9.13. Правопис складних слів і сполучень разом, через дефіс, окремо

Складними називаються слова, утворені шляхом поєднання двох чи більше коренів у одному слові.

Правопис складних іменників

Складні іменники пишуться разом і через дефіс.

Складні іменники пишуться разом:

а) якщо вони утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука (о, е) двох або кількох основ: чорнозем, пароплав, криголам, боєздатність, шлакоблок, трудодень (але людино-день). Сюди ж належать і слова іншомовного походження, перша частина яких незмінювана і закінчується на е або о, що виконує роль сполучного звука: радіокомітет, кінотеатр, телебачення, автомобіль;

б) якщо одна із частин складного іменника - дієслівного походження: бухоблік, тепловоз, вертоліт, перекотиполе;

в) якщо одна із частин складного іменника – кількісний числівник: трикутник, століття, п’ятиденка. (Але у складних іменниках із числівником, якщо це двозначне або тризначне число, числівник, як правило, пишеться цифрами і приєднується до другої частини за допомогою дефіса: 750-річчя, 16-поверховий);

г) з частиною пів-, напів-, полу-: піваркуша, напівавтомат, полумисок. (Якщо друга частина іменника є власною назвою, то пів- пишеться через дефіс: пів-Європи, пів-Дніпропетровська);

д) якщо вони утворені з трьох і більше основ: світловодолікування, термогідродинаміка.

Складні іменники пишуться через дефіс:

а) якщо між їх частинами можна поставити сполучник і: купівля-продаж, лікар-еколог, бухгалтер-ревізор. При відмінюванні у них відмінюються обидві частини.

Так само обидві частини відмінюються та пишуться через дефіс в іменниках на позначення казкових персонажів: Лисичка-Сестричка, Зайчик-Побігайчик.

До слів, у яких відмінюється лише друга частина, належать:

а) іменники, у яких перша частина підкреслює певну прикмету чи особливість предмета чи явища – другого слова: блок-система, крекінг-процес, стоп-кран, жар-птиця;

б) іменники на означення державних посад, чинів, звань: прем’єр-міністр, генерал-лейтенант, член-кореспондент, штабс-капітан;

в) складні одиниці виміру: тонно-кілометр людино-день, кіловат-година;

г) з першою частиною міні-, міді-, максі, екс-: міні-футбол, максі-спідниця, екс-чемпіон;

д) іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-ост, зюйд-вест;

е) географічні назви: Франкфурт-на-Майні, Івано-Франківськ, Рава-Руська.

є) прикладки, коли у її ролі виступає родова назва: Москва-ріка, Сапун-гора, звіробій-трава.

ж) у складних словах, коли далі йде слово, що стосується обох слів: макро- і мікроекономіка; радіо- й телеапаратура.

з) скорочені іменники, в яких наводиться лише початок і кінець слова: б-ка (бібліотека), вид-во (видавництво), ф-ка (фабрика), р-н (район).

Правопис складних прикметників

Складні прикметники пишуться разом і через дефіс

Складні прикметники пишуться разом:

а) якщо складні прикметники, утворені від іменників, що пишуться разом: боєздатний, теплообмінний, шлакоблочний;

б) якщо утворені від підрядних словосполучень – прикметника та іменника або іменника та дієслова: сільськогосподарський, (сільське господарство), старослов’янський (стара слов’янська мова), деревообробний (дерево обробляти), зерноочисний (зерно очищувати), зовнішньоторговельний (зовнішня торгівля);

в) якщо такий прикметник починається з напів- або його першим компонентом є прислівник: напівзруйнований, висококваліфікований, швидкоплинний.

Проте, якщо прислівник утворений від відносного прикметника і зберігає на собі логічний наголос, то з наступним прикметником він пишеться окремо: суспільно корисний, суспільно необхідний, індустріально розвинений, приємно вражений, вічно юний.

Складні прикметники пишуться через дефіс:

а) якщо складні прикметники, утворені від іменників, що пишуться через дефіс: соціально-демократичний (соціал-демократ), віце-президентський (віце-президент), дизель-моторний (дизель-мотор);

б) якщо між частинами складного прикметника існує сурядний зв'язок, тобто вони означають рівноправні поняття (можна поставити сполучник і) військово-морський, фінансово-економічний, гірничо-збагачувальний. (Але слова військовослужбовець, військовополонений, військовозобов’язаний пишуться разом);

в) складні прикметники, утворені з двох чи більше основ, які означають якість з додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: гірко-солоний, жовто-блакитний (але жовтогарячий – один колір), сніжно-білий (але білосніжний).

