4. Порядок запровадження індикативних цін при оподаткуванні зовнішньоекономічної діяльності.
Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України може запроваджувати індикативні ціни на товари: щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами:
щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури;
щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування;
щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;
в інших випадках на виконання міжнародних зобов’язань України.
Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України та уповноважені ним організації здійснюють розробку методик утворення індикативних цін та визначення їх рівнів, проведення офіційних зовнішньоекономічних експертиз, відповідних тендерів, конкурсів, аукціонів, а також забезпечують методичне керівництво і надають допомогу з цих питань.
Рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари та переліки індикативних цін затверджує Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України.
Таке рішення та переліки індикативних цін публікуються Міністерством зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України або уповноваженими ним організаціями в газеті “Урядовий кур’єр” не менш як раз на місяць.
Якщо в період між публікаціями рішення та переліків, виникли істотні зміни кон’юнктури ринку певного товару та цін на такий товар, Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України приймає рішення про зміну індикативних цін і публікує його у газеті “Урядовий кур’єр”.
Увага! Індикативні ціни, є обов’язковими до використання суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності всіх форм власності при укладенні та здійсненні зовнішньоекономічних угод (контрактів).
5. Види цін в зед.
На практиці світові ціни - це експортні ціни основних постачальників конкретного товару і імпортні ціни у найважливіших центрах імпорту цього товару. Так, на пшеницю світовими є експортні ціни Канади, нафти - експортні ціни країн-членів ОПЕК. Світові ціни на вугілля - це ціни у західноєвропейських портах, японських та американських виробників.
Якщо стосовно сировинних товарів світову ціну визначають країни - основні постачальники, то щодо готової продукції - вирішальну роль відіграють провідні фірми, що виробляють та експортують певні типи та види виробів.
Отже, при укладанні угод на продукцію обробної промисловості доводиться аналізувати і використовувати ціни десятків фірм, що виробляють аналогічну продукцію.
Світовий ринок - це економічні відносини, які виникають у процесі виробництва, розподілу і споживання на міжнародному рівні.
Одними з факторів впливу на ціноутворення світового ринку є:
транспортний фактор;
комерційні умовами поставок;
умови розрахунку;
валюта платежу;
характер поставки і т. ін.
Тобто рівень цін на світовому ринку може залежати від:
- у вільно конвертованій валюті чи по клірингу здійснюються платежі за поставлений товар;
Кліринг - це система безготівкових розрахунків за товари, послуги, цінні папери, яка заснована на взаємному заліку зустрічних вимог і зобов’язань.
- оплачується товар зразу чи з відстрочкою платежу;
- довгостроковий чи одноразовий характер має угода;
- чи товари постачаються на вільний ринок, чи в межах товарних угод, по лінії допомоги розвитку або в межах внутрішньофірмової торгівлі і т. д.
Світові ціни - це ціни великих експортно-імпортних угод, які укладаються в основних центрах світової торгівлі. При цьому угоди повинні укладатись на умовах готівкового розрахунку у вільно конвертованій валюті, а вибрані ринки - регулюватись загальним (вільним) торгівельно-політичним режимом.
Світові ціни формуються з урахуванням двох основних принципів:
1) світова ціна повинна бути доступною для будь-якого продавця чи покупця;
2) вона має бути показовою для світового товарного спіСОТвариства.
Різновидом світових цін можуть бути такі ціни, як: контрактні, довідкові, біржові, прейскурантні, аукціонні, ціни каталогів, проспектів, торгів, пропозицій, фактичних угод та розрахункові ціни.
Довідкові ціни - це офіційні ціни постачальників, що регулярно публікуються у довідниках, і є найбільш розповсюдженими в зовнішньоторговельній практиці. Ці ціни, як правило, вищі за ціни реальних угод, тому що на практиці розмір знижок, які надають фірми експортери конкретним покупцям, досягає 15-30% від рівня довідкових цін.
Прейскурантні ціни - ціни, що публікуються в прейскурантах і відображають, як і довідкові, загальний напрямок динаміки цін за минулий період. Прейскурантні ціни представляють фірми експортери у відповідь на запитання імпортерів.
Маючи обсяг продажу, постійні витрати, валові витрати, цільовий прибуток підприємства - можна визначити: точку беззбитковості, валові надходження та ціну 1-ці продукції при такому розмірі цільового прибутку (Рис 5.1.).
В
алові
надходження
Тис.
грн.
7
Валові
витрати
6
Цільовий
5 прибуток (1 тис. грн.)
