- •9.2. М’який знак в українській мові. Відмінності між російською та українською мовами у написанні слів з м’яким знаком. Апостроф
- •9.3. Подвоєння та подовження приголосних
- •9.4. Правопис префіксів. Відмінності між російською та українською мовами у вживанні префіксів
- •9.5. Словотвір у діловому мовленні. Чергування приголосних при словозміні та словотворенні (г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с).
- •9.6. Утворення прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий).
- •9.7. Велика літера на письмі, у т.Ч. У фаховому мовленні. Загальноприйняті словоскорочення. Абревіатури
- •9.8. Правопис прізвищ українською мовою: передача голосних; м’який знак, апостроф. Правопис імен. Утворення і правопис по батькові. Відмінювання прізвищ
- •9.9. Використання іншомовних слів у фаховому мовленні.
- •9.11. Зміни, внесені останньою редакцією „Українського правопису” у написанні слів іншомовного походження.
- •9.12. Деякі види правопису ділових паперів. Складні випадки граматичного керування та граматичного узгодження у ділових паперах.
- •9.13. Правопис складних слів і сполучень разом, через дефіс, окремо
- •10.1. Застосування і роль морфологічних засобів у ділових документах
- •10.2. Частини мови. Поділ частин мови на самостійні та службові, деякі особливості їх правопису
- •10.3. Особливості використання іменників у діловому мовленні
- •10.4. Поділ іменників на відміни
- •10.4.1. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку:
- •10.4.2. Паралельні закінчення іменників чоловічого роду в давальному відмінку
- •10.4.3. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в орудному відмінку
- •10.5. Особливості використання прикметників
- •10.5.1. Утворення ступенів порівняння прикметників
- •10.5.2. Відмінкові закінчення прикметників
- •10.6. Особливості використання займенників у фаховому мовленні
- •10.7. Особливості використання числової інформації у ділових паперах. Правопис числової інформації
- •10.7.1. Відмінювання числівників. Зв’язок числівників з іменниками
- •10.8. Дієслово та його форми в ділових та наукових текстах. Особливості перекладу дієприкметників з російської мови на українську
- •10.9. Особливості використання прийменників у діловому мовленні
- •10.9.1. Особливості вживання прийменника по
- •10.11. Сполучники єднальні, протиставні, розділові
- •10.12. Частки
- •11.1. Синтаксис. Синтаксична будова української мови у порівнянні з російською. Порядок слів у реченні
- •11.2.Синтаксичні засоби, їх місце в ділових паперах
- •11.2.1.Структура й логічна послідовність документа
- •Структура й логічна послідовність наукової статті
- •11.3. Пунктуація. Основні правила вживання розділових знаків. Роль розділових знаків у фаховому мовленні
- •11.4. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •11.5. Тире між підметом і присудком та на місці пропущеного члена речення
- •11.6. Розділові знаки при відокремлених членах речення, вставних і вставлених конструкціях
- •Загальна характеристика складних речень
- •11.7.1. Сполучниковий і безсполучниковий зв’язок між членами складного речення
- •11.7.2. Розділові знаки в складному реченні з різними видами зв’язку
- •11.8. Оформлення цитат у наукових текстах
- •12.1. Основні правила оформлення сторінки документа: поля, нумерація сторінок, рубрикація, абзаци
- •12.1.1. Правила оформлення тексту деяких ділових паперів щодо особового складу. Автобіографія. Резюме. Основні вимоги до структури тексту цих особистих документів
- •12.1.2. Заява та її різновиди: призначення документа, лаконізм та логіка викладу
- •12.1.3. Характеристика: структура тексту
- •12.1.4. Наказ щодо особового складу: структура тексту
- •12.2. Довідково-інформаційні документи
- •12.2.1. Записки: доповідна, пояснювальна, службова. Структура тексту записок
- •12.2.2. Довідка: призначення документа. Стандартизація мови довідки
- •12.2.3. Ділові листи: правила мовного етикету при листуванні
- •12.2.4. Оголошення. Запрошення
- •12.3. Господарсько-договірна та обліково-фінансова документація
- •12.3.1. Договір, трудова угода, контракт: призначення документів, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.2. Доручення та їх види: призначення документа, структура тексту
- •12.3.3. Розписка: призначення документа, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.4. Акт: різновиди актів, вимоги до структури тексту документа
- •12.3.5. Таблиця: найчастіше вживані слова; особливості заповнення таблиці
- •12.3.6. Список, перелік: призначення документів, відмінності. Укладення бібліографічного списку літератури
- •3. Опис джерела з електронного ресурсу
- •12.4. Документи з фахової діяльності (звіт: основні вимоги до документа, його різновиди; касовий ордер; рахунок; накладна)
9.11. Зміни, внесені останньою редакцією „Українського правопису” у написанні слів іншомовного походження.
