Спеціалізована лікарська допомога

- моніторування ЕКГ

- повторити "вагусні проби"

- кордарон 300-450 мг внутрішньовенно краплинно в 250 мл 5% р-ну глюкози

- крізьстравохідна електрокардіостимуляція.

7.2.6 Характер кінцевого очікуваного результату лікування

Очікуваний результат у стаціонарі – усунення аритмогенного субстрату, нормалізація серцевого ритму та загального стану.

7.2.7 Тривалість лікування

Термін стаціонарного лікування 4 доби. Далі хворі виписуються на амбулаторне лікування.

7.2.8 Критерії якості лікування

Нормалізація серцевого ритму і, як наслідок, покращення самопочуття і часткове або повне відновлення показників роботи серця.

7.2.9 Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі побічні дії, пов’язані з проведенням катетерної деструкції: інфекція, перфорація серця або пошкодження клапанів, пневмоторакс, емболія, судинні ускладнення (пошкодження або тромбоз судин, виникнення артеріовенозної фістули).

У післяопераційному періоді можливе виникнення рецидиву аритмії.

7.2.10 Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги

Аспірин по 100 мг/добу протягом 3-х тижнів. Амбулаторне спостереження протягом 6 місяців. Контроль ЕКГ, ЕхоКГ через 3-6 місяців.

7.2.11 Вимоги до дієтичних призначень і обмежень

Дієтичних обмежень нема.

7.2.11 Вимоги до режиму праці, відпочинку та реабілітації

Хворі непрацездатні протягом 2-3 тижнів. Хворим показаний охоронний режим протягом місяця.

7.3 Ознаки та критерії діагностики пароксизмальної шлуночкової тахікардії

Пацієнти скаржаться на напади прискореного серцебиття, яке може супроводжуватись погіршенням стану, падінням артеріального тиску або втратою свідомості.

Ознаки хвороби можна виявити під час визначення пульсу або аускультації серця під час нападу прискореного серцебиття. Більш об’єктивні дані можна отримати при записі звичайної електрокардіограми (ЕКГ) під час нападу та добової ЕКГ (Холтерівського моніторування). Також необхідно проведення ультразвукового дослідження серця.

7.3.1 Діагностична програма

1. Загальний аналіз крові

2. Група крові

3. Обстеження крові на RW, аналізи на гепатити В і С, аналізи на ВІЛ (при письмовій згоді пацієнта)

4. ЕКГ

5. Ехокардіографія (ЕхоКГ)

6. Холтерівське моніторування

7. Інвазивне електрофізіологічне дослідження.

7.3.2 Показаннями для проведення лікування служить наявність шлуночкової тахікардії.

7.3.3 Умови, у яких повинна надаватись медична допомога

Пацієнти, як правило, потребують планового надання допомоги. Ургентна допомога потрібна для купірування нападу тахікардії.

У пацієнтів, яким показане лікування, воно починається з призначення антиаритмічних препаратів. Підбір терапії проводиться в умовах кардіологічного відділення, а подальше лікування може проводитись амбулаторно.

У випадку необхідності радикального лікування (у пацієнтів, у яких медикаментозна терапія виявилася неефективною, або якщо пацієнт не може чи не бажає її приймати) застосовується метод радіочастотної катетерної деструкції в умовах спеціалізованого кардіохірургічного стаціонару.

7.3.4 Приклад формулювання діагнозу:

1. ІХС. Стабільна стенокардія напруги, III ФК. Дифузний кардіосклероз, нестійка поліморфна шлуночкова тахікардія. СН ІІА стадії, діастолічний варіант, II ФК.

7.3.5 Лікування.

Перша допомога

- Етацизін 100 мг (2 таб.) сублінгвально або

• новокаїнамід 1-1,5 г всередину

• викликати бригаду швидкої допомоги.

Долікарська допомога

- етацизін 100 мг (2 табл.) сублінгвально або

- анаприлін 80-120 мг сублінгвально;

-додатково 1-2 табл. транквілізатора - мебікар, седуксен, тазепам або 40-60 крап. корвалолу;

- при відсутності ефекту викликати бригаду швидкої допомоги.

Перша лікарська допомога

- лідокаін 80-120 мг (1-1,5 мгкг) внутрішньовенно кожні 5 хвилин.

- немає ефекту - новокаїнамід 10 мл 10% р-ну, при схильності до гіпотонії 0,25-0,5 мл 1% р-ну мезатона в одному шприці з новокаїнамідом внутрішньовенно або ЕІТ;

• немає ефекту – магнію сульфат 2 г внутрішньовенно, дуже повільно;

• немає ефекту - ЕІТ.

У всіх випадках пароксизмальної шлуночкової тахікардії, яка виникла вперше– екстрена госпіталізація.