- •9.2. М’який знак в українській мові. Відмінності між російською та українською мовами у написанні слів з м’яким знаком. Апостроф
- •9.3. Подвоєння та подовження приголосних
- •9.4. Правопис префіксів. Відмінності між російською та українською мовами у вживанні префіксів
- •9.5. Словотвір у діловому мовленні. Чергування приголосних при словозміні та словотворенні (г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с).
- •9.6. Утворення прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий).
- •9.7. Велика літера на письмі, у т.Ч. У фаховому мовленні. Загальноприйняті словоскорочення. Абревіатури
- •9.8. Правопис прізвищ українською мовою: передача голосних; м’який знак, апостроф. Правопис імен. Утворення і правопис по батькові. Відмінювання прізвищ
- •9.9. Використання іншомовних слів у фаховому мовленні.
- •9.11. Зміни, внесені останньою редакцією „Українського правопису” у написанні слів іншомовного походження.
- •9.12. Деякі види правопису ділових паперів. Складні випадки граматичного керування та граматичного узгодження у ділових паперах.
- •9.13. Правопис складних слів і сполучень разом, через дефіс, окремо
- •10.1. Застосування і роль морфологічних засобів у ділових документах
- •10.2. Частини мови. Поділ частин мови на самостійні та службові, деякі особливості їх правопису
- •10.3. Особливості використання іменників у діловому мовленні
- •10.4. Поділ іменників на відміни
- •10.4.1. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку:
- •10.4.2. Паралельні закінчення іменників чоловічого роду в давальному відмінку
- •10.4.3. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в орудному відмінку
- •10.5. Особливості використання прикметників
- •10.5.1. Утворення ступенів порівняння прикметників
- •10.5.2. Відмінкові закінчення прикметників
- •10.6. Особливості використання займенників у фаховому мовленні
- •10.7. Особливості використання числової інформації у ділових паперах. Правопис числової інформації
- •10.7.1. Відмінювання числівників. Зв’язок числівників з іменниками
- •10.8. Дієслово та його форми в ділових та наукових текстах. Особливості перекладу дієприкметників з російської мови на українську
- •10.9. Особливості використання прийменників у діловому мовленні
- •10.9.1. Особливості вживання прийменника по
- •10.11. Сполучники єднальні, протиставні, розділові
- •10.12. Частки
- •11.1. Синтаксис. Синтаксична будова української мови у порівнянні з російською. Порядок слів у реченні
- •11.2.Синтаксичні засоби, їх місце в ділових паперах
- •11.2.1.Структура й логічна послідовність документа
- •Структура й логічна послідовність наукової статті
- •11.3. Пунктуація. Основні правила вживання розділових знаків. Роль розділових знаків у фаховому мовленні
- •11.4. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •11.5. Тире між підметом і присудком та на місці пропущеного члена речення
- •11.6. Розділові знаки при відокремлених членах речення, вставних і вставлених конструкціях
- •Загальна характеристика складних речень
- •11.7.1. Сполучниковий і безсполучниковий зв’язок між членами складного речення
- •11.7.2. Розділові знаки в складному реченні з різними видами зв’язку
- •11.8. Оформлення цитат у наукових текстах
- •12.1. Основні правила оформлення сторінки документа: поля, нумерація сторінок, рубрикація, абзаци
- •12.1.1. Правила оформлення тексту деяких ділових паперів щодо особового складу. Автобіографія. Резюме. Основні вимоги до структури тексту цих особистих документів
- •12.1.2. Заява та її різновиди: призначення документа, лаконізм та логіка викладу
- •12.1.3. Характеристика: структура тексту
- •12.1.4. Наказ щодо особового складу: структура тексту
- •12.2. Довідково-інформаційні документи
- •12.2.1. Записки: доповідна, пояснювальна, службова. Структура тексту записок
- •12.2.2. Довідка: призначення документа. Стандартизація мови довідки
- •12.2.3. Ділові листи: правила мовного етикету при листуванні
- •12.2.4. Оголошення. Запрошення
- •12.3. Господарсько-договірна та обліково-фінансова документація
- •12.3.1. Договір, трудова угода, контракт: призначення документів, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.2. Доручення та їх види: призначення документа, структура тексту
- •12.3.3. Розписка: призначення документа, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.4. Акт: різновиди актів, вимоги до структури тексту документа
- •12.3.5. Таблиця: найчастіше вживані слова; особливості заповнення таблиці
- •12.3.6. Список, перелік: призначення документів, відмінності. Укладення бібліографічного списку літератури
- •3. Опис джерела з електронного ресурсу
- •12.4. Документи з фахової діяльності (звіт: основні вимоги до документа, його різновиди; касовий ордер; рахунок; накладна)
11.4. Розділові знаки при однорідних членах речення
Однорідними називаються члени речення, які відносяться до одного і того ж члена, а між собою пов’язані сурядним зв’язком та відповідають на одне і те ж питання. Між ними може ставитись кома, тире, крапка з комою.
