7. Характеризуючи жіночі образи літературної класики і порівнюючи їх із сьогоденням, чого не вистачає і навпаки чим володіють сучасні жінки?

Наскільки повчальною для сучасності є література із героями чарівної статі?

Сказати, що колись жінки були святі, а тепер – суцільні грішниці якось не гарно. Втім, навіть й не правдиво. Те, що ми бачимо на сторінках художньої літератури, часто суперечить дійсності. Ще Мартін Лютер, характеризуючи зовнішню «ангельську скромність і порядність» писав: «Вже в череві щось добряче ворушиться, а білий вінок на голові ще не встиг зів’яти”.

Багато образів літературної класики можуть бути прикладами для жінок. Ми б хотіли по-особливому зупинитися на одному із них. Можна брати за взірець й леді Ровену Вальтера Скотта –жіночий ідеал. Але це штучний ідеал створений за рецептом романтизму. А ми візьмемо більш природний, «живий» приклад для наслідування.

Постукаймо в лабораторію Федора Достоєвського та візьмемо з полиці «Злочин і кару». Короткий відступ: знаєте, чому твори Достоєвського такі душевні, моралізаторські та психологічні? Тому що цей письменник є предтечею філософського напряму екзистенціалізму із його орієнтацією на унікальну особистість, її неповторність, переживання, почуття, страхи, пригнічення разом із Сьореном К’єркегором. Достоєвський творив в дусі імперського реалізму, але водночас із глибоким психологізмом сюжету та дій персонажів. Якщо К’єркегор започаткував західноєвропейський екзистенціалізм, то Достоєвський відповідно поширив ці ідеї на східноєвропейський конгломерат. Все ж із екзистенціалізмом треба бути обережним, оскільки саме він проповідував людську безвихідь у житті, пропагував нігілістичні філософські віяння (екзистенціалізм Камю, Гайддегера, Сартра). Але екзистенціалізм Федора Достоєвського, як і Сьорена К’єркегора – це завжди розуміння людини, покаяння, другий шанс, одним словом, все добре і ще раз добре))

Отож, Соня Мармеладова. Дівчата скажуть: «Божечко, та це ж повія? Який приклад?». А хто скаже? Ось хто. Здавалося б , ангельська дитина , із цілим букетом хороших манер, гарного виховання, порядності, скромності, надзвичайної тихості. Ну десь там грішок проскочив – сумісність перевірили)), але це в ім’я високої любові))). І нічого. Але далі ідеал «приперає», то й треба розлучатися. Бо як може ангел з дідьком зжитися)) Краще далі ходити і сушити зуби під сонцем «Петербурга». Ну то що, дівчата ? Будемо шити крила, такі як діти вдягають на день Миколая, і злетимо хоча б до стелі?))

Як у «Соборі Паризької Богоматері»: вулицю Перерізаної Пельки перейменували на вулицю Перерізаного Горла. То пельку додумалися замінити горлом, а от перерізаного його так і лишили, щоби хто зашив, як захоче. Достоєвський, як бачимо,не бажав тратити слів на цю неміч. Його ідеал, тобто Соня, - сильна, жертвенна і віруюча людина. А кількість гріхів та їх якість при покаянні множиться на нуль, в результаті людина починає нове життя ( знову екзистенціалістський принцип покаяння ). Одна річ – «ну прямо вся в діву Марію – вихована, красива, багата», а зовсім інша: «піде всюди за Раскольниковим, скрізь і завжди буде разом з ним. А навіщо, навіщо їй це треба? Їхати в Сибір, злидарювати, страждати заради людини, що цього зовсім не варта. На це могла піти тільки вона, «вічна Сонечка», з добрим серцем і бескорисною любов’ю до людей».А хіба ж можна бути іншою людиною, коли життя рухається до Бога по шляху Євангелії?

А тепер трохи відійдемо від літератури у вир життя. Поговоримо про те, який великий плюс приніс постмодерн завдяки екзистенціалізму ( спеціально тому, що цей текст перевірятиме особа жіночої статі). Всі можуть бути красивими, і кожен заслуговує на щастя. Зараз дівчата (що стосується зовнішності) хай вже помалу забувають про давньоєгипетські, давньогрецькі, середньовічні, голлівудські стандарти краси. Жорстока теорія «овального обличчя», «мигдалеподібних очей», «прямісінького волосся» пригнічує жіночу психіку та самооцінку. Але все ж креативна майстерність Творця – панацея від усіх страждань. Так, до овального обличчя пасують кругліші, а не мигдалеподібні очі. І в такому разі можна пофантазувати різними відтінками тіней. А на півкруглому обличчі «єгипетські» очі виглядають дуже гарно, і їх варто підкреслювати олівчиком, а не сіро-буро-малиновими тінями. Це секрети мистецтва Божої іскри і розумного винахідництва. Оскільки, «тіло – є храм Духа Святого».

І на останок головне, те, що варто було зазначити спочатку. Очі – дзеркало душі. Тому не забуваймо дякувати Богові за те, що можемо бачити цей прекрасний світ, що це дзеркало в нас не розбите. Є люди сліпі від народження, є й такі, в яких пошкоджена зорова зона великих півкуль (внаслідок стресу, аварії, удару) і вони не можуть бачити. А така подяка більша від найвправнішого мистецтва макіяжу. От тільки подумайте, із яким відчуттям дивився в очі Соні Роскольников. Вдячність, розрада, і , звичайно, …те, що і мало бути.

Може, хтось би надіслав Достоєвському текст із 7 питання в електронному варіанті? В крайньому випадку відправив поштою для ознайомлення) Перевіримо, чи вдячна душа))Не на жарт. От приклад: недавно на фейсбуці поступив новий запит дружби. Глянула – «Міхал Ломоносов» («ищу свою вторую половинку»). Був він трохи, а потім десь неждано-негадано щез. Зрозуміла – помер вже, напевне.