2. Структура й логічна послідовність наукової статті

Наукова стаття має складатися з таких елементів:

• постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливими науковими чи практичними завданнями;

• аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття;

• формулювання мети (постановка завдання, яке збирається вирішити автор у цій статті);

• виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;

• висновки з даного дослідження та перспективи подальших розвідок у даному напрямі.

У наукових роботах виклад матеріалу часто йде від першої особи множини: на нашу думку, на наш погляд;

До наукових робіт належать також реферати (від лат. refero - повідомляю) – коротке повідомлення, викладене у письмовій формі або у формі доповіді, змісту наукової праці, результатів наукового дослідження, критичного огляду літературних чи інших джерел на певну тему. Реферат готується за кількома джерелами, а іноді це – критичний огляд одного джерела. У рефераті потрібно не тільки викласти все найголовніше з обраної теми, а й дати власну оцінку, зробити висновки. Текст реферату складається зі вступу, основної частини та висновків. У кінці реферату обов’язково вказується список використаної літератури, складений за вимогами бібліографічного опису.

11.3. Пунктуація. Основні правила вживання розділових знаків. Роль розділових знаків у фаховому мовленні

Усім відома класична фраза “Стратити не можна помилувати”, де від пунктуаційного знака залежить життя людини. Отже, правильна розстановка пунктуаційних знаків сприяє правильному розумінню думки.

Сучасна українська пунктуація ґрунтується на граматичному, смисловому та інтонаційному принципах.

Розділові знаки, вжиті за граматичним принципом, є обов’язковими, бо зумовлені граматичною структурою речення. Вони ставляться:

а) у в кінці речення (крапка, знак питання чи оклику, трикрапка);

б) між частинами складного речення (кома, крапка з комою, тире, двокрапка);

в) у простому реченні на місці пропущеного члена речення та між підметом і присудком відповідно до правил (тире);

г) між однорідними членами речення (кома);

д) при узагальнювальних словах (двокрапка, тире);

е) при відокремлених членах речення (кома, тире);

є) при вставних і вставлених конструкціях, звертаннях, вигуках (кома, тире, дужки, знак оклику).

Наприклад: Заощадження населення, сконцентровані у банківській системі, вже на сьогодні є важливим джерелом інвестиційного процесу в Україні (у простому реченні відокремлене означення). Економічно обґрунтовані податки, виконуючи стимулюючу функцію, активізують творчі інвестиційно-інноваційні процеси (у простому реченні вставна конструкція – дієприслівниковий зворот). Іпотечний бізнес та його вагома складова частина – іпотечне житлове кредитування – є відносно новим напрямом у банківській діяльності, але на даний момент вже сформовано майже всі підстави для його масштабного розвитку (у складному реченні вставна конструкція).

За значенням вставні слова та словосполучення бувають різними:

- можуть виражати впевненість чи невпевненість у тому, що повідомляється: безперечно, безумовно, звичайно, справді, здається, дійсно, мабуть тощо;

- вказувати на джерело повідомлення: кажуть, за даними ..., з погляду ..., по-моєму, за визначенням ..., на думку ... тощо;

- виражати здивування чи незадоволення: на щастя, нарешті, як не прикро тощо;

- вказувати на порядок думок та їх зв’язок, послідовність викладу, доказовість аргументації: по-перше, по-друге, з одного боку, отже, таким чином, головним чином, до речі, зокрема, наприклад тощо.

Виділяються комами порівняльні звороти зі словом як: як звичайно, як завжди, як правило, як виняток.

На письмі, як правило, вставні слова виносяться на початок речення.

Зверніть увагу! Не виділяються комами, бо не є вставними словами такі слова: адже, буквально, буквально, за традицією, майже, між іншим, мовби, немовби, ніби, нібито, наче, от, навіть, як раз та ін.

Крім того, не виділяються комами:

- вислови із словами як, ніж, якщо вони стоять після слів більш, менш, не раніше, не пізніше, не довше, не далі тощо;

- порівняльні звороти, що входять до стійких лексичних словосполучень (фразеологізмів): почервонів як рак;

- порівняльні звороти, якщо перед як стоїть заперечна частка не або слова зовсім, майже, лише, просто, тільки: Б.Олійник, Д.Павличко, І.Драч широко відомі не лише як поети, але й як політики, що вболівають за долю України;

- порівняльні звороти, якщо перед ними стоять слова такий, так: такий як, так само як;

У діловому мовленні використовуються переважно прості поширені речення. Одним із основних засобів їх поширення є однорідні члени речення (однорідні підмети, присудки, додатки, обставини): Особисті офіційні документи – це документи, за допомогою яких громадяни висловлюють свої пропозиції, прохання, скарги, передають повноваження іншій особі щодо отримання документів, грошей, товарів тощо, закріплюють свої права перед державою, установами, іншими особами.

За смисловим принципом розділові знаки ставляться з урахуванням семантики речення та його структури (звернімось до речення, наведеного на початку цього розділу). Невмотивована пунктуація часто порушує смисл речення: Фірма оптом і в роздріб продає дитячий, жіночий, чоловічий, вовняний одяг, а треба: Фірма оптом і в роздріб продає дитячий, жіночий, чоловічий вовняний одяг (зайва кома).

Допоміжним до граматичного та смислового є інтонаційний принцип. На основі інтонації ставляться крапка, знак питання чи оклику, а іноді – тире, що є дуже вагомим за значенням знаком: означає пропущене слово, різку зміну подій, динаміку мовлення, передає значення умови, часу, порівняння, наслідку: Людина без національного заземлення – перекотиполе або й пил на вітрах історії... (В.Яворівський). Залежно від інтонації у цьому реченні можна було б поставити і знак оклику, і крапку.