- •9.2. М’який знак в українській мові. Відмінності між російською та українською мовами у написанні слів з м’яким знаком. Апостроф
- •9.3. Подвоєння та подовження приголосних
- •9.4. Правопис префіксів. Відмінності між російською та українською мовами у вживанні префіксів
- •9.5. Словотвір у діловому мовленні. Чергування приголосних при словозміні та словотворенні (г-ж-з, к-ч-ц, х-ш-с).
- •9.6. Утворення прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий).
- •9.7. Велика літера на письмі, у т.Ч. У фаховому мовленні. Загальноприйняті словоскорочення. Абревіатури
- •9.8. Правопис прізвищ українською мовою: передача голосних; м’який знак, апостроф. Правопис імен. Утворення і правопис по батькові. Відмінювання прізвищ
- •9.9. Використання іншомовних слів у фаховому мовленні.
- •9.11. Зміни, внесені останньою редакцією „Українського правопису” у написанні слів іншомовного походження.
- •9.12. Деякі види правопису ділових паперів. Складні випадки граматичного керування та граматичного узгодження у ділових паперах.
- •9.13. Правопис складних слів і сполучень разом, через дефіс, окремо
- •10.1. Застосування і роль морфологічних засобів у ділових документах
- •10.2. Частини мови. Поділ частин мови на самостійні та службові, деякі особливості їх правопису
- •10.3. Особливості використання іменників у діловому мовленні
- •10.4. Поділ іменників на відміни
- •10.4.1. Відмінкові закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку:
- •10.4.2. Паралельні закінчення іменників чоловічого роду в давальному відмінку
- •10.4.3. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в орудному відмінку
- •10.5. Особливості використання прикметників
- •10.5.1. Утворення ступенів порівняння прикметників
- •10.5.2. Відмінкові закінчення прикметників
- •10.6. Особливості використання займенників у фаховому мовленні
- •10.7. Особливості використання числової інформації у ділових паперах. Правопис числової інформації
- •10.7.1. Відмінювання числівників. Зв’язок числівників з іменниками
- •10.8. Дієслово та його форми в ділових та наукових текстах. Особливості перекладу дієприкметників з російської мови на українську
- •10.9. Особливості використання прийменників у діловому мовленні
- •10.9.1. Особливості вживання прийменника по
- •10.11. Сполучники єднальні, протиставні, розділові
- •10.12. Частки
- •11.1. Синтаксис. Синтаксична будова української мови у порівнянні з російською. Порядок слів у реченні
- •11.2.Синтаксичні засоби, їх місце в ділових паперах
- •11.2.1.Структура й логічна послідовність документа
- •Структура й логічна послідовність наукової статті
- •11.3. Пунктуація. Основні правила вживання розділових знаків. Роль розділових знаків у фаховому мовленні
- •11.4. Розділові знаки при однорідних членах речення
- •11.5. Тире між підметом і присудком та на місці пропущеного члена речення
- •11.6. Розділові знаки при відокремлених членах речення, вставних і вставлених конструкціях
- •Загальна характеристика складних речень
- •11.7.1. Сполучниковий і безсполучниковий зв’язок між членами складного речення
- •11.7.2. Розділові знаки в складному реченні з різними видами зв’язку
- •11.8. Оформлення цитат у наукових текстах
- •12.1. Основні правила оформлення сторінки документа: поля, нумерація сторінок, рубрикація, абзаци
- •12.1.1. Правила оформлення тексту деяких ділових паперів щодо особового складу. Автобіографія. Резюме. Основні вимоги до структури тексту цих особистих документів
- •12.1.2. Заява та її різновиди: призначення документа, лаконізм та логіка викладу
- •12.1.3. Характеристика: структура тексту
- •12.1.4. Наказ щодо особового складу: структура тексту
- •12.2. Довідково-інформаційні документи
- •12.2.1. Записки: доповідна, пояснювальна, службова. Структура тексту записок
- •12.2.2. Довідка: призначення документа. Стандартизація мови довідки
- •12.2.3. Ділові листи: правила мовного етикету при листуванні
- •12.2.4. Оголошення. Запрошення
- •12.3. Господарсько-договірна та обліково-фінансова документація
- •12.3.1. Договір, трудова угода, контракт: призначення документів, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.2. Доручення та їх види: призначення документа, структура тексту
- •12.3.3. Розписка: призначення документа, структура тексту, обов’язкова інформація
- •12.3.4. Акт: різновиди актів, вимоги до структури тексту документа
- •12.3.5. Таблиця: найчастіше вживані слова; особливості заповнення таблиці
- •12.3.6. Список, перелік: призначення документів, відмінності. Укладення бібліографічного списку літератури
- •3. Опис джерела з електронного ресурсу
- •12.4. Документи з фахової діяльності (звіт: основні вимоги до документа, його різновиди; касовий ордер; рахунок; накладна)
10.4.2. Паралельні закінчення іменників чоловічого роду в давальному відмінку
В українській мові іменники чоловічого роду в давальному відмінку можуть мати паралельне закінчення: -у (-ю), -ові, -еві (-єві): директору і директорові, студенту і студентові. Паралельні закінчення використовуються з метою уникнення нагромадження однакових форм. Якщо поряд стоять два іменники чоловічого роду у давальному відмінку, перший з них слід вживати із закінченням –ові, -еві (-єві): директорові Василенку Петру Івановичу, довідка видана студентові Петренку, Федченкові Сергію Володимировичу.
