Порядок заповнення вантажної митної декларації митним органом:

Митним органом заповнюється графа ВМД "Для відміток митного органу".

В основних і додаткових аркушах проставляється реєстраційний номер ВМД, який повинен відповідати номеру ВМД.

В основному аркуші N 1, крім реєстраційного номеру ВМД, повинно бути зазначене рішення посадової особи, яка перевірила дані, наведені в ВМД, прийняте за результатами контролю про правильність визначення митної вартості.

Запис про рішення митного органу про правильність визначення митної вартості товарів, учиняється таким чином:

• якщо в митного органу немає зауважень щодо заявленої декларантом митної вартості, то в основних і додаткових аркушах ВМД учиняється запис "Митну вартість визнано"

• якщо декларантом надано відомості не в повному обсязі, або митний орган має зауваження щодо цих відомостей і в установленному порядку необхідно здійснити додаткову перевірку даних, зазначених у ВМД, та їх уточнення, то посадова особа митного органу, що здійснила перевірку даних, зазначених у ВМД, і її оформлення, на аркуші N 1 ВМД учиняє запис: "необхідно подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість.

2. Методологія визначення митної вартості.

Для забезпечення справедливої, рівноцінної та прозорої (простої) митної оцінки товару за різних умов поставки введена розрахункова величина — митна вартість.

Митна вартість товару – це вартість товару, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України.

При визначені митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати до точки перетину кордону, якщо їх не включено до рахунку фактури:

• на транспортування, навантаження, розвантаження, перенавантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, у залежності від умов поставки товару, передбачених контрактом;

• комісійні та брокерські, що були нараховані до моменту перетину кордону, якщо це передбачено контрактом.

Знання Єдиного митного тарифу України, методики ціноутворення товарів і вивчення рівнів цін, що склалися на момент митного оформлення на світовому ринку, дозволяють використовувати загально теоретичні підходи до визначення митної вартості, основні з яких:

1. Митна вартість визначається шляхом додавання певних витрат, відповідно до фактурної вартості;

2. Митна вартість за ціною угоди, щодо ідентичних товарів визначається за ціною товарів, однакових за всіма ознаками з товарами, що оцінюються;

3. Митна вартість за ціною угоди щодо подібних товарів оцінюється за ціною товарів, що хоча і не є однаковими за всіма ознаками, проте мають схожі характеристики і складаються з однакових компонентів, завдяки чому виконують однакові функції у порівнянні з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними;

4. Митна вартість, визначається шляхом віднімання вартості (обчислюється відніманням від ціни одиниці товару звичайних надбавок на прибуток. Відповідного мита, податків та зборів сплачених у зв’язку з митним оформленням товару;

5. Якщо на імпортований товар відповідною постановою КМУ встановлено мінімальну митну вартість, то основа нарахування митних платежів має бути не менше від цієї вартості;

6. Експортна вартість визначається на основ ціни, що буде сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Ця вартість підтверджується калькуляцією витрат на виробництво одиниці товару на підставі комерційних, транспортних, банківських, бухгалтерських та інших документів, що мітять відомості про вартість товарів;

7. При розрахунку експортної ціни за формулою передбачається, що у контракті відсутня фіксована ціна товару та встановлено лише умови її визначення, і розрахунок проводиться на основі формули розрахунку ціни на визначену дату або за біржовим кодуванням на дату продажу товару.

Митна вартість товару визначається за формулою:

МВ = ФВ_{ФРАНКОсклад виробн..} + ТрВ + СтрВ + КомисВ + БрокВ + ВНавант + ВПеревант + ВРозв + ВПакув + ВІнші (4.1.)

де:

ТрВ – транспортні витрати до кордану

СтрВ - страхові витрати до кордону

КомисВ – комісійні витрати

БрокВ – брокерські витрати

ВНавант – витрати на навантаження

ВПеревант - витрати на перевантаження

ВРозв – витрати на розвантаження

ВПакув – витрати на пакування та перепакування товару

ВІнші – інші витрати.. понесені при доставці товару до митного кордону

Розрахунок митної вартості шляхом віднімання витрат:

МВ = ФВ_{ФРАНКОстанція призначення} - ТрВ - СтрВ - КомисВ -БрокВ - ВНавант - ВПеревант - ВРозв - ВПакув – Вінші (4.2.)

Де:

ТрВ – транспортні витрати до кордану

СтрВ - страхові витрати до кордону

КомисВ – комісійні витрати

БрокВ – брокерські витрати

ВНавант – витрати на навантаження

ВПеревант - витрати на перевантаження

ВРозв – витрати на розвантаження

ВПакув – витрати на пакування та перепакування товару

ВІнші – інші витрати.. понесені при доставці товару до митного кордону

Інкоте́рмс (англ. Incoterms, International commerce terms) — міжнародні комерційні умови, комплект міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торговельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі.

Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Таким чином можна уникнути або, щонайменше, значною мірою скоротити невизначеності, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Табл.4.1.

