
- •9.2. М’який знак в українській мові. Відмінності між російською та українською мовами у написанні слів з м’яким знаком. Апостроф
- •9.3. Подвоєння та подовження приголосних
- •9.4. Правопис префіксів. Відмінності між російською та українською мовами у вживанні префіксів
- •9.5. Словотвір у діловому мовленні. Чергування приголосних при словозміні та словотворенні (г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с).
- •9.6. Утворення прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий).
- •9.7. Велика літера на письмі, у т.Ч. У фаховому мовленні. Загальноприйняті словоскорочення. Абревіатури
- •9.8. Правопис прізвищ українською мовою: передача голосних; м’який знак, апостроф. Правопис імен. Утворення і правопис по батькові. Відмінювання прізвищ
- •9.9. Використання іншомовних слів у фаховому мовленні.
- •9.11. Зміни, внесені останньою редакцією „Українського правопису” у написанні слів іншомовного походження.
- •9.12. Деякі види правопису ділових паперів. Складні випадки граматичного керування та граматичного узгодження у ділових паперах.
- •9.13. Правопис складних слів і сполучень разом, через дефіс, окремо
- •10.1. Застосування і роль морфологічних засобів у ділових документах
- •10.2. Частини мови. Поділ частин мови на самостійні та службові, деякі особливості їх правопису
- •10.3. Особливості використання іменників у діловому мовленні
- •10.4. Поділ іменників на відміни
- •10.4.1. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку:
- •10.4.2. Паралельні закінчення іменників чоловічого роду в давальному відмінку
- •10.4.3. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в орудному відмінку
- •10.5. Особливості використання прикметників
- •10.5.1. Утворення ступенів порівняння прикметників
- •10.5.2. Відмінкові закінчення прикметників
- •10.6. Особливості використання займенників у фаховому мовленні
- •10.7. Особливості використання числової інформації у ділових паперах. Правопис числової інформації
- •10.7.1. Відмінювання числівників. Зв’язок числівників з іменниками
- •10.8. Дієслово та його форми в ділових та наукових текстах. Особливості перекладу дієприкметників з російської мови на українську
- •10.9. Особливості використання прийменників у діловому мовленні
- •10.9.1. Особливості вживання прийменника по
- •10.11. Сполучники єднальні, протиставні, розділові
- •10.12. Частки
- •11.1. Синтаксис. Синтаксична будова української мови у порівнянні з російською. Порядок слів у реченні
- •11.2.Синтаксичні засоби, їх місце в ділових паперах
- •11.2.1.Структура й логічна послідовність документа
- •Структура й логічна послідовність наукової статті
- •11.3. Пунктуація. Основні правила вживання розділових знаків. Роль розділових знаків у фаховому мовленні
- •11.4. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •11.5. Тире між підметом і присудком та на місці пропущеного члена речення
- •11.6. Розділові знаки при відокремлених членах речення, вставних і вставлених конструкціях
- •Загальна характеристика складних речень
- •11.7.1. Сполучниковий і безсполучниковий зв’язок між членами складного речення
- •11.7.2. Розділові знаки в складному реченні з різними видами зв’язку
- •11.8. Оформлення цитат у наукових текстах
- •12.1. Основні правила оформлення сторінки документа: поля, нумерація сторінок, рубрикація, абзаци
- •12.1.1. Правила оформлення тексту деяких ділових паперів щодо особового складу. Автобіографія. Резюме. Основні вимоги до структури тексту цих особистих документів
- •12.1.2. Заява та її різновиди: призначення документа, лаконізм та логіка викладу
- •12.1.3. Характеристика: структура тексту
- •12.1.4. Наказ щодо особового складу: структура тексту
- •12.2. Довідково-інформаційні документи
- •12.2.1. Записки: доповідна, пояснювальна, службова. Структура тексту записок
- •12.2.2. Довідка: призначення документа. Стандартизація мови довідки
- •12.2.3. Ділові листи: правила мовного етикету при листуванні
- •12.2.4. Оголошення. Запрошення
- •12.3. Господарсько-договірна та обліково-фінансова документація
- •12.3.1. Договір, трудова угода, контракт: призначення документів, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.2. Доручення та їх види: призначення документа, структура тексту
- •12.3.3. Розписка: призначення документа, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.4. Акт: різновиди актів, вимоги до структури тексту документа
- •12.3.5. Таблиця: найчастіше вживані слова; особливості заповнення таблиці
- •12.3.6. Список, перелік: призначення документів, відмінності. Укладення бібліографічного списку літератури
- •3. Опис джерела з електронного ресурсу
- •12.4. Документи з фахової діяльності (звіт: основні вимоги до документа, його різновиди; касовий ордер; рахунок; накладна)
9.13. Правопис складних слів і сполучень разом, через дефіс, окремо
Складними називаються слова, утворені шляхом поєднання двох чи більше коренів у одному слові.
