- •9.2. М’який знак в українській мові. Відмінності між російською та українською мовами у написанні слів з м’яким знаком. Апостроф
- •9.3. Подвоєння та подовження приголосних
- •9.4. Правопис префіксів. Відмінності між російською та українською мовами у вживанні префіксів
- •9.5. Словотвір у діловому мовленні. Чергування приголосних при словозміні та словотворенні (г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с).
- •9.6. Утворення прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий).
- •9.7. Велика літера на письмі, у т.Ч. У фаховому мовленні. Загальноприйняті словоскорочення. Абревіатури
- •9.8. Правопис прізвищ українською мовою: передача голосних; м’який знак, апостроф. Правопис імен. Утворення і правопис по батькові. Відмінювання прізвищ
- •9.9. Використання іншомовних слів у фаховому мовленні.
- •9.11. Зміни, внесені останньою редакцією „Українського правопису” у написанні слів іншомовного походження.
- •9.12. Деякі види правопису ділових паперів. Складні випадки граматичного керування та граматичного узгодження у ділових паперах.
- •9.13. Правопис складних слів і сполучень разом, через дефіс, окремо
- •10.1. Застосування і роль морфологічних засобів у ділових документах
- •10.2. Частини мови. Поділ частин мови на самостійні та службові, деякі особливості їх правопису
- •10.3. Особливості використання іменників у діловому мовленні
- •10.4. Поділ іменників на відміни
- •10.4.1. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку:
- •10.4.2. Паралельні закінчення іменників чоловічого роду в давальному відмінку
- •10.4.3. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в орудному відмінку
- •10.5. Особливості використання прикметників
- •10.5.1. Утворення ступенів порівняння прикметників
- •10.5.2. Відмінкові закінчення прикметників
- •10.6. Особливості використання займенників у фаховому мовленні
- •10.7. Особливості використання числової інформації у ділових паперах. Правопис числової інформації
- •10.7.1. Відмінювання числівників. Зв’язок числівників з іменниками
- •10.8. Дієслово та його форми в ділових та наукових текстах. Особливості перекладу дієприкметників з російської мови на українську
- •10.9. Особливості використання прийменників у діловому мовленні
- •10.9.1. Особливості вживання прийменника по
- •10.11. Сполучники єднальні, протиставні, розділові
- •10.12. Частки
- •11.1. Синтаксис. Синтаксична будова української мови у порівнянні з російською. Порядок слів у реченні
- •11.2.Синтаксичні засоби, їх місце в ділових паперах
- •11.2.1.Структура й логічна послідовність документа
- •Структура й логічна послідовність наукової статті
- •11.3. Пунктуація. Основні правила вживання розділових знаків. Роль розділових знаків у фаховому мовленні
- •11.4. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •11.5. Тире між підметом і присудком та на місці пропущеного члена речення
- •11.6. Розділові знаки при відокремлених членах речення, вставних і вставлених конструкціях
- •Загальна характеристика складних речень
- •11.7.1. Сполучниковий і безсполучниковий зв’язок між членами складного речення
- •11.7.2. Розділові знаки в складному реченні з різними видами зв’язку
- •11.8. Оформлення цитат у наукових текстах
- •12.1. Основні правила оформлення сторінки документа: поля, нумерація сторінок, рубрикація, абзаци
- •12.1.1. Правила оформлення тексту деяких ділових паперів щодо особового складу. Автобіографія. Резюме. Основні вимоги до структури тексту цих особистих документів
- •12.1.2. Заява та її різновиди: призначення документа, лаконізм та логіка викладу
- •12.1.3. Характеристика: структура тексту
- •12.1.4. Наказ щодо особового складу: структура тексту
- •12.2. Довідково-інформаційні документи
- •12.2.1. Записки: доповідна, пояснювальна, службова. Структура тексту записок
- •12.2.2. Довідка: призначення документа. Стандартизація мови довідки
- •12.2.3. Ділові листи: правила мовного етикету при листуванні
- •12.2.4. Оголошення. Запрошення
- •12.3. Господарсько-договірна та обліково-фінансова документація
- •12.3.1. Договір, трудова угода, контракт: призначення документів, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.2. Доручення та їх види: призначення документа, структура тексту
- •12.3.3. Розписка: призначення документа, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.4. Акт: різновиди актів, вимоги до структури тексту документа
- •12.3.5. Таблиця: найчастіше вживані слова; особливості заповнення таблиці
- •12.3.6. Список, перелік: призначення документів, відмінності. Укладення бібліографічного списку літератури
- •3. Опис джерела з електронного ресурсу
- •12.4. Документи з фахової діяльності (звіт: основні вимоги до документа, його різновиди; касовий ордер; рахунок; накладна)
9.8. Правопис прізвищ українською мовою: передача голосних; м’який знак, апостроф. Правопис імен. Утворення і правопис по батькові. Відмінювання прізвищ
У діловій документації (списки, табелі, відомості, акти, дипломи і т. ін.) постійно зустрічаються прізвища, імена та по батькові. У той же час внаслідок русифікації або й просто елементарного незнання правил правопису української мови виникає багато проблем із їх написанням і відмінюванням. Тому студенти мають засвоїти такі правила їх правопису:
Правопис прізвищ українською мовою
Прізвища з мови на мову не перекладаються, але українські прізвища передаються на письмі відповідно до норм українського правопису: Березівський, Біловерхий, Ведмедів, Заєць, Кривоніс, Миколаєнко, Олександрович, Швець і т.п.
