7.2.4 Приклади формулювання діагнозу:

1. Дифузний міокардіофіброз. Передсердна пароксизмальна тахікардія. СН І стадії, II ФК.

7.2.5 Лікування.

Загальні принципи лікування

Найважливіший критерій, що визначає тактику лікування СПТ – стан гемодинаміки. Якщо на фоні СПТ з'являються характерні симптоми (артеріальна гіпотонія, болі в грудній клітці, задишка, порушення психічного статусу), то встановлення виду пароксизмальної тахікардії має другорядне значення в порівнянні з екстреною необхідністю стабілізувати стан.

Якщо гемодинаміка нестабільна (падіння АТ з втратою свідомості), то також, як і при шлуночковій тахікардії, – це показання до негайної дефібриляції розрядом 100-200 Дж. У таких випадках антиаритмічна терапія грає другорядну роль, оскільки втрата навіть декількох хвилин, необхідних для введення лікарських речовин неприпустима.

Якщо гемодинаміка стабільна (свідомість збережена, АТ нормальний, самопочуття задовільне), залежно від частоти, суб'єктивної переносимості підходи до лікування різні.

Лікування СПТ повинно бути спрямоване як на усунення самих нападів, так і на попередження їх рецидивів, і грунтуватися на механічному або медикаментозному збудженні блукаючого нерва і пригніченні ектопічної збудливості міокарда.

При рідких (1-2 рази на місяць) нападах, що легко протікають, допустимо обмежитись їх купуванням.

При частих - показано превентивне застосування антиаритмічних засобів.

В першу чергу хворий повинен володіти способами самостійного усунення нападів або за допомогою рефлекторної стимуляції вагуса, або одноразового прийому того чи іншого антиаритмічного засобу в ударній дозі.

Перша допомога

- Прийом Вальсальви - напруження на видиху;

- Прийом Мюлера - напруження на вдиху;

- Провокація блювотного рефлексу.

Прийом Даньіні-Ашнера (натискання на очні яблука).

При неефективності:

- етацизін 100 мг (2 таб.) сублінгвально, або

- анаприлін 80-120 мг всередину, або

- верапаміл 80-120 мг сублінгвально або 120-160 мг всередину.

Долікарська допомога

- рефлекторне збудження блукаючого нерва - “вагусні проби”:

• Прийом Вальсальви - натуження на видиху;

• Прийом Мюлера - натуження на вдиху;

• Провокація блювотного рефлексу;

• Прийом Даньіні-Ашнера (натискання на очні яблука)

• Почерговий масаж каротидних синусів - при горизонтальному положенні хворого із закиненою головою (протипоказаний при різкому зниженні пульсації або наявності шуму на сонній артерії);

При неефективності вагусних проб:

- етацизін 100 мг (2 таб.) сублінгвально; або

- анаприлін 80-120 мг всередину, або

верапаміл 80-120 мг сублінгвально або 120-160 мг всередину;

додатково 1-2 табл. анксіолітика (транквілізатора) - мебікар, седуксен, тазепам або 40-60 крапель корвалолу. При відсутності ефекту – викликати бригаду швидкої допомоги.

Перша лікарська допомога.

Більшість клініцистів для переривання СПТ користуються препаратом вибору аденозином (аденозинтрифосфат, АТФ, фосфобіон), який вводиться внутрішньовенно струменево в кількості 10-20 мг без розведення, швидко. Зважаючи на швидкий розпад, ін'єкції АТФ можна повторювати кожні 3-5 мін, збільшуючи чергову дозу на 10 мг, але не більше 50 мг одночасно.

1. Немає ефекту — через 15-20 хвилин - новокаїнамід 5-10 мл 10% розчину внутрішньовенно струменево. При тенденції до артеріальної гіпотензії в одному шприці з новокаїнамидом 0,25-0,5 мл 1% р-ну мезатона, або

2. Кордарон 300-450 мг внутрішньовенно краплинно в 250 мл 5% р-ну глюкози.

3. Верапаміл 2-4 мл (5-10 мг) 0,25% розчину внутрішньовенно повільно;

- немає ефекту - через кожні 15 хв. повторювати верапамил 5-10 мг (верапаміл протипоказаний для лікування тахіаритмії при синдромі Вольфа-Паркинсона-Уайта);

4. Повторити прийоми рефлекторного подразнення вагуса;

- немає ефекту - етацизін 100 мг (2 таб.) сублінгвально;

• немає ефекту - АТФ 1-2 мл розчину внутрішньовенно струменево (викликає неприємні суб'єктивні відчуття у хворого) або

• верапаміл 2-4 мл (5-10 мг) 0,25% розчину внутрішньовенно повільно.