Правопис складних іменників
Складні іменники пишуться разом і через дефіс.
Складні іменники пишуться разом:
а) якщо вони утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука (о, е) двох або кількох основ: чорнозем, пароплав, криголам, боєздатність, шлакоблок, трудодень (але людино-день). Сюди ж належать і слова іншомовного походження, перша частина яких незмінювана і закінчується на е або о, що виконує роль сполучного звука: радіокомітет, кінотеатр, телебачення, автомобіль;
б) якщо одна із частин складного іменника - дієслівного походження: бухоблік, тепловоз, вертоліт, перекотиполе;
в) якщо одна із частин складного іменника – кількісний числівник: трикутник, століття, п’ятиденка. (Але у складних іменниках із числівником, якщо це двозначне або тризначне число, числівник, як правило, пишеться цифрами і приєднується до другої частини за допомогою дефіса: 750-річчя, 16-поверховий);
г) з частиною пів-, напів-, полу-: піваркуша, напівавтомат, полумисок. (Якщо друга частина іменника є власною назвою, то пів- пишеться через дефіс: пів-Європи, пів-Дніпропетровська);
д) якщо вони утворені з трьох і більше основ: світловодолікування, термогідродинаміка.
Складні іменники пишуться через дефіс:
а) якщо між їх частинами можна поставити сполучник і: купівля-продаж, лікар-еколог, бухгалтер-ревізор. При відмінюванні у них відмінюються обидві частини.
Так само обидві частини відмінюються та пишуться через дефіс в іменниках на позначення казкових персонажів: Лисичка-Сестричка, Зайчик-Побігайчик.
До слів, у яких відмінюється лише друга частина, належать:
а) іменники, у яких перша частина підкреслює певну прикмету чи особливість предмета чи явища – другого слова: блок-система, крекінг-процес, стоп-кран, жар-птиця;
б) іменники на означення державних посад, чинів, звань: прем’єр-міністр, генерал-лейтенант, член-кореспондент, штабс-капітан;
в) складні одиниці виміру: тонно-кілометр людино-день, кіловат-година;
г) з першою частиною міні-, міді-, максі, екс-: міні-футбол, максі-спідниця, екс-чемпіон;
д) іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-ост, зюйд-вест;
е) географічні назви: Франкфурт-на-Майні, Івано-Франківськ, Рава-Руська.
є) прикладки, коли у її ролі виступає родова назва: Москва-ріка, Сапун-гора, звіробій-трава.
ж) у складних словах, коли далі йде слово, що стосується обох слів: макро- і мікроекономіка; радіо- й телеапаратура.
з) скорочені іменники, в яких наводиться лише початок і кінець слова: б-ка (бібліотека), вид-во (видавництво), ф-ка (фабрика), р-н (район).
Правопис складних прикметників
Складні прикметники пишуться разом і через дефіс
Складні прикметники пишуться разом:
а) якщо складні прикметники, утворені від іменників, що пишуться разом: боєздатний, теплообмінний, шлакоблочний;
б) якщо утворені від підрядних словосполучень – прикметника та іменника або іменника та дієслова: сільськогосподарський, (сільське господарство), старослов’янський (стара слов’янська мова), деревообробний (дерево обробляти), зерноочисний (зерно очищувати), зовнішньоторговельний (зовнішня торгівля);
в) якщо такий прикметник починається з напів- або його першим компонентом є прислівник: напівзруйнований, висококваліфікований, швидкоплинний.
Проте, якщо прислівник утворений від відносного прикметника і зберігає на собі логічний наголос, то з наступним прикметником він пишеться окремо: суспільно корисний, суспільно необхідний, індустріально розвинений, приємно вражений, вічно юний.