При передачі прізвищ, що прийшли в українську мову з інших мов, діє вимога передачі українською графікою якнайбільшого наближення до фонетики мови-оригіналу: Александров, Ніколаєв, Філіппов і т.п.
У той же час діють такі правила правопису:
Передача голосних
Рос. е укр. е:
а) після приголосних: Бестужев, Державін, Сенкевич і т. п.;
б) у суфіксах -ев, -еєв після шиплячих приголосних ж, ч, ш, щ або ц, р: Андреєв, Аракчеєв, Кудрявцев, Писарев і т.п.;
в) у болгарських: Ботев, Друмев і т.п.
Рос. е укр. є:
а) на початку слів: Євдокимов, Єгоров, Єфимов і т.п.;
б) після голосних: Буєраков, Достоєвський, Ісаєнко і т.п.;
в) у суфіксах -єв, -єєв (крім випадків, коли попереду стоять шиплячі приголосні ж, ч, ш, щ або ц, р): Аляб’єв, Афанасьєв, Бердяєв, Веденєєв, Гордєєв, Матвєєв і т.п.;
г) якщо в українській мові є споріднене слово з постійним і : Бєлінський (бо білий), Звєрев (бо звір), Пєшковський (бо пішки), Твердохлєбов (бо хліб) і т.п.
Рос. ё укр. йо:
а) на початку слова чи складу: Бугайов, Йолкін, Окайомов і т.п.;
б) після губних б, в, м, п, ф: Воробйов, Соловйов і т.п.
Рос. ё укр. ьо після м’яких приголосних: Алфьоров, Корольов, Тьоркін, і т.п.
Рос. ё укр. о під наголосом після шиплячих: Горбачов, Грачов, Хрущов, Щербачов і т.п.
Рос. ё укр. е, якщо в українській мові є споріднене слово з постійною е: Артемов (бо Артем), Семенов (бо Семен), Федоров (бо Федір) і т.п.
Рос. и укр. і:
а) на початку слова та після приголосних (крім ц та шиплячих приголосних ж, ч, ш, щ ): Гагарін, Івлєв, Мічурін, Пушкін і т.п.;
б) перед голосною: Тиціан, Антоніоні і т.п.
Рос. и укр. ї після голосної, м’якого знака, апострофа: Воїнов, Гур’їн, Ільїн і т.п.
Рос. и укр. и:
а) після ц та шиплячих ж, ч, ш, щ перед наступним приголосним: Гущин, Тажибаєв, Цицерон, Чичиков, Шишкін і т.п.;
б) у префіксі при-: Привалов, Пришвін і т.п.;
в) у суфіксах -ик, -ич, -иц, -ищ: Бабич, Голицин, Кирличенко, Козицький, Коперник, Кулинич, Радищев і т.п.;
г) якщо в українській мові є споріднене слово з постійною и: Виноградов (бо виноград), Глинка (бо глина), Денисов (бо Денис), Пивоваров (бо пиво), Титов (бо Тит), Тихомиров (бо тихий, мир) і т.д.
Рос. ы укр. и: Камишникова, Лисенко, Черних, Шилін і т.п.
