9.3. Подвоєння та подовження приголосних

Подвоєння та подовження приголосних відбувається у таких випадках:

- на межі стику однакових приголосних між префіксом і коренем (возз’єднання, відділити), кореня і суфікса (Вінниччина, законний), кореня або суфікса і частки (розрісся, піднісся), у складноскорочених словах (міськком, військкомат);

- коли пом’якшений звук стоїть між двома голосними звуками то на письмі такий приголосний подвоюється у іменниках:

- ІІ відміни середнього роду (волосся, колосся, обличчя, знання);

- ІІІ відміни в О.В. (розкішшю, сіллю, піччю);

- деяких іменника І відміни (стаття, суддя).

- часто у прикметниках, якщо на склад безпосередньо перед –н- падає наголос: несказáнний, свящéнний, осінній..

У словах лляти та похідних від нього, ввесь, ссавці, бовваніти.. Але священик.

Зверніть увагу! На відміну від російської мови у дієприкметниках –н- ніколи не подвоюється: створений, організований.

У прикметниках, якщо наголос не падає безпосередньо перен –н-: не скáзаний, скíнчений..

9.4. Правопис префіксів. Відмінності між російською та українською мовами у вживанні префіксів

В українській мові кінцевим приголосним звуком префікса може бути лише дзвінкий звук: безперечний, безперебійний, розшарування, розклад. Виключенням є лише префікс з-, який перетворюється на префікс с- перед коренем, що починається на к, п, т, ф, х: зрізати, зшити, але спитати, стиснути, сказати, сфотографувати, схвалити. При цьому слід пам’ятати про закони милозвучності української мови: вона не любить збігу приголосних звуків, тому, якщо корінь починається двома (трьома) приголосними звуками, до префікса, що закінчується теж на приголосний звук, додається, як правило, буква і або інша на позначення голосного звуку: зістрибнути, відійти, розібрати, зосередитися, зотліти, зустрітися і т.д.

Префікси пре-, при- розрізняються за значеннями:

Префікс пре- вживається в якісних прикметниках і прислівниках для вираження інтенсивної ознаки: прекрасний, преподобний, преосвященний..

Префікс при- вживається на позначення приближення чогось (до чогось), неповноти дії: приміський, прищеплювати, приборкати, призупинити.

Префікс прі- для української мови є виключенням (прірва, прізвище, прізвисько).

Зверніть увагу! Слова привілей, приватний, пріоритет, периферія, периметр тощо не мають префікса і підлягають правилам правопису слів іншомовного походження. Пре- пишеться у словах іншомовного походження на означення того, що є першим, попереду всього, передує чомусь: преамбула, престиж, президія.

9.5. Словотвір у діловому мовленні. Чергування приголосних при словозміні та словотворенні (г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с).

Словотвір (будова слова, різні способи словотворен­ня) тісно пов'язаний з культурою мовлення. Саме неувага до будови слова, незнання правил правопису префіксів, суфіксів призводить до прикрих помилок і в усному мовленні, і на письмі. Слід ураховувати чергування голосних та приголосних у коренях слів і на межі значущих частин. До речі, якщо немає стилістичної мети, необхідно уникати тавтології. Порівняйте:

1. Таким чином, ми чинили так, щоб допомогти йому якнайшвидше. / Отже, ми чинили так, щоб допомогти йому якнайшвидше.

2. Таким чином ми діяли так, щоб... / Тому ми діяли таким чином, щоб... (розвантажили речення).

Під впливом писемного мовлення (бо втрачається контроль за вимовою) часто порушується й усне, оскільки для одного й другого існують неоднакові (а нерідко й протилежні) закономірності.

Твірні основи поділяються на непохідні і похідні. Непохідні основи (гай, неб-о, пол-е, сад, бал, дуб) збігаються з коренями. Проте корінь слід відрізняти від основи, оскільки він має загальне значення, а основа — більш конкретне лексичне і граматичне. Основу виявляємо в кожному повнозначному слові, а для визначення кореня потрібно добирати ціле словотворче гніздо (групу однокореневих слів, що утворені від одного і того самого мотивуючого слова і перебувають з ним та одне з одним (за ступенем спорідненості) в ієрархічній залежності): кут — куток, закуток, покуття, трикутник, кутовий.

У коренях слів і на межі морфем відбуваються різні мовні явища, недотримання яких негативно впливає на культуру мовлення. Ці явища вивчає розділ мовознавства морфонологія, тобто зв'язок морфології та фонети­ки. При словотворенні та словозміні в цих випадках відбуваються фонетичні зміни, що впливають на звуковий склад морфем та слів: чергування, усічення, нарощення, накладання.

Для української мови характерним є таке явище, як чергування приголосних в основі слова. Воно відбувається при словозміні та словотворенні: Запоріжжя – запорізький, убогий – убозтво, вік – вічний, зокрема у кличній формі іменників: друг – друже, Олег – Олеже. Зустрічається чергування і в дієслівних формах: берегти –бережу, возити – вожу, водити – воджу, їздити – їжджу, висіти – вивішувати, розмістити – розміщувати, платити – сплачувати тощо.