10.11. Сполучники єднальні, протиставні, розділові

Сполучники – це службові слова, які служать для зв’язку однорідних членів речення та частин складного речення. Вони поділяються на сурядні та підрядні.

Сурядні сполучники поєднують однорідні члени речення та частини складносурядного речення як рівноправні, незалежні одно від одного. За характером відношень між членами речень і частинами складного речення вони поділяються на єднальні (і (й); та (і); ні..., ні…; не тільки… (не лише), а й (але й); як…, так і), протиставні (а, але, та (але), так, одначе) і розділові (то .., то ..; не то .., не то ..; чи .., чи ..; або …, або ..; хоч …, хоч …).

Підрядні сполучники використовуються у складнопідрядних реченнях: причинові (бо, через те що, тому що, завдяки тому що, у зв’язку з тим що, оскільки тощо), часові (ледве, тільки, щойно, як, як тільки, після того як), мети (щоб, аби, для того щоб), умовні (якби, якщо, коли б, аби, як тільки тощо), допустові (хоч, дарма що; незважаючи на те, що; хоч …, але), порівняльні (як, мов, наче, неначе, ніби, нібито, начебто, мовбито, що тощо), міри, ступеня (аж, що, що й), з’ясувальні (що, як, ніби тощо).

10.12. Частки

Правопис часток див. тему 9, розділ 12 (Правопис слів і сполучень разом, через дефіс, окремо.)

11.1. Синтаксис. Синтаксична будова української мови у порівнянні з російською. Порядок слів у реченні

Синтаксис (від грец. sýntaxis – побудова , зв’язок, прядок) – розділ граматики, який вивчає будову словосполучень і речень, зв’язки слів, словоформ у словосполученні й у реченні та зв’язки і порядок частин тексту. Предметом вивчення в синдаксисі є: словоформа (член речення – найменша синтаксична одиниця, яка виконує певну синтаксичну рль у реченні), словосполучення (до нього можуть входити не лише повнозначні слова, а й службові), просте і складне речення, складне синтаксичне ціле (текст).

Для ділового і наукового мовлення характерним є прямий порядок слів у реченні: підмет, присудок, означувальне слово перед додатком. Російська мова дозволяє більш вільний порядок слів у реченні: У попа біла собака Українська мова ближча до вимог синтаксису в англійській мові з прямим порядком слів: Піп мав пса.

У художньому мовленні для підсилення емоційності сприйняття зустрічається інверсія – зворотний порядок слів у реченні.

Крім того, при складанні речень не можна забувати, що закони граматичного керування в українській і російській мовах разні (див. тему змістового модуля ІІІ – “Складні випадки граматичнго керування та граматичного узгодження”)

11.2.Синтаксичні засоби, їх місце в ділових паперах

Синтаксичні одиниці мають загальномовний характер – речення прості, складні, прості ускладнені та словосполучення вживаються у всіх стилях. Водночас вони виявляють певну специфіку – обмеження або переваги – у використанні в якомусь стилі чи різновиді мовлення. Для офіційно ділового, так само, як і для наукового стилю сучасної української мови, також характерні деякі особливості щодо вживання різних типів синтаксичних конструкцій. Так у науковому стилі переважають складні (складнопідрядні) речення, а прості речення – односкладні, часто ускладнені дієприкметниковими і дієприслівниковими зворотами. Переважають речення розповідні, для них характерний складений присудок, наявні однорідні члени речення та прямий порядок слів. Хоча науковий стиль може використовувати і питальні та спонукальні речення.

В офіційно-діловому стилі зустрічаються в рівній мірі складні і прості, ускладнені зворотами, речення з прямим порядком слів. Перетворення складних речень на прості внаслідок трансформації підрядних частин на прикладки, обставини, додатки, відокремлені й невідокремлені означення сприяє чіткості й лаконізму висловлювання. Серед складних речень перевага надається складнопідрядним. Найуживанішими є складнопідрядні речення з підрядною частиною на позначення причини, мети, наслідку тощо. Багато безособових речень, головний член яких виражений незмінними присудковими формами на -но, -то, часто використовуються інфінітивні речення: в результаті перевірки виявлено; створено умови для подальшого поліпшення якості освіти; наказую: забезпечити виконання заходів... За метою висловлювання у писемній формі ділового мовлення переважають розповідні речення. Широко вживаються однорідні члени речення. При цьому тексти мають чітку організацію, почленовані на пункти, параграфи; висловлювання мають констатуючий, ствердний характер.