Рос. э укр. е: Ейзенштейн, Екало і т.п.
М’який знак пишеться:
- у прізвищах для пом’якшення приголосної у середині і в кінці слова, при роздільній вимові: Коньков, Вольнов; Лось, Соболь; Ананьїн, Дьяконов, Ільюшин, Панкратьєв, Третьяков, Ульянов і т.п.
- за українським правописом у суфіксах -зьк(ий), -ськ(ий), -цьк(ий): Збанацький, Лісовський, Павловський і т.п.
- для пом’якшення кінцевої приголосної у суфіксі -ець: Антонець, Киричинець, Федорець і т.п.
Зверніть увагу! У неслов’янських прізвищах кінцева ц тверда: Буц, Клаузевіц, Ліфшиц, Моріц і т.п.
Апостроф ставиться після губних (б, в, м, п, ф), задньоязикових (г, к, х), шиплячих (ж, ч, ш) та літери р перед є, ї, ю, я, які вимовляються як два звуки: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’янов, В’яземський, Герасим’юк, Лук’янов, Юр’єв, Керк’єгор, Монтеск’є, Паш’ян і т.п.
Правопис імен
В українській мові імена пишуться згідно з традицією вживання: Ганна, Олена, Христина, Кирило, Олександр, Петро, Пилип тощо. Проте історичні особи вказуються за фонетичним звучанням мови-оригіналу: королева Анна.
Чергування приголосних та голосних. У жіночих іменах кінцеві приголосні г, к, х основи згідно з українським правописом переходять (чергуються) на з, ц, с у давальному та місцевому відмінках однини:
Ольга – Ользі; Оленка - на Оленці
В іменах типу Антін, Тиміш, Федір і виступає лише у називному відмінку, у непрямих відмінках - о: Антону, Антонові і т.п.
Зверніть увагу! Ім’я Лев при відмінюванні має паралельні форми: Лева і Льва, Левові і Львові.
Утворення і правопис по батькові
Для чоловіків до повного імені батька додається лише суфікс -ович: Анатолійович, Володимирович, Євгенович, Іванович, Ігорович, Сергійович, Юрійович і т.п.
Для утворення по батькові жінок до повного імені батька додається суфікс -івн(а), а до чоловічих імен, що закінчуються на й, суфікс -ївн(а): Анатоліївна, Євгенівна, Іванівна, Ігорівна і т.п.
Зверніть увагу! Від таких імен, як Григорій, Ілля, Кузьма, Лука, Микола, Сава, Хома, Яків, відповідні імена по батькові будуть Григорович - Григорівна, Ілліч - Іллівна, Кузьмич (і Кузьмович) - Кузьмівна, Лукич - Луківна, Миколайович - Миколаївна, Савич (і Савович) - Савівна, Хомич (і Хомович) - Хомівна, Якович - Яківна.
Відмінювання прізвищ
Прізвища, що мають закінчення іменників, відмінюються за зразком відповідних іменників:
Бандурка (І відміна) - Бандурки, Бандурці ...
Бандурко (ІІ відміна) – Бандурка, Бандуркові (Бандурку) і т.п.
Прізвища, що мають закінчення прикметникового типу на -ий, -ій, відмінюються як відповідні прикметники чоловічого та жіночого родів:
Руданський - Руданського, Руданському...
Руданська - Руданської, Руданській і т.п.
Жіночі прізвища відмінюються за відмінками лише тоді, коли мають закінчення у називному відмінку -а (-я):
Новицька - Новицької - Новицькій і т.п.
Чоловічі прізвища відмінюються у таких випадках:
а) закінчуються на приголосну:
Заєць - Зайця, Зайцю (і Зайцеві);
Павлов - Павлова, Павлову;
Швець - Швеця, Швецеві (і Швецю) і т.п.
Зверніть увагу! Не відмінюються прізвища, що закінчуються на -их: Сєдих, Толстих і т.п.
б) закінчуються на голосну -а (-я), -о:
Симоненко - Симоненка, Симоненку (Симоненкові);
Гмиря - Гмирі, Гмирю;
Іваньо - Іваня, Іваню (Іваньові) і т.п.
Зверніть увагу! Деякі прізвища іншомовного походження не відмінюються: Данте, Шеллі, Готьє, Віньї, Лонгфелло, Шоу і т.п.
