- •9.2. М’який знак в українській мові. Відмінності між російською та українською мовами у написанні слів з м’яким знаком. Апостроф
- •9.3. Подвоєння та подовження приголосних
- •9.4. Правопис префіксів. Відмінності між російською та українською мовами у вживанні префіксів
- •9.5. Словотвір у діловому мовленні. Чергування приголосних при словозміні та словотворенні (г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с).
- •9.6. Утворення прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий).
- •9.7. Велика літера на письмі, у т.Ч. У фаховому мовленні. Загальноприйняті словоскорочення. Абревіатури
- •9.8. Правопис прізвищ українською мовою: передача голосних; м’який знак, апостроф. Правопис імен. Утворення і правопис по батькові. Відмінювання прізвищ
- •9.9. Використання іншомовних слів у фаховому мовленні.
- •9.11. Зміни, внесені останньою редакцією „Українського правопису” у написанні слів іншомовного походження.
- •9.12. Деякі види правопису ділових паперів. Складні випадки граматичного керування та граматичного узгодження у ділових паперах.
- •9.13. Правопис складних слів і сполучень разом, через дефіс, окремо
- •10.1. Застосування і роль морфологічних засобів у ділових документах
- •10.2. Частини мови. Поділ частин мови на самостійні та службові, деякі особливості їх правопису
- •10.3. Особливості використання іменників у діловому мовленні
- •10.4. Поділ іменників на відміни
- •10.4.1. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку:
- •10.4.2. Паралельні закінчення іменників чоловічого роду в давальному відмінку
- •10.4.3. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в орудному відмінку
- •10.5. Особливості використання прикметників
- •10.5.1. Утворення ступенів порівняння прикметників
- •10.5.2. Відмінкові закінчення прикметників
- •10.6. Особливості використання займенників у фаховому мовленні
- •10.7. Особливості використання числової інформації у ділових паперах. Правопис числової інформації
- •10.7.1. Відмінювання числівників. Зв’язок числівників з іменниками
- •10.8. Дієслово та його форми в ділових та наукових текстах. Особливості перекладу дієприкметників з російської мови на українську
- •10.9. Особливості використання прийменників у діловому мовленні
- •10.9.1. Особливості вживання прийменника по
- •10.11. Сполучники єднальні, протиставні, розділові
- •10.12. Частки
- •11.1. Синтаксис. Синтаксична будова української мови у порівнянні з російською. Порядок слів у реченні
- •11.2.Синтаксичні засоби, їх місце в ділових паперах
- •11.2.1.Структура й логічна послідовність документа
- •Структура й логічна послідовність наукової статті
- •11.3. Пунктуація. Основні правила вживання розділових знаків. Роль розділових знаків у фаховому мовленні
- •11.4. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •11.5. Тире між підметом і присудком та на місці пропущеного члена речення
- •11.6. Розділові знаки при відокремлених членах речення, вставних і вставлених конструкціях
- •Загальна характеристика складних речень
- •11.7.1. Сполучниковий і безсполучниковий зв’язок між членами складного речення
- •11.7.2. Розділові знаки в складному реченні з різними видами зв’язку
- •11.8. Оформлення цитат у наукових текстах
- •12.1. Основні правила оформлення сторінки документа: поля, нумерація сторінок, рубрикація, абзаци
- •12.1.1. Правила оформлення тексту деяких ділових паперів щодо особового складу. Автобіографія. Резюме. Основні вимоги до структури тексту цих особистих документів
- •12.1.2. Заява та її різновиди: призначення документа, лаконізм та логіка викладу
- •12.1.3. Характеристика: структура тексту
- •12.1.4. Наказ щодо особового складу: структура тексту
- •12.2. Довідково-інформаційні документи
- •12.2.1. Записки: доповідна, пояснювальна, службова. Структура тексту записок
- •12.2.2. Довідка: призначення документа. Стандартизація мови довідки
- •12.2.3. Ділові листи: правила мовного етикету при листуванні
- •12.2.4. Оголошення. Запрошення
- •12.3. Господарсько-договірна та обліково-фінансова документація
- •12.3.1. Договір, трудова угода, контракт: призначення документів, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.2. Доручення та їх види: призначення документа, структура тексту
- •12.3.3. Розписка: призначення документа, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.4. Акт: різновиди актів, вимоги до структури тексту документа
- •12.3.5. Таблиця: найчастіше вживані слова; особливості заповнення таблиці
- •12.3.6. Список, перелік: призначення документів, відмінності. Укладення бібліографічного списку літератури
- •3. Опис джерела з електронного ресурсу
- •12.4. Документи з фахової діяльності (звіт: основні вимоги до документа, його різновиди; касовий ордер; рахунок; накладна)
12.3.5. Таблиця: найчастіше вживані слова; особливості заповнення таблиці
Таблиця - це перелік, зведення статистичних даних або інших відомостей, розташованих у певному порядку й за графами. Матеріал у таблиці систематизований, на першому плані виступають цифри. У таблицях не використовують дієслівні форми, прислівники. Найчастіше вживаються слова разом, усього, у тому числі. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею та друкують симетрично до тексту. У кінці заголовка таблиці крапка не ставиться. Не ставляться пунктуаційні знаки і в заголовках граф та підзаголовках. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними.
