9.9. Використання іншомовних слів у фаховому мовленні.

Іншомовні слова все ширше входять в українську мову. Прямування української економіки до ринкової, намагання України інтегруватися у світове господарство дало поштовх до активного поповнення її лексики словами іншомовного походження - термінами з фінансової, банківської, зовнішньоторговельної галузі, сфери комп’ютерних технологій, наприклад: оферта, акцепт, файл, байт тощо.

Під час вивчення теми “Лексика” ми вже зупинялися на запозичених словах. Тому студентам слід пригадати, чим вирізняються слова запозичені від власне українських:

• майже всі слова, які починаються на а, е, і, - іншомовного походження: аудит, емісія, інспекція, інвестиція;

• іншомовним словам властиві важкі для вимови збіги приголосних: абстрактний, пункт, шифр; також наявні збіги голосних: ідеал, океан, поет; в українських словах збіги голосних бувають лише на межі префікса і кореня: виорати, приозерний, наодинці;

• іншомовними є слова, що мають звук [ф] (за винятком слів: Фастів, форкати): фактура, франчайзинг, футбол, ефективний;

• в іншомовних словах немає чергування о, е, з і та випадних о, е: бетон - бетону, камін – каміна (порівняйте: укр. дзвін - дзвону, камінь - каменя), бюлетень – бюлетеня, брелок – брелока (порівняйте: день – дня);

• в іншомовних словах багатоскладовий корінь, префікси і суфікси відмінні від споконвічно українських: ім-порт, екс-порт, транс-планта-ція, ре-планта-ція, демократ-изм, демонстр-ант, демонстр-ація;

• частина іншомовних слів з кінцевим голосним не відмінюється: амплуа, метро, радіо, шосе.

Зловживати словами іншомовного походження не можна. Так само, як держава повинна дбати про вітчизняного виробника, вона має піклуватися і про розвиток державної мови. Слід критично ставитись до вживання запозичених слів, щоб не стати схожим на героя гуморески В.Кривушанського:

“Менеджер обсервував свій пейджер. До ланчу він мав ще зустрітися в офісі з дилером і факсом пролонгувати бартерний ченч з іпотечним банком, після чого ексклюзивом видати франчайзинг для інституту консалтингу інновацій” (ж. Київ. – 1997.- № 5-6. – С. 170-171.).

Ділове мовлення, як і інші галузі людської діяльності, також поповнюються новими словами: факс, телекс, ксерокопія тощо. Проте в словник ділової термінології повинні увійти лише ті іншомовні терміни, які набули міжнародного визнання й давно використовуються у вітчизняній практиці діловодства.

Правильне й доречне вживання іншомовних слів у діловому тексті потребує певних зусиль з боку укладача документа, вимагає від нього знання цілого ряду правил.

По-перше, іншомовне слово повинне бути необхідним, тобто у нього в українській мові не повинно бути відповідників з тим самим обсягом значення. Так, не слід вживати - не як терміни, а як загальновживані слова - запозичення типу координувати (бо є погоджувати), пролонгувати (є продовжувати), лімітувати (є обмежувати), превалювати (є переважати), домінувати (панувати, переважати), симптом (ознака), фіксувати (записувати, запам'ятовувати), локальний (місцевий), апелювати (звертатися), репродукувати (відтворювати, відтворити), прерогатива (перевага), анархія (безпорядок, безлад) та ін. Зверніть увагу, що тут йдеться про вживання типу: є пропозиція припинити дебати (треба обговорення), бо нас лімітує (треба обмежує) час.

По-друге, іншомовне слово повинне вживатися правильно й точно – саме в тому значенні, з яким воно запозичене.

По-третє, запозичене слово в тексті документа повинно бути зрозумілим для тих, хто буде ознайомлюватися з цим документом, опрацьовувати його. Очевидно, на мову ділових документів впливає мова науки, але не завжди цей вплив може викликати схвалення.

По-четверте, не рекомендується в тексті одного документа вживати на позначення того самого поняття і запозичене, і власномовне слово (конвенція -угода, екстраординарний - особливий, патент - авторське свідоцтво). Автор документа мусить зупинити свій вибір на одному з двох слів і користуватися лише обраним.

Добре знання української мови дасть змогу, наприклад, відповісти на питання, чи слід вживати слово сервіс, чи краще його замінити незапозиченим обслуговування. Виявляється, що «сервіс» - це не просто обслуговування, а обслуговування побутових потреб населення, тобто тут однослівна заміна неможлива, тому слово сервіс широко ввійшло в нашу мову.