4
3 Постійні витрати
2
1
100 200 300 400 500 600 700 800 900 обсяг продажу
Рис.5.1. Графік беззбитковості для визначення ціни товару
Постійні витрати незалежно від об’ємів збуту дорівнюють Н тис.грн. Валові витрати (змінні і постійні) зростають одночасно зі зростанням збуту. Крива валових надходжень починається з 0 і піднімається вверх по мірі збільшення числа проданих товарів. Ціна 1-ці товару становить Р грн.
При такій ціні фірмі для покриття своїх витрат необхідно реалізувати мінімум К одиниць товару. Якщо вона прагне отримати цільовий прибуток П тис. грн., їй необхідно реалізувати як мінімум К одиниць.
Точку беззбитковості можна знайти і аналітичним шляхом за формулою:
,
(5.2.)
де ∑Вп – сума постійних витрат;
Ц – ціна виробу;
Вз – змінні витрати на одиницю продукції;
(Ц – Вз) – валова маржа.
Враховуючи, що підприємство повинно не тільки компенсувати свої витрати, а й отримати цільовий прибуток (Пц), для визначення мінімального обсягу замовлення можна використати таку формулу:
.
(5.3.)
Фірма може підвищити ціну, щоб отримати цільовий прибуток від реалізації меншої кількості товару, але при цьому попит може різко зменшитись. Тому такий метод ціноутворення вимагає розгляду різних варіантів цін, дослідження кон’юнктури ринку та аналізу впливу цін на об’єм збуту.
Біржові ціни - це ціни, які встановлюються котирувальною комісією на біржових торгах спеціально організованого постійно діючого ринку масових, якісно однорідних товарів. Біржові ціни у світовій торгівлі поширюються більш ніж на 50 видів сировинних товарів, на які припадає близько 15-20% усього експорту країн: зернові продовольчі, цукор, сільськогосподарську непродовольчу сировину.
Біржове котирування (від франц. “котер” - розмічати, нумерувати) - це встановлення цін товарів, яким присутній довідковий характер та які є орієнтиром для торговців на біржі.
Котирувальна ціна відображає кон’юнктуру біржового ринку. При великій кількості угод вона розраховується як середня від цін угод, але не є середньою арифметичною величиною.
Ціни міжнародних товарних аукціонів - це ціни, які діють на спеціально організованих на визначений строк і в завчасно обумовлених місцях - ринках публічних торгів за максимально запропонованою ціною на попередньо розглянуту покупцем партію товару (лот). Цей вид світових цін поширюється на продукцію лісового та сільського господарства, рибальство, на хутряні товари, торгівлю чаєм, коштовним камінням, речами старовини та мистецтва.
Різновидом цін міжнародних товарних аукціонів є так звані ф’ючерсні контракти. Ф’ючерс (терміновий контракт) - це угода на купівлю чи продаж обумовленої кількості товару визначеної якості за умов його поставки у визначені строки та місце доставки у майбутньому. Ф’ючерсні ціни не зазнають суттєвих змін і вигідні покупцям за умов інфляції.
Ціни торгів - це ціни торгівлі, котра заснована на видачі замовлень на поставку товарів, заздалегідь об’явлених у спеціальному документі (тендері). Договірна (базисна) ціна може переглядатись з урахуванням змін у витратах виробництва, які мали місце протягом дії контракту.
Ціни пропозицій великих фірм мають характер довідкових, оскільки початкові ціни внаслідок придбання при укладанні угод звичайно знижуються на 10-15%. Відмінність їх від прейскурантних та цін у каталогах фірм полягає в тому, що вони значною мірою орієнтовані на конкретного покупця, а їх публікація не має регулярного характеру.
Розрахункові ціни приймаються у тих випадках, коли відсутня необхідна інформація, на основі якої може бути здійснено обгрунтування зовнішньо-торгівельної ціни для конкретної угоди. Розрахунок цін здійснюється на основі даних регулярних публікацій, які містять індекс експортних та імпортних цін стосовно широкого кола товарів.
Різновидом розрахункових цін є середньостатистичні експортні та імпортні ціни. Вони відображають експорт та імпорт за відповідний період часу. Їх використання можливо тільки щодо однорідної технічно нескладної продукції.
В основі розрахунку експортних цін на продукцію лежать передусім власні витрати виробництва, до яких потім додаються витрати на транспортування вантажів одержувачам, митні збори тощо. Як правило, у експортну ціну закладається рентабельність у розмірі не нижче 30%.
Рекомендована література: 3, 12, 13, 37, 39, 46.