Правопис складних прислівників

Складні прислівники пишуться разом, через дефіс і окремо.

Складні прислівники пишуться разом:

а) прислівники, утворені поєднанням кількох основ (прийменник + прислівник, прийменник + іменникова або прикметникова форма, прийменник + займенник, прийменник + числівник тощо): віднині, назόвсім, забагато, (у-)влітку, (у-)ввечері, бéзвісти, надворі, додому, скраю, зрідка, нáрізно, спóвнá, (у-)внічию, передусім, (у-)вдвоє, нáдвоє;

б) прислівники, перша частина яких – частка аби, ані, де, чи, як, що: абияк, деколи, якнайкраще, щоправда.

Зверніть увагу! Після прислівника частка що пишеться окремо: дарма що, чи що, поки що, хіба що, тільки що.

Зверніть увагу! Слід відрізняти складні прислівники від прийменників або часток з іншими частинами мови, коли останні зберігають у реченні свої функції, а тому і пишуться окремо:

Забагато (як?) працювати. – За багато (за скільки?) років бездоганної діяльності… Ми чуємо це вперше (як?). – Постукав у перше (у яке?) вікно. Надіслав лист додому (куди?). – Підійшов до дому (до чого?)

Складні прислівники пишуться окремо:

а) прислівникові сполуки, які складаються з прийменника + іменника (у яких іменник зберігає своє значення, між ними можна вставити слово): без відома (без вашого відома), на совість (на вашу совість), на ходу, до побачення, на щастя, як слід;

б) прислівникові сполуки, які складаються з двох повторюваних іменників, що стоять у різних відмінках: день у день (Н.в., З.в.), кінець кінцем (Н.в., О.в.), час від часу (Н.в., Р.в.).

Складні прислівники пишуться через дефіс:

а) прислівники, утворені за допомогою прийменника по та суфікса –ому, -ки: по-моєму, по-господарськи, по-українськи;

б) прислівники, утворені за допомогою прийменника по та числівника: по-перше, по-друге;

в) прислівники з частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-як, хто-небудь, коли-небудь, казна-як, хтозна-де, так-то.

Зверніть увагу! Якщо між ними стоїть прийменник, то прислівникова сполука пишеться окремо: будь з ким, казна з чого.

г) прислівники, утворені повторенням того самого слова (зі службовими словами чи без них): віч-на-віч, пліч-о-пліч, високо-високо, ледве-ледве, де-не-де.

Правопис складних службових слів

Складні службові слова пишуться разом і через дефіс.

Разом пишуться:

а) складні сполучники: аніж, втім, проте, начеб, нібито, ніж, отож, цебто, щоб, якби, якщо;

б) частка не:

– з будь якою частиною мови, якщо слово без не не вживається: нежить, невгасимий, невдовзі;

– у складі префікса недо, який означає дію, стан, якість, виражені неповною мірою: недоробити, недооцінити, недовиконаний;

– якщо слово з не означає одне поняття (це слово можна замінити синонімом без не) недобрий, недалеко; а також незважаючи на…, немов, неначе.

Зверніть увагу! В інших випадках частка не пишеться з іншими словами окремо.

в) частка ні пишеться разом із займенниками та прислівниками, якщо між ними немає прийменника: ніхто, ніякий, ніколи, нітрохи (але ні у кого, ні на що).

Зверніть увагу! У деяких стійких словосполученнях частка ні пишеться окремо: ні те ні се, ні риба ні м’ясо

г) складні прийменники (крім тих, що починаються на з-, із-): понад, поперед, наприкінці, упродовж.

Через дефіс пишуться:

а) частки з повнозначними частинами мови: -бо, -но, -от, -то, -таки: скажіть-но, так-от, стільки-то, захистив-таки; а також, як уже зазначалось: -будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -то;

б) сполучники: тим-то, тож-то, тому-то, тільки-но;

в) складні прийменники, які як уже зазначалось, починаються з із-, з-: із-за, з-під, з-над, з-посеред.