Таким чином, добір іншомовного слова в діловому документі диктується кількома обставинами й повинен вирішуватись кожного разу з урахуванням конкретної ситуації мовлення.

9.10. Правопис слів іншомовного походження. Правопис голосних у словах іншомовного походження. Подвоєна приголосна у словах іншомовного походження. М’який знак і апостроф у словах іншомовного походження.

Правила написання слів іншомовного походження та власне українських часто бувають різними.

Правопис голосних у словах іншомовного походження

Літера і пишеться:

а) на початку слова та кореня: імпульс, інвестиція, інститут, Іспанія, дезінтеграція;

б) перед голосним та й: радій, академія, енергія, калорія, радіус, діаметр, аудієнція, діалектика, пенсіонер;

в) у кінці невідмінюваних слів: таксі, журі, попурі, пенальті, мерсі, поні;

г) після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним: бізнес, академія, мікрон, динаміка, фінанси, техніка, хімія, ніша;

Зверніть увагу! В деяких давно засвоєних словах, словах східного походження та у словах церковного вжитку після названих приголосних відповідно до вимови пишеться и: вимпел, кипарис, лимон, бинт, спирт, башкир, кишлак, киргиз, кинджал, диякон, митрополит, християнство.

д) після приголосних в особових іменах і в географічних назвах, а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова: Сочі, Капрі, лісабонський, Торрічеллі, Арістотель, Августін (але Шиллер, Цицерон).

Літера и пишеться:

а) у загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р, (“Зося і Шура - це чужі діти” або “Де ти з’їси цю чашу жиру” - так зване правило “дев’ятки”) перед наступним приголосним (крім й): індикатор, тариф, система, логарифм, призма, периметр, трикотаж, жиро; але радій;

б) у географічних назвах:

- із кінцевим -ида, -ика : Антарктида, Африка, Балтика, Америка;

• географічних назвах після шиплячих приголосних: Чилі, Алжир, Вашингтон, Чикаго.

• у давно узвичаєних географічних назвах із звукосполученням –ри перед приголосним: Париж, Рим, Цюрих, Мадрид, Крит.

Літера ї пишеться після голосного: мозаїка, героїчний, архаїчний.

Зверніть увагу! В складних словах, де перша частина закінчується голосним, а також після префікса пишеться і: староірландський, доісторичний, дезінфекція, розіграш, переінсталяція.

Літера е пишеться:

а) після букв, які позначають твердий приголосний звук, у т.ч. завжди після л: лекція, декан, легенда, телефон, симетрія;

б) після голосних а, о, у: поет, силует, Рафаель, але: траєкторія;

в) на початку слова вживається е або є залежно від вимови: етап, ескадрон, електрон, ємність, Єгипет, Європа, Єва.

Літера є пишеться після апострофа, м'якого знака, й, е, і: прем'єра, п'єдестал, модельєр, портьєра, фойє, феєрія, гігієна.

Подвоєна приголосна у словах іншомовного походження

У загальних назвах іншомовного походження приголосні не подвоюються: бароко, лібрето, маса, метал, група, колектив, сума, шасі, клас.

Зверніть увагу! Подвоєння зберігається тільки в деяких словах-виключеннях: бонна, брутто, нетто, тонна (тонн), мотто, панна (панн), дурра, ванна (ванний, ванн), манна (манний), пенні, білль, булла, вілла, мірра, аннали, панно.

Подвоєні приголосні маємо при збігові однакових приголосних префікса й кореня або основ складного слова: сюрреалізм, ірраціональний, контрреволюція, імміграція, інновація, військкомат.

Подвоєні приголосні зберігаються у власних назвах та в похідних від них словах: Андорра, андоррський, Руссо, Голландія, голландський, Ніцца, Макконнелл, Торрічеллі, Таллінн.

Правопис слів з м’яким знаком і апострофом у словах іншомовного походження

У словах іншомовного походження м'який знак пишеться так само, як і в українських словах, після д, т, з, с, ц, л, н для позначають м'якості приголосних, а також перед я, ю, є, ї, й при роздільній вимові: альянс, мільйон, досьє, конферансьє, більярд, ательє, портьєра, Нью-Йорк, медальйон.

Апостроф у запозичених словах ставиться:

- після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р перед я, ю, є, ї при роздільній вимові: комп'ютер, бар'єр, інтерв'ю, миш'як, Х'юстон, кар'єра;

- після префіксів, що закінчуються на твердий приголосний, перед я, ю, є, ї: ін'єкція, об'єкт, ад'ютант, суб'єкт, кон'юнктура.