У 4-му виданні "Українського правопису" (1993 р.) у написанні слів іншомовного походження зафіксовано такі зміни, які слід пам'ятати:
1) після шиплячого ж, який в українській мові твердий, слід писати у в словах журі, Жуль Верн, парфуми, парфумерія, парашут;
2) зменшена кількість слів, у написанні яких присутня подвійна йотація: феєрверк, конвеєр (але: Гойя, Савойя, Фейєрбах, майя, фойє);
3) зменшена кількість слів з написанням подвоєної приголосної у загальних назвах: бароко, піанісимо, інтермецо.
9.12. Деякі види правопису ділових паперів. Складні випадки граматичного керування та граматичного узгодження у ділових паперах.
Особливості узгодження географічних та інших назв з означувальним словом в офіційно-діловому документі.
Українська мова має свої правила правопису, відмінні від інших мов світу. Вона не потребує артиклів для поєднання слів у реченні, як то характерно для романо-германських мов, спосіб поєднання слів у реченні (керування) та деякі граматичні категорії її (узгодження у роді та числі тощо) відрізняються від інших слов’янських мов, про що не слід забувати тим, хто послуговується у професійній діяльності і українською, і російською мовами.
Складні випадки граматичного керування у ділових паперах.
При безпосередньому звертанні нормою української мови є вживання кличної форми іменника: шановний Миколо Олексійовичу, пане директоре.
Крім того, складаючи документ з низьким рівнем стандартизації (листи, договори, контракти, протоколи тощо), необхідно пам’ятати, що треба уміти не тільки правильно підібрати відповідне слово з урахуванням всіх нюансів його лексичного значення, але й правильно використати його граматичну форму (відмінок, рід, число, особу та ін.). Допущені в документі граматичні помилки не тільки свідчать про невисокий рівень грамотності й культури, але й створюють негативне враження про ділові якості суб’єктів ділових стосунків.
Граматичні нормі порушуються передусім у способах поєднання слів (керуванні). Граматичне керування – це один із способів поєднання слів, при якому слово вимагає конкретної відмінкової форми іншого слова, тобто керує формою іншого слова. Наприклад, поширена в транспортному сервісі фраза “Оплачуйте за проїзд” є неправильною тому, що дієслово оплачувати вимагає після себе знахідного відмінка без прийменника (оплачувати, оплатити проїзд, послуги, рахунок). Однокореневе дієслово платити, навпаки, вимагає після себе знахідного відмінка з прийменником за (платити за проїзд, за помешкання). Отже: платити за що, оплачувати що.
Труднощі у правильному виборі відмінка виникають тоді, коли:
а) слова-синоніми керують різними відмінками:
повідомити + Д.в. (директору);
інформувати + Р.в. (директора);
б) змішують форми українського й російського словосполучень:
укр. дякувати + Д.в. (Вам);
рос. благодарить + В.п. (Вас);
укр. завдавати + Р.в. (болю);
рос. причинять + В.п. (боль);
укр. надати довідку + до + Р.в. (до деканату);
рос. предоставить справку + в + В.п.) в деканат;
укр. аналогічний + до + Р.в. (до попереднього);
рос. аналогичный + Д.п. (предыдущему);
укр. потребувати + Р.в. (допомоги);
рос. нуждаться +в + П.п. (в помощи);
укр. постачати + З.в. (товари);
рос. снабжать + Т.п. (товарами);
укр. наслідувати + З.в. (учителя);
рос. подражать+ Д.п. (учителю);
укр. поступитися + О.в. (місцем);
рос. уступить + В.п. (место);
В українській мові, як і в російській, найпоширенішим є дієслівне керування. Складаючи ділові папери особливу увагу варто звернути на такі словосполучення:
зазнати + Р.в. (поразки);
докладати + Р.в. (зусиль);
запобігати, запобігти + Д.в. (аваріям, злочинам);
ігнорувати + З.в. (пропозицію, погляд);
опанувати + З.в. (професію, предмет);
оволодіти + О.в.