Складні прикметники пишуться через дефіс:
а) якщо складні прикметники, утворені від іменників, що пишуться через дефіс: соціально-демократичний (соціал-демократ), віце-президентський (віце-президент), дизель-моторний (дизель-мотор);
б) якщо між частинами складного прикметника існує сурядний зв'язок, тобто вони означають рівноправні поняття (можна поставити сполучник і) військово-морський, фінансово-економічний, гірничо-збагачувальний. (Але слова військовослужбовець, військовополонений, військовозобов’язаний пишуться разом);
в) складні прикметники, утворені з двох чи більше основ, які означають якість з додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: гірко-солоний, жовто-блакитний (але жовтогарячий – один колір), сніжно-білий (але білосніжний).
Правопис складних прислівників
Складні прислівники пишуться разом, через дефіс і окремо.
Складні прислівники пишуться разом:
а) прислівники, утворені поєднанням кількох основ (прийменник + прислівник, прийменник + іменникова або прикметникова форма, прийменник + займенник, прийменник + числівник тощо): віднині, назόвсім, забагато, (у-)влітку, (у-)ввечері, бéзвісти, надворі, додому, скраю, зрідка, нáрізно, спóвнá, (у-)внічию, передусім, (у-)вдвоє, нáдвоє;
б) прислівники, перша частина яких – частка аби, ані, де, чи, як, що: абияк, деколи, якнайкраще, щоправда.
Зверніть увагу! Після прислівника частка що пишеться окремо: дарма що, чи що, поки що, хіба що, тільки що.
Зверніть увагу! Слід відрізняти складні прислівники від прийменників або часток з іншими частинами мови, коли останні зберігають у реченні свої функції, а тому і пишуться окремо:
Забагато (як?) працювати. – За багато (за скільки?) років бездоганної діяльності… Ми чуємо це вперше (як?). – Постукав у перше (у яке?) вікно. Надіслав лист додому (куди?). – Підійшов до дому (до чого?) |
Складні прислівники пишуться окремо:
а) прислівникові сполуки, які складаються з прийменника + іменника (у яких іменник зберігає своє значення, між ними можна вставити слово): без відома (без вашого відома), на совість (на вашу совість), на ходу, до побачення, на щастя, як слід;
б) прислівникові сполуки, які складаються з двох повторюваних іменників, що стоять у різних відмінках: день у день (Н.в., З.в.), кінець кінцем (Н.в., О.в.), час від часу (Н.в., Р.в.).
Складні прислівники пишуться через дефіс:
а) прислівники, утворені за допомогою прийменника по та суфікса –ому, -ки: по-моєму, по-господарськи, по-українськи;
б) прислівники, утворені за допомогою прийменника по та числівника: по-перше, по-друге;
в) прислівники з частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -то: будь-як, хто-небудь, коли-небудь, казна-як, хтозна-де, так-то.
Зверніть увагу! Якщо між ними стоїть прийменник, то прислівникова сполука пишеться окремо: будь з ким, казна з чого.
г) прислівники, утворені повторенням того самого слова (зі службовими словами чи без них): віч-на-віч, пліч-о-пліч, високо-високо, ледве-ледве, де-не-де.
Правопис складних службових слів
Складні службові слова пишуться разом і через дефіс.
Разом пишуться:
а) складні сполучники: аніж, втім, проте, начеб, нібито, ніж, отож, цебто, щоб, якби, якщо;
б) частка не:
– з будь якою частиною мови, якщо слово без не не вживається: нежить, невгасимий, невдовзі;
– у складі префікса недо, який означає дію, стан, якість, виражені неповною мірою: недоробити, недооцінити, недовиконаний;
– якщо слово з не означає одне поняття (це слово можна замінити синонімом без не) недобрий, недалеко; а також незважаючи на…, немов, неначе.
Зверніть увагу! В інших випадках частка не пишеться з іншими словами окремо.
в) частка ні пишеться разом із займенниками та прислівниками, якщо між ними немає прийменника: ніхто, ніякий, ніколи, нітрохи (але ні у кого, ні на що).
Зверніть увагу! У деяких стійких словосполученнях частка ні пишеться окремо: ні те ні се, ні риба ні м’ясо
г) складні прийменники (крім тих, що починаються на з-, із-): понад, поперед, наприкінці, упродовж.
Через дефіс пишуться:
а) частки з повнозначними частинами мови: -бо, -но, -от, -то, -таки: скажіть-но, так-от, стільки-то, захистив-таки; а також, як уже зазначалось: -будь-, -небудь, казна-, хтозна-, -то;
б) сполучники: тим-то, тож-то, тому-то, тільки-но;
в) складні прийменники, які як уже зазначалось, починаються з із-, з-: із-за, з-під, з-над, з-посеред.