крововилив
Токсичний вплив ліків або токсинів
Дуже значне фізичне навантаження
ТЕЛА, тяжка легенева артеріальна гіпертензія
Хронічна ниркова недостатність (ХНН)
Інфільтративні зміни (амілоїдоз, гемохроматоз, саркоїдоз і склеродермія)
Опіки, особливо при ураженні більше 30% площі поверхні тіла
Запальні захворювання (міокардит, ендокардит, перикардит)
Клінічний стан, особливо при дихальній недостатності або сепсисі
4.9 Лікування. Особливості лікування гострого інфаркту міокарда згідно з рекомендаціями доказової медицини
При гострому ЇМ тромболітики є основним методом патогенетичного лікування. Однак тромболітики не тільки розчиняють тромб, вони володіють також парадоксальною дією (збільшують вміст тромбіну, фібрину, тромбоксану, підвищують агрегацію тромбоцитів і згортання крові), що сприяє розвитку ретромбозу. Тому з метою профілактики ретромбозу (який найбільше викликає стрептокіназа і менше тканинний активатор плазміногену) вводять гепарин чи еноксапарин (фраксипарин). Доведено, що тромболітики II покоління (тканинний активатор плазміногену, актилізе) менше викликають побічні реакції, діють швидше, але вони частіше, ніж стрептокіназа, спричиняють різні кровотечі та інсульти. При ЇМ тромболітики більш ефективні, ніж фібринолітики.
Максимальний терапевтичний ефект тромболітиків при ЇМ наступає через З год. Час від моменту госпіталізації до проведення тромболітичної терапії повинен складати ЗО хв.
Схема застосування активаторів плазміногена (тромболітичних засобів)
Схема застосування активаторів плазміногена (тромболітичних засобів) Препарат |
Дозування |
Допоміжна терапія |
Стрептокіназа |
1 500 000 ОД — в/в протягом 1 год |
Аспірин ± гепарин |
Тканинний активатор плазміногена стандартно |
15 мг — болюсно, потім 50 мг в/в протягом наступних 30 хв та 35 мг — в/в протягом 60 хв |
Аспірин, Гепарин — обов'язково |
Тканинний активатор плазміногена — пацієнту з масою тіла < 65 кг |
Загальна доза — 1,25 мг/кг; 10% дози — в/в болюсно, решта дози — в/в протягом наступних 3 год |
Аспірин Гепарин — обов'язково |
Урокіназа |
3 000 000 ОД — в/в протягом 1 год |
Аспірин ± гепарин |
Ретеплаза |
10 мг — первинно в/в болюсно; через 30 хв — 10 мг повторно в/в болюсно |
Аспірин Гепарин — обов'язково |
Тенектеплаза (мета лізе) |
В/в болюсно одномоментно, у залежності від маси тіла: <60кг —ЗОмг 60-70 кг — 35 мг 71-80 кг — 40 мг 81-90 кг —45 мг > 90 кг — 50 мг |
Аспірин Гепарин — обов'язково |