10.4.2. Паралельні закінчення іменників чоловічого роду в давальному відмінку

В українській мові іменники чоловічого роду в давальному відмінку можуть мати паралельне закінчення: -у (-ю), -ові, -еві (-єві): директору і директорові, студенту і студентові. Паралельні закінчення використовуються з метою уникнення нагромадження однакових форм. Якщо поряд стоять два іменники чоловічого роду у давальному відмінку, перший з них слід вживати із закінченням –ові, -еві (-єві): директорові Василенку Петру Івановичу, довідка видана студентові Петренку, Федченкові Сергію Володимировичу.

Закінчення –ові, -еві (-єві) переважають у назвах осіб та істот, -у (-ю) – у назвах неістот.

Лише закінчення –у (-ю) вживається у прізвищах, що закінчується на –ов, -ев, -єв, -ів, -їв, -ин, -ін, -їн: Іванову, Паніну, Литвину.

10.4.3. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в орудному відмінку

В орудному відмінку однини закінчення –ом мають:

- неслов’янські прізвища, що закінчуються на –ов, -он, -ин, -ін: Дарвіном, Чапліном, Діксоном.

- географічні назви із суфіксами –ов, -ев (-єв), ів, (-їв), -ин (-ін, -їн), що не відмінюються як прикметники: Києвом, Харковом, Голосієвом.

Мають закінчення –им прізвища твердої групи, що закінчуються на –ов, -ев (-єв), -ив, -ів (-їв): Пушкіним, Виноградовим, Глібовим, Бєлєвцевим.

10.5. Особливості використання прикметників

При використанні прикметників у діловому мовленні слід дотримуватись таких правил:

- вживати прикметники книжної лексики, емоційно нейтральні: балансовий, валютний, гарантійний, гарантований, регіональний;

- при утворенні ступенів порівняння прикметників перевага надається аналітичним формам: дуже великий, менш вдалий, більш рішучий, найбільш доцільний;

- прикметники узгоджуються з іменником на означення професії, посад, звань переважно у чоловічому роді: старший викладач, досвідчений бухгалтер; але молода медсестра;

- прикметники, що вживаються у ролі означень, у сполуках з числівниками два, три, чотири, обидва стоять у Н.В. та З.В. множини і мають переважно закінчення -і (а не -их): два нестандартні вироби, чотири великі контейнери;

- для визначення часу за роком слід уживати прикметник у Р.В. без прийменника у(в), або прислівник: минулого року (а не у минулому році);

- треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками: проросле насіння (а не пророслі насіння), медичне приладдя (а не медичні приладдя).

10.5.1. Утворення ступенів порівняння прикметників

Прикметники за категоріями поділяються на якісні, відносні та присвійні. Лише якісні прикметники мають ступені порівняння. Кожен із цих ступенів має по дві форми: просту (складається з одного слова) і складену (складається з двох слів).

Вищий ступінь прикметника простої форми утворюється за допомогою суфіксів –іш-, -ш-: важливий – важливіший, вагомий – вагоміший, багатий – багатший, дешевий – дешевший. Необхідно пам'ятати, що основа прикметника з суфіксом –ш- може зазнавати певних змін: близький – ближчий, низький – нижчий, високий – вищий, красивий – кращий.

Складена форма утворюється шляхом додавання до якісного прикметника слова більш або менш: більш складний, більш ефективний, менш вагомий, менш значимий. При цьому суфікс прикметника не змінюється.

Найвищий ступінь прикметника простої форми утворюється від простої форми вищого ступеня за допомогою додавання префікса най-: важливіший – найважливіший, дешевший – найдешевший, ближчий – найближчий, кращий – найкращий.

Складена форма утворюється шляхом додавання до якісного прикметника слова найбільш або найменш: найбільш складний, найбільш ефективний, найменш складний.

Зверніть увагу! При творенні ступенів порівняння не можна:

- змішувати просту і складену форми (правильно: ефективніший або більш ефективний – неправильно: більш ефективніший, найбільш ефективніший);

- змішувати російську й українську форми (рос.: самый важный, укр.: найважливіший або найбільш важливий - неправильно: самий важливий, самий найважливіший).