Тире ставиться:
- якщо однорідні члени речення, не з’єднані сполучниками, різко пртиставляються: Це не лектор – слухачі стомилися;
- якщо однорідний член речення (присудок) виражає швидку зміну дій, уточнення, наслідок, причину дії, пояснення: У кінці наради доцільно підбивати підсумки – підбивати ретельно та уважно.
Крапка з комою:
- коли однорідні члени речення поширені і в їх складі є розділові знаки: Сидять студенти за столом, на руки похилились; не дивляться ні на кого, чомусь зажурились.
Кома ставиться:
- між однорідні члени речення, не з’єднаними сполучниками: Долоня, обернена донизу, означає незгоду, презирство, відмову;
- перед протиставними сполучниками: У світі є не тільки добро, а й зло;
- перед повторюваними сполучниками: Кур’єр може доставити листи, і запрошення, й оголошення;
- між усіма однорідними членами речення, частина з яких з’єднана інтонаційно, а частина - за допомогою повторюваних сполучників: Це була перебудова життя, системи, і економіки, і взаємин між народами;
- між кожною парою однорідних членів речення, якщо вони з’єднані сполучниками попарно: Велика мудрість прихована в народних прислів’як і приказках, афоризмах і метафорах;
- при однорідних членах речення, з’єднаними парними сполучниками як…, так; не тільки…, але й; хоч…, але (та); не так…, як перед другою частиною: Потрібно не тільки підготувати, але й роздати учасникам матеріал до наради.
Кома не ставиться:
- якщо два дієслова в однаковій формі вказують на дію та її мету: Піду подивлюся;
- коли між двома однаковими словами стоїть заперечна частка не: Хочеш не хочеш, а виконувати треба;
- перед єднальними сполучниками, вжитими один раз: Запрошення на конференцію повинно містити тему конференції, день, час і місце її прведення;
- перед першим повторюваним сполучником, якщо з нього починається перелік: Кожен з нас і на роботі, і вдома, в сім’ї, змушений обговорювати найрізноманітніші справи;
- якщо повторюваний сполучник з’єднує різні однорідні члени речення: Промовець досить точно і стисло обґрунтував і пояснив свою програму;
- якщо однорідні члени речення входять до словникового зрощення (фразеологізму): ні живий ні мертвий, ні риба ні м’ясо.
11.5. Тире між підметом і присудком та на місці пропущеного члена речення
Між підметом і присудком тире ставиться у таких випадках:
- якщо головні члени речення виражені іменниками у Н.в., кількісним числівником, інфінітивом, а дієслово-зв’язка у теперішньому часі відсутня: Погляд – сигнал, значення якого можна прочитати, беручи до уваги вираз обличчя або ситуацію;
- якщо перед присудком, вираженим іменником або інфінітивом, вживаються вказівні частки це, ось, то, значить: Звичка – це те, чого ти сам у собі вже не помічаєш (Агата Крісті); Складати бюджет – значить отруювати собі життя ще до початку витрат (Я. Іпохорська);
- для інтонаційного та стилістичного виділення присудка: коли чоловік сивіє, то виглядає на п’ять років старшим, а його дружина – на десять років молодшою (Я. Іпохорська).
Тире не ставиться:
- якщо підмет або присудок виражається займенником, прикметником, дієприкметником, порядковим числівником: А він поважний, самовпевнений;
- якщо присудок має порівняльне значення і до його складу входять частка як, ніби, мов, наче, неначе, що: Доповідь голови як лейтмотив усієї конференції;
- якщо перед присудком стоїть заперечна частка не: Не штука наука, а штука розум (Н.тв.);
- якщо між головними членами речення стоїть вставне слво, прислівник або частка: Ялина також дерево хвойне.
На місці пропущеного члена речення тире ставиться:
- на місці пропущеного присудка: Кращий детектив - випадок (А.Крісті);
- на місці іншого пропущеного члена речення залежно від паузи: Слово – не горобець, загадить – не відмиєшся.
Тире не ставиться, коли пропущений присудок встановлюється значенням обовязкових другорядних членів речення, якщо немає спеціальної паузи: Не ясла до коней ходять, а коні до ясел (Н.тв.)