Закінчення –ові, -еві (-єві) переважають у назвах осіб та істот, -у (-ю) – у назвах неістот.
Лише закінчення –у (-ю) вживається у прізвищах, що закінчується на –ов, -ев, -єв, -ів, -їв, -ин, -ін, -їн: Іванову, Паніну, Литвину.
10.4.3. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в орудному відмінку
В орудному відмінку однини закінчення –ом мають:
- неслов’янські прізвища, що закінчуються на –ов, -он, -ин, -ін: Дарвіном, Чапліном, Діксоном.
- географічні назви із суфіксами –ов, -ев (-єв), ів, (-їв), -ин (-ін, -їн), що не відмінюються як прикметники: Києвом, Харковом, Голосієвом.
Мають закінчення –им прізвища твердої групи, що закінчуються на –ов, -ев (-єв), -ив, -ів (-їв): Пушкіним, Виноградовим, Глібовим, Бєлєвцевим.
10.5. Особливості використання прикметників
При використанні прикметників у діловому мовленні слід дотримуватись таких правил:
- вживати прикметники книжної лексики, емоційно нейтральні: балансовий, валютний, гарантійний, гарантований, регіональний;
- при утворенні ступенів порівняння прикметників перевага надається аналітичним формам: дуже великий, менш вдалий, більш рішучий, найбільш доцільний;
- прикметники узгоджуються з іменником на означення професії, посад, звань переважно у чоловічому роді: старший викладач, досвідчений бухгалтер; але молода медсестра;
- прикметники, що вживаються у ролі означень, у сполуках з числівниками два, три, чотири, обидва стоять у Н.В. та З.В. множини і мають переважно закінчення -і (а не -их): два нестандартні вироби, чотири великі контейнери;
- для визначення часу за роком слід уживати прикметник у Р.В. без прийменника у(в), або прислівник: минулого року (а не у минулому році);
- треба слідкувати за узгодженням прикметникових закінчень з іменниками: проросле насіння (а не пророслі насіння), медичне приладдя (а не медичні приладдя).
10.5.1. Утворення ступенів порівняння прикметників
Прикметники за категоріями поділяються на якісні, відносні та присвійні. Лише якісні прикметники мають ступені порівняння. Кожен із цих ступенів має по дві форми: просту (складається з одного слова) і складену (складається з двох слів).
Вищий ступінь прикметника простої форми утворюється за допомогою суфіксів –іш-, -ш-: важливий – важливіший, вагомий – вагоміший, багатий – багатший, дешевий – дешевший. Необхідно пам'ятати, що основа прикметника з суфіксом –ш- може зазнавати певних змін: близький – ближчий, низький – нижчий, високий – вищий, красивий – кращий.
Складена форма утворюється шляхом додавання до якісного прикметника слова більш або менш: більш складний, більш ефективний, менш вагомий, менш значимий. При цьому суфікс прикметника не змінюється.
Найвищий ступінь прикметника простої форми утворюється від простої форми вищого ступеня за допомогою додавання префікса най-: важливіший – найважливіший, дешевший – найдешевший, ближчий – найближчий, кращий – найкращий.
Складена форма утворюється шляхом додавання до якісного прикметника слова найбільш або найменш: найбільш складний, найбільш ефективний, найменш складний.
Зверніть увагу! При творенні ступенів порівняння не можна:
- змішувати просту і складену форми (правильно: ефективніший або більш ефективний – неправильно: більш ефективніший, найбільш ефективніший);
- змішувати російську й українську форми (рос.: самый важный, укр.: найважливіший або найбільш важливий - неправильно: самий важливий, самий найважливіший).
