
- •9.2. М’який знак в українській мові. Відмінності між російською та українською мовами у написанні слів з м’яким знаком. Апостроф
- •9.3. Подвоєння та подовження приголосних
- •9.4. Правопис префіксів. Відмінності між російською та українською мовами у вживанні префіксів
- •9.5. Словотвір у діловому мовленні. Чергування приголосних при словозміні та словотворенні (г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с).
- •9.6. Утворення прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий).
- •9.7. Велика літера на письмі, у т.Ч. У фаховому мовленні. Загальноприйняті словоскорочення. Абревіатури
- •9.8. Правопис прізвищ українською мовою: передача голосних; м’який знак, апостроф. Правопис імен. Утворення і правопис по батькові. Відмінювання прізвищ
- •9.9. Використання іншомовних слів у фаховому мовленні.
- •9.11. Зміни, внесені останньою редакцією „Українського правопису” у написанні слів іншомовного походження.
- •9.12. Деякі види правопису ділових паперів. Складні випадки граматичного керування та граматичного узгодження у ділових паперах.
- •9.13. Правопис складних слів і сполучень разом, через дефіс, окремо
- •10.1. Застосування і роль морфологічних засобів у ділових документах
- •10.2. Частини мови. Поділ частин мови на самостійні та службові, деякі особливості їх правопису
- •10.3. Особливості використання іменників у діловому мовленні
- •10.4. Поділ іменників на відміни
- •10.4.1. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку:
- •10.4.2. Паралельні закінчення іменників чоловічого роду в давальному відмінку
- •10.4.3. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в орудному відмінку
- •10.5. Особливості використання прикметників
- •10.5.1. Утворення ступенів порівняння прикметників
- •10.5.2. Відмінкові закінчення прикметників
- •10.6. Особливості використання займенників у фаховому мовленні
- •10.7. Особливості використання числової інформації у ділових паперах. Правопис числової інформації
- •10.7.1. Відмінювання числівників. Зв’язок числівників з іменниками
- •10.8. Дієслово та його форми в ділових та наукових текстах. Особливості перекладу дієприкметників з російської мови на українську
- •10.9. Особливості використання прийменників у діловому мовленні
- •10.9.1. Особливості вживання прийменника по
- •10.11. Сполучники єднальні, протиставні, розділові
- •10.12. Частки
- •11.1. Синтаксис. Синтаксична будова української мови у порівнянні з російською. Порядок слів у реченні
- •11.2.Синтаксичні засоби, їх місце в ділових паперах
- •11.2.1.Структура й логічна послідовність документа
- •Структура й логічна послідовність наукової статті
- •11.3. Пунктуація. Основні правила вживання розділових знаків. Роль розділових знаків у фаховому мовленні
- •11.4. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •11.5. Тире між підметом і присудком та на місці пропущеного члена речення
- •11.6. Розділові знаки при відокремлених членах речення, вставних і вставлених конструкціях
- •Загальна характеристика складних речень
- •11.7.1. Сполучниковий і безсполучниковий зв’язок між членами складного речення
- •11.7.2. Розділові знаки в складному реченні з різними видами зв’язку
- •11.8. Оформлення цитат у наукових текстах
- •12.1. Основні правила оформлення сторінки документа: поля, нумерація сторінок, рубрикація, абзаци
- •12.1.1. Правила оформлення тексту деяких ділових паперів щодо особового складу. Автобіографія. Резюме. Основні вимоги до структури тексту цих особистих документів
- •12.1.2. Заява та її різновиди: призначення документа, лаконізм та логіка викладу
- •12.1.3. Характеристика: структура тексту
- •12.1.4. Наказ щодо особового складу: структура тексту
- •12.2. Довідково-інформаційні документи
- •12.2.1. Записки: доповідна, пояснювальна, службова. Структура тексту записок
- •12.2.2. Довідка: призначення документа. Стандартизація мови довідки
- •12.2.3. Ділові листи: правила мовного етикету при листуванні
- •12.2.4. Оголошення. Запрошення
- •12.3. Господарсько-договірна та обліково-фінансова документація
- •12.3.1. Договір, трудова угода, контракт: призначення документів, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.2. Доручення та їх види: призначення документа, структура тексту
- •12.3.3. Розписка: призначення документа, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.4. Акт: різновиди актів, вимоги до структури тексту документа
- •12.3.5. Таблиця: найчастіше вживані слова; особливості заповнення таблиці
- •12.3.6. Список, перелік: призначення документів, відмінності. Укладення бібліографічного списку літератури
- •3. Опис джерела з електронного ресурсу
- •12.4. Документи з фахової діяльності (звіт: основні вимоги до документа, його різновиди; касовий ордер; рахунок; накладна)
9.6. Утворення прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий).