Таблиця має бути компактною і наочною. Якщо вона не вміщується на одній сторінці, графи нумерують і переносять на наступну сторінку вже без заголовків та підзаголовків.
Приклад побудови таблиці
Таблиця (номер)
Назва таблиці
Головка
Рядки |
|
|
|
Заголовки граф |
||
|
|
|
|
Підзаголовки граф |
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
||
Боковик (заголовки рядків) |
Графи (колонки) |
|||||
Коли текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
12.3.6. Список, перелік: призначення документів, відмінності. Укладення бібліографічного списку літератури
Список – це документ, який містить перелік (реєстрацію) осіб, предметів, об’єктів у певному порядку:
осіб, літератури - за алфавітом;
подій - у хронологічному порядку;
предметів та ін. - від більш значущого (дорожчого) до менш значущого (дешевшого). Зразок списку слід розглянути за додатком.
Перелік – це документ, який містить систематизований перелік предметів, об’єктів, робіт, на які поширюються певні норми і вимоги.
Студентам слід засвоїти складання списку літератури з бібліографічним описом.
Укладення бібліографічного списку
Бібліографія (від грецьк. biblion – книга) – перелік книг, журналів і статей з вказівкою вихідних даних (місце і рік виходу, видавництво тощо).
Бібліографічний список літератури найчастіше складається за алфавітом авторів, хоча на початку списку може подаватися й законодавчо-нормативна література з даної тематики. Список може бути також тематичним чи хронологічним.
У сучасних виданнях на другій чи останній сторінці в обов’язковому порядку вміщують бібліографічний опис цього видання.
Правила складання бібліографічного опису такі:
1. Опис книги:
- прізвище й ініціали автора чи авторів (у разі, якщо їх не більше чотирьох), якщо авторів більше чотирьох, відразу вказують назву книги;
- без лапок з великої букви назва книги, (:) двокрапка;
- підзаголовок (якщо є);
- якщо видання перекладене з іншої мови, то з великої літери після двокрапки або косої риски вказується, з якої мови здійснено переклад, крапка;
- тире, з великої літери місце видання (скорочено подаються лише такі міста: К. – Київ, М. – Москва, СПб – Санкт-Петербург, усі інші міста вказуються повністю), двокрапка, назва видавництва без лапок, кома, рік видання, крапка, тире, арабськими цифрами вказується загальна кількість сторінок з маленькою літерою с, крапка:
Ромовська З.В. Сімейне законодавство України / З. В. Ромовська, Ю. В. Черняк ; Акад. адвокатури України, Шк. адвокат. підготов. — К. : Прецедент, 2006. — 93 с.
У разі, якщо вказуються конкретні сторінки, то після крапки й тире пишуть велику літеру С, крапка, арабськими цифрами сторінки, на які зроблено посилання, крапка.
2.Опис статті із періодичного видання чи збірника:
- прізвище й ініціали автора (авторів, якщо їх не більше трьох), назва статті, дві косі риски, з великої букви без лапок назва журналу чи збірника, крапка, тире, рік видання, крапка, тире, номер видання, крапка, тире, велика С, крапка, арабськими цифрами сторінки, на яких вміщено статтю, крапка:
Вовчак О. Д. Банківська справа в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку/ О. Д. Вовчак // Фінанси України. – 2003. - № 10. – С. 118.
