7. Загальна характеристика складних речень

Складним називається речення, яке складається в двох або кількох простих, об'єднаних за смислом та інтонацією. Наприклад: Як небо зорями, той мамин хліб обсипаний був зернятками тмину, він кликав і манив мене здаля, як свято пахощів у нашій хаті (Д. Павличко.).

У складному реченні його частини поєднуються за допомогою сполучників та інтонації.

Складне речення, частини якого поєднуються за допомогою тільки інтонації, називається безсполучниковим: Як мудро все у таємничім світі — велике пізнається у малім. (М. Терещенко.)

Складне речення, частини якого поєднуються за допомогою сполучників та інтонації, називається сполучниковим: Долиною повилась річечка, наче хто кинув нову синю стрічку на зелену траву. (М. Коцюбинський.)

11.7.1. Сполучниковий і безсполучниковий зв’язок між членами складного речення

За характером граматичного зв'язку між предикативними частинами виділяють складносурядні і складнопідрядні сполучникові речення.

Складне речення, частини якого рівноправні за смислом і пов'язані сурядним зв'язком за допомогою сурядних сполучників, називається складносурядним: Завірюха стугоніла, вила, А мороз гострив свій білий ніж (І. Драч.)

Частини складносурядного речення поєднуються сурядними сполучниками — єднальними, протиставними і розділовими.

Єднальні сполучники і, й, а, та (в значенні і), ні...ні, ані...ані, не тільки...а й оформляють відношення одночасності або послідовності дій чи явищ, причиново-наслідкові та ін.: Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав, а з ними прилинули пісні пташині, і любий гай свій відгук з ним прислав. (Леся Українка.);

Протиставні сполучники а, алє, та, зате, проте, однак оформляють відношення зіставлення або протиставлення явищ і подій: Самій недовго збитися з путі, та трудно з неї збитися в гурті (Леся Українка); Море десь уже близько, але його їм не видно з-поміж кучугур (О. Гончар)

Протиставні відношення можуть виражатися за допомогою часток тільки, лише, же, які вживаються в ролі сполучника: Навколо було тихо, тільки тріщало гілля від сильного морозу (М. Шеремет).

Розділові сполучники то...то, не то...не то, чи... чи, або...або оформляють відношення не одночасності явищ, а чергування їх або виключення одного при можливій наявності іншого: Лише де-не-де над їхньою темною синню чайка сліпуче зблисне в повітрі або з'явиться з-поміж хвиль самотній нирок, виткнеться чорною голівкою і пірне знов... (О. Гончар.); Або розумне казать, або зовсім мовчать. (Нар. творчість).

Зверніть увагу! У складносурядних реченнях виражаються за допомогою єднальних, протиставних і розділових сполучників такі ж відношення, як і між однорідними членами. Відмінність між складносурядним реченням і простим, ускладненим однорідними членами, полягає в тому, що в складному реченні об'єднано кілька простих речень, а в простому — кілька однорідних членів.

Складнопідрядним називається речення, в якому одне є незалежним, а друге — підпорядковане, що приєднується сполучником підрядності або за допомогою сполучного слова: Щоб не пломеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину. (І. Цюпа.) — 3 якою метою посадив? Меркнуть зорі, меркне місяць перед електричними вогнями, що залишили будівельні майданчики Нової Каховки. (А. Шиян.) — Якими вогнями?

Незалежне речення називається головним, від нього ставиться питання, на яке відповідає підрядне. Залежне речення називається підрядним, воно при єднується до головного сполучником підрядності або сполучним словом.

Сполучне слово — це самостійна частина мови (відносний займенник або прислівник займенникового походження), що поєднує підрядне речення з головним і виступає в підрядному членом речення. У головному реченні може виступати співвідносне йому вказівне слово.

Примітка. Вказівне слово, що стоїть у головному реченні, може співвідноситися також із сполучником: Земле, моя земле, я люблю тебе, так люблю, що сльози мій туманять зір.. (В. Сосюра.); Народився вже тоді, як батька в селі не було. (М. Іщенко,)

Підрядне речення може стояти після головного, перед головним, а також всередині головного.

Складнопідрядне речення може включати кілька підрядних. Головному реченню може бути підпорядковане безпосередньо тільки одне, а інші — підрядному чи різним підрядним.

Розрізняють паралельну, однорідну і послідовну підрядність.

Паралельна підрядність — це таке підпорядкування, при якому усі підрядні речення залежать від одного головного, але пояснюють у ньому різні члени або один і той же член, тільки по-різному і відповідають на різні питання: У війну, коли доводилось бувати в розкішних багатоповерхових палацах на відомих усьому світові проспектах, я з ніжністю згадував її, маленьку нашу глиняну хату, як усі люди на землі згадують своє дитинство (О. Сизоненко.)

Однорідна підрядність — це таке підпорядкування, при якому усі підрядні залежать від одного й того ж слова головного речення і відповідають на одне і те ж питання: Прилітає соловейко щоніч щебетати; виспівує та щебече, поки місяць зійде, поки тії русалоньки з Дніпра грітись вийдуть. (Т. Шевченко.)

Послідовна підрядність – це поступове підпорядкування, коли перше підрядне залежить від головного, друге від першого підрядного і т.д.: Коли б спитав мене хто-небудь, яку я музику любив у ранньому дитинстві, який інструмент, яких музик, я б сказав, що більш за все я любив слухати клепання коси. (О. Довженко)

Безсполучниковим називається речення, частини якого пов’язуються між собою без сполучників і сполучних слів.