У діловому мовленні досить часто приходиться зустрічатися з чергуванням приголосних при утворені прикметників або іменників на означення збірних понять. Найчастіше відбуваються чергування у таких групах приголосних, яке можна назвати правилом руки-ноги-вуха:
рука – к – ч – ц + -ськ(ий), -ств(о) → -цьк(ий), -цтв(о):
козак – козацький, ткач – ткацький, молодець – молодецький;
нога – г – ж – з + -ськ(ий),-ств(о) → -зьк(ий),-зтв(о):
Кривий Ріг – криворізький, Париж – паризький, француз – французький;
вухо – х – ш – с + -ськ(ий), -ств(о) → -ськ(ий), -ств(о):
чех – чеський, товариш – товариство, Одеса – одеський.
Зверніть увагу! Не відбувається чергування у словах: казахський, баскський, тюркський, іракський, меккський, чукотський
Якщо основа слова закінчується на якийсь інший приголосний, то чергування не відбувається і слово пишеться за морфологічним принципом: багатий – багатство, студент – студентський, Львів – львівський.
9.7. Велика літера на письмі, у т.Ч. У фаховому мовленні. Загальноприйняті словоскорочення. Абревіатури
Слова з великої літери досить часто зустрічаються у діловому мовленні. Вживання великої літери належить до традиційних написань. Тут багато умовного, такого, що залежить не від самої мови, її природи, а від суспільства, яке користується цією мовою і на свій розсуд виділяє певні мовні одиниці як особливо значущі у мовній комунікації. Наприклад, останнім часом в українській мові поширилось написання з великої літери слів Бог, Господь, Божа Матір, релігійних свят.
За правилами української мови пишуться з малої літери
1) присвійні прикметники, якщо вони утворені від власних імен:
- за допомогою суфіксів –івськ, (-ївськ), -инськ (-їнськ): бальзаківські традиції, тичининські сонети, шевченківські рукописи (але, як уже зазначалось, Шевченківська премія – ім. Шевченка, Нобелівська премія – ім. Нобеля);
- якщо вони входять до складу стійких фразеологічних сполук: гордіїв вузол, адамове яблуко, піфагорова теорема (але теорема Піфагора).
2) назви посад, учених ступенів, звання: головний бухгалтер, президент фірми, доктор економічних наук, член-кореспондент Національної академії наук України, генерал-майор, лауреат Шевченківської премії, народний артист України.
