3.3. Цілі здійснення операцій з цінними паперами

Придбання цінних паперів являє собою фінансові інвестиції, котрі, як і всяке вкладення коштів, схильні до комерційного ризику. Стосовно ступеня комерційного ризику всі особи, що купують цінні папери, поділяються на інвесторів, спекулянтів і гравців.

Інвестор - це той, хто під час купівлі цінних паперів думає, насамперед, про мінімізацію ризику. На відміну від інвестора спекулянт готовий іти на певний, заздалегідь розрахований ризик. Нарешті, гравець - той, хто готовий іти на будь-який ризик.

Здійснення операцій з цінними паперами може мати різну мету. В загальному випадку угоди з цінними паперами укладаються з метою:

♦ простого інвестування тимчасово вільних коштів у цінні папери для одержання доходу;

Власник цінного папера може одержувати дохід двома способами:

• Дохід від володіння цінним папером може бути одержаний у вигляді відсотків або дивідендів.

• Дохід від розпорядження цінним папером - це дохід від продажу цінного папера за ринковим курсом, коли він перевищує первісну номінальну вартість, за якою був придбаний.

♦ одержання контролю над акціонерним товариством, придбання його у власність та одержання доходу від використання цієї власності, який буде перевищувати дохід від простого володіння акціями;

Частка простих акцій, зосереджена в руках одного власника, що дає йому змогу фактичного контролю над акціонерним товариством, називається контрольним пакетом акцій. Теоретично контрольний пакет акцій має становити 50% від усіх вилущених простих акцій плюс одна акція. Проте на практиці він може бути значно меншим (4-5% і навіть 1%).

Інвестори, що купують акції з метою одержання контрольного пакета та управління підприємством, називаються стратегічними інвесторами. На відміну від них, так звані портфельні інвестори купують акції з метою одержання доходу та спекуляцій.

Заволодіти необхідною кількістю акцій можна, зорганізувавши так званий "Рейд на світанку" (англ. dawn raid) - це раптова спроба скупити велику кількість акцій компанії у перші хвилини ділового дня на фондовій біржі, до того, як брокери зможуть відреагувати на це шляхом підвищення цін на акції. Нині у багатьох країнах світу подібні рейди обмежуються законодавчо.

♦ Хеджування - це купівля або продаж похідних цінних паперів (ф'ючерсів і опціонів) для того, щоб знизити ризик можливих втрат від майбутніх комерційних угод.

♦ спекуляції; Купівля або продаж цінних паперів у розрахунку на підвищення або зниження їх курсу називається спекуляцією.

♦ арбітражу та свопінгу.

Арбітражна угода (англ. arbitration agreement) - це угода, що передбачає одночасну купівлю і продаж тих самих або подібних цінних паперів з тим, щоб використати з вигодою різницю курсів у різних біржових центрах при порівняно низькому ступені ризику. При арбітражі у часі угоди відбуваються на тому самому ринку і вигоду одержують від сприятливої зміни цін у майбутніх періодах. При арбітражі у просторі угоди відбуваються одночасно на кількох різних ринках і дохід одержують від різниці курсів на цих ринках.

Свопінг (англ. swapping) - це продаж одного цінного папера з одночасною купівлею іншого цінного папера. Свопінг здійснюється, як правило, з метою ухилення від податків, які доводиться сплачувати при тривалому володінні певними цінними паперами.

Цінний папір, як правило, продається, якщо:

♦ він не приніс очікуваного доходу і немає надії на його зростання у майбутньому;

♦ він виконав покладену на нього функцію;

♦ з'явилися ефективніші шляхи використання капіталу, ніж вкладення його в даний цінний папір.

Таким чином, власникам цінних паперів необхідно постійно аналізувати рух цінних паперів на фондовому ринку і за результатами аналізу приймати рішення про можливу купівлю або продаж цінного папера.