(професією,
майном);
поступитися + О.в. (місцем);
наголошувати + на + М.в. (на помилках, на головному);
Іменники, утворені від дієслів, теж можуть вимагати певних відмінків (іменне керування):
опанування + Р.в. (дисципліни, курсу);
оволодіння + О.в. (знаннями);
освоєння + Р.в. (спеціальності);
запобігання + Д.в. (розкраданню, зловживанню);
попередження + Р.в. (незаконних дій).
Існують інші випадки іменного керування. Наприклад, іменник пам’ятник вимагає давального відмінка: пам’ятник Шевченкові, загиблим воїнам (а не Шевченка, загиблих воїнів).
В українській мові є ряд прикметників, які теж керують формою іншого слова (прикметникове керування):
характерний + для + Р.в. (для ситуації);
притаманний + Д.в. (автору);
властивий + Д.в. (професії, йому);
свідомий + Р.в. (свого значення, ролі).
х
ворий
на грип
багатий + на + З.в. на ідеї
високий на зріст
Слова всупереч, завдяки вимагають давального відмінка: всупереч умовам, завдяки клопотанню, узгодженості.
Зверніть увагу! Не можна змішувати синонімічні сполучення відповідно до і згідно з, які часто використовують у документах.
Складні випадки граматичного узгодження у ділових паперах.
Узгодження - вид підрядного зв’язку, при якому залежне слово має однакові з головним словом граматичні ознаки. Наприклад: Ви сказали (обидва слова у множині), чорна кава (іменник і прикметник у формі жіночого роду),
Серед складних випадків узгодження слід виділити такі:
- якщо підмет має у своєму складі числівник, що закінчується на одиницю, то присудок з ним узгоджується у формі однини: двісті двадцять один студент мешкає у гуртожитку;
- з підметами, до складу яких входять різні частини мови на позначення кількості (іменники: більшість, меншість, частина, загал, ряд; прислівники: багато, мало, чимало; числівники: кілька, декілька, кільканадцять), присудки вживаються також у формі однини: більшість студентів висловила побажання.., багато жінок бере участь у громадській діяльності. З такими підметами присудок вживається у множині лише тоді, коли між ними є багато інших членів речення: більшість виробів цього підприємства відповідає міжнародним стандартам якості й більшість виробів, що виготовляються на цьому підприємстві, відповідають міжнародним стандартам якості.
Зверніть увагу! В українській мові числівники два, три, чотири, обидва у Н.в. вимагають від іменників закінчення Н.в. множини. Особливу увагу слід звертати на іменники чоловічого роду: чотири друковані аркуші, обидва директори.
Особливості узгодження географічних та інших назв з означувальним словом в офіційно-діловому документі.
В офіційних документах, повідомленнях, військовій справі не узгоджуються з означувальним словом:
- назви населених пунктів тощо: народився у м. Дніпропетровськ, корабель вийшов із бухти Золотий Ріг, користувалися водою із річки Дніпро;
- не узгоджується також перша частина складних географічних назв при творенні прикметникових форм: Білгород-Дністровський – Білгород-Дністровського р-ну, Знам’янка Друга – Знам’янкодругий, Біла Церква – Білоцерківський р-н, Комиш-Зоря – Комиш-Зорянський р-н; але Франкфурт-на-Майні – Франкфуртський-на-Майні, якщо друга частина вказує на місце розташування населеного пункту.