Але з великої літери пишуться:
назви найвищих державних посад України та міжнародних посад: Президент України, Прем’єр-міністр України, Голова Верховної Ради України, Генеральний прокурор України, Генеральний секретар ООН;
2) в офіційних документах назви посад міністрів, послів, президентів академій тощо: Міністр освіти України, Посол Республіки Польща (в Україні), Президент Академії наук України;
3) пишеться з великої літери лише перше слово у назвах організацій, міністерств, їх головних управлінь, державних установ, навчальних і наукових закладів, театрів, музеїв, партій, спілок, громадських об’єднань, товариств: Міністерство освіти й науки України, Дніпропетровська державна фінансова академія, Збройні сили України, Національний банк України, Республіканська партія США, Федерація незалежних профспілок України, Виконавчий комітет Дніпропетровської обласної ради народних депутатів;
4) у назвах найвищих державних установ України, найвищих міжнародних організацій з великої літери пишуться всі слова: Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Організація Об’єднаних Націй;
5) з великої букви пишуться назви сторін у документах - актах, договорах та ін.: Продавець, Покупець, Замовник, Наймодавець;
6) також з великої букви пишуться назви історичних подій, свят, конгресів, конференцій, договорів, найважливіших документів тощо: Декларація прав людини, Конституція України, Закон про вищу освіту;
7) пишуться великими літерами абревіатури, утворені з початкових літер власних і загальних назв: СНД (Співдружність незалежних держав), ВВП (Внутрішній валовий продукт), МВФ (Міжнародний валютний фонд), НАТО (North Atlantic Treaty Organization). Абревіатури, які стали відмінюваними іменниками, та утворені від них слова, пишуться малими літерами: неп, непманський;
8) складноскорочені назви одиничних установ пишуться також з великої літери: Укрінформ, Укрнафта, Укрінбанк;
9) у назвах орденів, відзнак, що складаються з кількох слів, з великої літери пишеться тільки перше слово: орден Пошани, орден Почесного легіону, орден Незалежності. Якщо така назва береться в лапки, то з великої літери пишеться теж тільки перше слово: орден “Мати-героїня”, медаль “За відвагу”.
10) з великої літери і в лапках пишуться назви літаків, автомобілів, машин, пов’язані з найменуванням моделі, заводу, фірми, що їх виготовляє, а також назви виробів, продуктів, що стали фірмовим або сортовим їх означенням: торт “Київський”, цукерки “Пташине молоко”, літак “Антей”, автомобіль “Таврія”, автомобіль “Форд”, автомобіль “Волга”, але ГАЗ-24; автомобілі можуть також писатися без лапок, але латиницею: BMW, Jaguar, Mercedes;
11) у рубриках з великої літери пишеться текст, якщо кожна рубрика закінчується крапкою:
Порядок денний зборів:
Звіт голови правління за господарський 2005 рік.
Звіт ревізійної комісії.
Затвердження річного звіту та балансу.
Якщо ж рубрики відокремлені одна від одної крапкою з комою, то перше слово рубрик пишеться з малої літери:
У наказах щодо особового складу зазначають:
а) дату звільнення (прийняття, переведення);
б) підставу.
Або:
Офіційно-діловий стиль має такі підстилі:
законодавчий;
дипломатичний;
юридичний;
адміністративно-канцелярський.
Загальноприйняті словоскорочення. Абревіатури
У діловому мовленні з метою лаконічності та максимально стислого письма використовуються загальноприйняті словоскорочення. Розрізняють два основні види словоскорочень:
- лексичні (абревіатури) – складноскорочені слова, утворені шляхом лише перших літер, що входять до словосполучень, або з частин слів: ЧАЕС, ДАІ, ВВП; головбух, заввідділу, Донбас, Мінфін та ін.
- графічні, які використовуються на письмі для скороченого позначення слів: вул., обл., к.е.н., рр., м тощо. На відміну від лексичних скорочень, вони обов’язково розшифровуються і читаються повністю. Одиниці вимірювання, що входять до системи СІ, вказуються без крапки: кг, т, мм тощо.
У документах допускається використання лише загальнонормативних графічних скорочень, зафіксованих у державних стандартах та словниках.
У науковому мовленні також уживаються скорочення, але якщо це маловідомі позначення, нові символи тощо, то їх розшифрування наводять відразу ж при першому згадуванні.
Слід пам’ятати, що слова не можна скорочувати на голосний (якщо він не початковий) та на м’який знак. Не можна також скорочувати:
- псевдоніми: Леся Українка, а не Л.Українка, Остап Вишня, а не О.Вишня;
- подвійні прізвища та псевдоніми: Нечуй-Левицький, а не Н.-Левицький.