10.4. Поділ іменників на відміни

В українській мові існує чотири відміни іменників.

До І відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду з закінченням на –а, -я: група, Микола, суддя, торгівля, Валя.

До ІІ відміни належать іменники чоловічого роду з нульовим закінченням та з закінченням -о: бюджет, звіт, Петро, батько тощо. Сюди ж належать іменники середнього роду з закінченням на –о, -е, -я: місто, море, знання.

До ІІІ відміни належать іменники тільки жіночого роду з нульовим закінченням та іменник мати: відомість, швидкість, звітність.

До ІV відміни належать іменники лише середнього роду, що мають флексію –а (-я) і при відмінюванні приймають суфікс –ат-, (-ят-), -ен-: ім'я – імені; дівча – дівчати.

Крім того, іменники І та ІІ відміни поділяються на три групи: тверду (з основою на твердий приголосний), м'яку (з основою на м'який приголосний) та мішану (з основою на шиплячий). При цьому слід пам'ятати, що іменники ІІ відміни чоловічого роду, які закінчуються на –р, можуть належати до твердої, м'якої або мішаної групи:

Група	Н.в.	Р.в.		О.в.
Тверда	мир	миру	-у	миром	-ом
М’яка	бόндар	бόндаря	-я	бόндарем	-ем
Мішана	звíр школяр	звíра школярá	-а -á	звíром школярéм	-ом -éм

10.4.1. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку:

- закінчення –а (-я);

- закінчення –у (-ю);

- паралельні закінчення –а (-я), –у (-ю).

У родовому відмінку іменники ІІ відміни чоловічого роду мають закінчення –а (-я), -у (-ю) залежно від їх лексичного значення.

Закінчення –а (-я) мають іменники, що означають:

- назви осіб, істот: декана, директора, бібліотекаря, кота, пса;

- назви дерев, квітів: дуба, ясеня, тюльпана, гладіолуса;

- назви чітко окреслених предметів, речей, що піддаються лічбі, машин та їх деталей, конкретних понять: трамвая, кузова, зошита, малюнка, портфеля, стільця (але трону), документа, суб’єкта, об’єкта;

- назви цінних паперів, що мають номер і серію: долара, сертифіката;

- назви одиниць вимірювання (ваги, довжини, об’єму, площі), днів тижня, місяців року: кілограма, метра, літра, куба, гектара, джоуля, ватта, березня, вівторка, дня (але кварталу, року, віку, ранку);

- терміни іншомовного походження на означення математичних понять, геометричних фігур, елементів будови чогось: мільйона, синуса, сегмента, квадрата (але овалу), атома, катода, портала, карниза;

- україномовна термінологія: підмета, додатка, іменника (але роду, виду, складу, способу);

- назви населених пунктів: Дніпропетровська, Парижа, Гуляйполя (але назви складених населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно у родовому відмінку закінчення –у: Кривого Рогу, Красного Лиману, Зеленого Гаю).

Зверніть увагу! Більшість виключень з закінченням –а (-я) повязана з наголошеним закінченням слова: Дніпрá, гаражá, гопакá, куреня, гайкá, яркá, садкá тощо. Це правило не стосується іменників на позначення збірних понять: багажу, інвентарю тощо.

Закінчення –у (-ю) мають іменники, що означають:

- абстрактні поняття, явища природи, почуття, відчуття, хвороби: факту, принципу, руху, снігу, дощу, сміху, гніву, грипу;

- назви збірних понять, у т.ч. назви кущів, трави: колективу, кодексу, каталогу, комплексу, очерету, барвінку, куширу (але хліба, вівса);

- назви установ, закладів, організацій та їх підрозділів: заводу, цеху, інституту, університету, поштамту, театру;

- назви будівель і їх частин: вокзалу, коридору, кабінету (але ангара);

- іменники на позначення речовини, маси, матеріалу: цементу, цукру, сиру;

- іменника на позначення просторових понять: лугу, парку, саду (але хутора, берега, майданчика);

- географічні назви (крім населених пунктів, а також гідронімів з наголошеним закінченням): Кувейту, Кавказу, Дону, Байкалу;

- терміни іншомовного походження на позначення хімічних або фізичних процесів: аналізу, імпульсу, синтезу, ферменту, а також літературознавча термінологія: роману, сюжету;

- назви видів спорту, ігор, танців: боксу, бейсболу, вальсу;

- більшість префіксальних іменників: розрахунку, прибутку, заробітку.

Зверніть увагу! Зміна закінчення впливає на значення слова у таких іменниках:

акта (документ) – акту (дія);

Алжира (місто) – Алжиру (країна);

алмаза (окремий кристал; інструмент) – алмазу (мінерал);

апарата (пристрій) – апарату (установа, сукупність органів);

бала (одиниця виміру) – балу (танцювальний вечір);

бара (одиниця виміру) – бару (ресторан);

блока (частина споруди; машина) – блоку (об'єднання);

вала (деталь машини) – валу (насип, хвиля; економічний термін);

елемента (деталь) елементу (абстрактне);

знака (мітка; марка; орден; сигнал) – знаку (слід; відбиток; прикмета);

інструмента (одиничне) – інструменту (збірне);

листа (поштовий; паперу, заліза) – листу (листя);

листопада (місяць) – листопаду (явище природи);

папера (документ) – паперу (матеріал);

потяга (поїзд) – потягу (почуття);

пояса (пасок; талія) – поясу (просторове);

проспекта (вулиця) – проспекту (буклет);

рахунка (конкретний документ) – рахунку (дія);

реверса (механізм) – реверсу (зворотній бік монети, медалі);

сектора (математичний термін) – сектору (відділ установи, господарства);

терміна (слово) – терміну (строк);

типа (людина) – типу (зразок, образ);

центра (кола) – центру (в ін. значеннях);

шаблона (пристрій) – шаблону (зразок).

Отже, для того, щоб не припуститися помилки, необхідно чітко знати лексичне значення слова та користуватися орфографічним і тлумачним словниками.

Паралельні закінчення –а (-я), -у (-ю) у родовому відмінку. В українській мові існує незначна кількість слів, коли нормативним є паралельний правопис іменників ІІ відміни чоловічого роду у Р.в.: мостá – мóсту, столá – стóлу, полкá – пóлку, плотá – плóту, паркáна – паркáну, дворá – двóру. Інші іменники, як уже зазначалося, розрізняються за лексичним значенням: кáменя (конкретного, одного) – кáменю (збірне поняття), бурякá (конкретного, саме цього) – бурякý (збірне поняття).