9.3 Ознаки та критерії діагностики а-в блокади

Клінічна картина залежить від ступеня|міри| атріовентрикулярної блокади. Пацієнти з атріовентрикулярною блокадою I ступеня скарг звичайно не пред'являють, можуть бути більше ніж деяке розширення меж серця вліво (ваготонічне серце) і приглушення I тону на верхівці. Основними ознаками її є: подовження інтервалу P-R більш, ніж повинно бути для даної частоти серцевих скорочень; кожен зубець P пов'язаний з комплексом QRS.

Пацієнти з атріовентрикулярною блокадою II ступеня скарг можуть не пред'являти, при аускультації її можна запідозрити по аритмії – паузах у ритмі серця. Основними ознаками її є: прогресивне подовження інтервалу P-R до блокування передсердного скорочення; інтервал R-R, що включає блокований зубець P, коротше суми двох інтервалів R-R; комплекси QRS не змінені. Клінічні прояви A-V блокади III ступеня визначаються частотою скорочень шлуночків. Можливі напади слабкості, запаморочень, втрата свідомості із судомами або без них (напади Морганьї-Адамса-Стокса). Поступово розвивається артеріальна гіпертензія, гіпертрофія міокарда. Основними ознаками її є: незалежна передсердна і шлуночкова активність; ритм передсердя частіший, ніж шлуночків, комплекс QRS нормальний або аберантний. При аускультації вислухується ляскаючий (“гарматний”) I тон на верхівці. Ехокардіографія і рентгенологічні дослідження допомагають в діагностиці і дозволяють виключити інші вади|вади| серця.

9.3.1 Діагностична програма

Обов’язкові дослідження

1. Огляд хворого (скарги, анамнез, візуальний огляд хворого, аускультація);

2. Електрокардіографія;

3. Фонокардіографія;

4. Ехокардіографія;

5. Рентгенологічне дослідження органів грудної клітки.

6. Добовий моніторинг ЕКГ.

7. Лабораторне обстеження:

1. Загальний аналіз крові;

2. Загальний аналіз сечі;

3. Біохімічне дослідження крові;

4. Коагулограма;

5. Визначення групи крові, резус-фактор;

6. Реакція Васермана;

7. Аналізи на гепатити В і С;

8. Аналізи на ВІЛ (за показаннями і при письмовій згоді батьків).

9.3.2 Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Хворі з повною атріовентрикулярною блокадою підлягають стаціонарному лікуванню в умовах кардіохірургічних центрів або в умовах інституту серцево-судинної хірургії, де їм проводиться необхідне оперативне втручання. Подальше|дальше| лікування і спостереження у|в,біля| кардіолога за місцем проживання.

9.3.3 Лікувальна програма Перша допомога

- краплі Зеленіна (10-15 кап.);

- еуфілін 2 таб., розжувати;

- ізадрин 1 таб., сублінгвально;

- викликати бригаду швидкої допомоги.

Долікарська допомога

- вкласти хворого з підведеними нижніми кінцівками;

- еуфілін 300 мг (2 таб.), розжувати або

- ізопротеренол (ізадрин) 5 мг сублінгвально (препарат може викликати тахіаритмію, дотримуватися обережності при ІХС);

- атропін 0,1%-1 мл підшкірно або внутрішньовенно;

- викликати бригаду швидкої допомоги.

Перша лікарська допомога

- забезпечити постійний ЕКГ контроль;

- атропін по 1 мг внутрішньовенно через кожні 3-5 хвилин до ефекту або загальної дози 0,04 мг/кг;

- немає ефекту - еуфілін 10 мл 2,4% внутрішньовенно повільно або адреностимулятори (ізадрин, новодрин, допамін);

- немає ефекту - розглянути можливість крізьшкірної або крізьстравохідної електрокардіостимуляції;

- при неможливості проведення ЕКС

- повільне внутрішньовенне введення 240-480 мг еуфіліна (амінофіліна);

- при відсутності ефекту внутрішньовенне крапельне введення (у 250 мл 5% розчину глюкози) 100 мг дофаміна 5 мкг/кг/хв або адреналін 2 мкг/мхв або ізопротеренол 1 мкг/хв., поступово збільшуючи швидкість до оптимальної частоти скорочень шлуночків;

- госпіталізація хворого після стабілізації стану.