9.2. М’який знак в українській мові. Відмінності між російською та українською мовами у написанні слів з м’яким знаком. Апостроф

М’який знак в українській мові вживається для пом’якшення приголосних д, з, л, н, с, т, ц (“Де ти з’їси ці лини?”)

а) у середині та в кінці слова: спільний, кількісний, майстерність, місяць;

б) у середині слова для пом’якшення приголосного перед о: сьомий, льон, у нього;

в) у суфіксах –зьк-, -ськ-, -цьк-, -ець: український, криворізький, козацький, олівець;

г) після –н- у суфіксах -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: калинонька, серденько;

д) у дієслівних формах дійсного та наказового способу: станьте, зробіть;

е) якщо початкова форма слова вживається з м’яким знаком, то він, як правило, зберігається також у похідних формах: донька – доньчин, тьма – тьмяний. І навпаки, якщо у початковій формі слова немає м’якого знака, то він не з’являється і в похідних: у спілці (бо спілка), тонший (бо тонкий), але якщо м’який знак стоїть у кінці слова, то в похідних він зберігається лише після л: Астрахань – астраханці, Умань – уманський, Любомль - любомльський. тощо.

Зверніть увагу! У словах іншомовного походження м’який знак вживається для роздільної вимови після зазначених приголосних перед наступною голосною я, ю, є, ї, що вимовляються як два звуки: портьєра, Севілья, Ньютон.

М’який знак в українській мові ніколи не вживається у таких випадках:

а) після букв, що позначають губні звуки (б, в, м, п, ф) та шиплячі (ж, ч, ш, щ): голуб, любов, верф, ніч, ріж;

б) після літери р (крім випадків, коли далі йде буквосполучення ьо: трьох, чотирьох. Виключенням є псевдонім російського письменника Горький): Харків, календар, секретар, перевірте;

в) між двома пом’якшеними приголосними, коли м’якість першого виникає як результат асиміляції: майбутнє, кінця, цвях (але сільський, кальцій).

Зверніть увагу! У словах іншомовного походження м’який знак після ц не вживається: палац, плац, Клаузевіц (але палець, камінець, Федорець бо це не запозичені слова).

Апостроф не входить до алфавіту і на розміщення слів у словниках не впливає.

Апостроф ставиться лише перед буквами я, ю, є, ї, які вимовляються як два звуки, у таких випадках:

а) після букв на позначення губних звуків б, в, м, п, ф, які стоять на початку кореня, або у середині слова після голосного або р: В’ячеслав, торф’яний, п’єдестал (але Святослав, тьмяний, морквяний, бо губний стоїть після приголосного);

б) після р у кінці складу: бур’ян, довір’я (але рятувати, гарячий, бо р знаходиться на початку складу);

в) після префіксів, що закінчуються на приголосний, та у складних словах, коли основа одного слова закінчується на приголосний, а основа другого починається на я, ю, є, ї, який звучить як два звуки: об’єднати, транс’європейський.

г) у слові Лук’ян та похідних від нього.

Зверніть увагу! У словах іншомовного походження апостроф може ставитись після шиплячих ж, ш та задньоязичних к, х: Руж’є, Х’юстон, миш’як.

Зверніть увагу! У словах іншомовного походження апостроф не ставиться після губних, якщо їх пом’якшують я, ю, є: бязь, бюро, пюре.