ІНКОТЕРМС-2000

Група E	Відправлення
	EXW	Франко-завод (... назва місця)
Група F	Основне перевезення не оплачено
	FCA	Франко-перевізник (... назва місця призначення)
	FAS	Франко вздовж борту судна (... назва порту відвантаження)
	FOB	Франко-борт (... назва порту відвантаження)
Група C	Основне перевезення оплачено
	CFR	Вартість і фрахт (... назва порту призначення)
	CIF	Вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення)
	CPT	Фрахт/перевезення оплачені до (... назва місця призначення)
	CIP	Фрахт/перевезення та страхування оплачені до (... назва місця призначення)
Група D	Прибуття
	DAF	Поставка до кордону (... назва місця поставки)
	DES	Поставка з судна (… назва порту призначення)
	DEQ	Поставка з причалу (… назва порту призначення)
	DDU	Поставка без сплати мита (... назва місця призначення)
	DDP	Поставка зі сплатою мита (... назва місця призначення)

• DAF. Delivered At Frontier (вказане місце) — товар доставляється до кордону без розмитнення

• DES. Delivered Ex Ship (вказано порт) — товар доставляється на судні без розмитнення

• DEQ. Delivered Ex Quay (вказано порт) — товар доставляється на судні та вивантажується без розмитнення

• DDU. Delivered Duty Unpaid (вказано місце призначення) — товар доставляється замовнику, сплата мита на замовнику

• DDP. Delivered Duty Paid (вказано місце призначення) — товар доставляється замовнику, очищений від мит та ризиків

З 1 січня 2011 в групі D діють наступні умови

• DAT (Delivered at Terminal) — вказано термінал призначення (новий термін),

• DAP (Delivered at Place) — вказано місце призначення (новий термін),

• DDP (Delivered Duty Paid) — вказано місце призначення, товар доставляється замовнику, очищений від мит та ризиків.

Нові умови поширюються на всі види транспорту.:

Методика розрахунку митної вартості та мита:

Слід зазначити, що при розгляді даного питання значної уваги потребує і механізм розрахунку митних податків, який включає в себе декілька обов’язкових етапів, які мають бути пройдені у суворо визначеній послідовності. Визначимо основні етапи розрахунку митних платежів.

На І етапі відбувається кодування товару.

На цьому етапі потрібно: визначити код товару, що встановлюється, за товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності.

Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) - це систематизований перелік товарів, що перебувають у вантажному обігу.

Товарна номенклатура ЗЕД включає кодове позначення товару, найменування товару і скорочене позначення одиниць його вимірювання.

Кодування товарів - це технічний прийом, що дозволяє представити товар у вигляді групи цифр.

Кодові позначення товарів мають і свою класифікаційну ієрархію в залежності від ступеня деталізації:

- код позиції - 4 знаки;

- код субпозиції - 6 знаків;

- код підсубпозиції - 9 знаків.

Елементами структури УКТ ЗЕД є система кодування та система класифікації.

Розглянемо на прикладі, який це має вигляд:

Кодування товару — це представлення товару у вигляді цифрово­го знака. Код товару в УКТ ЗЕД десятизначний і складається таким чином:

- код групи — 2 знаки;

- код позиції — 4 знаки;

- код субпозиції — 6 знаків;

- код підсубпозиції — 10 знаків.

Що ж необхідно для визначення коду товару?

Для того щоб присвоїти товару код відповідно до УКТ ЗЕД, необхідно провести класифікацію, тобто знайти його місце в товарній номенклатурі. УКТ ЗЕД має 5 рівнів класифікації. Розглянемо їх на прикладі. Нам необхідно провести класифікацію товару „пшениця тверда насінна”.

Перший рівень — розділи, їх у УКТ ЗЕД 21. На цьому рівні товари згруповані за галузями промисловості. Наприклад, у розділі І систематизовані живі тварини та продукція тваринництва, у II — продукти рослинного походження, у V — мінеральні продукти, у VII — пластмаси та вироби з них; каучук і резинові вироби. Отже, спочатку необхідно визначити, до якої галузі можна віднести товар. Пшениця — це продукція рослинного походження. Значить вона відноситься до розділу II.

Порядковий номер розділу не використовується в цифровому коді, але служить для зручності орієнтації в УКТ ЗЕД.

Другий рівень — групи. Всього їх 97. У них товари зібрані згідно:

• з матеріалом, з якого вони виготовлені (наприклад, група 50 — шовк, 72 — чорні метали, 80 — олово та вироби з нього);

• з функціями, які вони виконують (наприклад, група 91— часи та їх частини, 92 — музичні інструменти);

• зі ступенем обробки (наприклад, група 10 включає „зернові культури” у необробленому вигляді, 11 — продукцію борошномель­но-круп'яної промисловості, 19 — вироби із зерна хлібних злаків, борошна, борошняні кондитерські вироби).

Цьому рівню відповідають цифрові позначення з двома знаками від 01 до 97. Вони і є першими двома цифрами у десятизначному коді товару.

Знаючи, що пшениця насінна — це зерно у необробленому вигляді, шукаємо у розділі II групу 10 „Зернові культури”, яка і включає зерно пшениці. Значить перші дві цифри коду будуть 10.

Третій рівень — товарні позиції. Деталізація товарів на цьому рівні здійснюється за більш специфічними ознаками. Так наприклад, у групі 10 „зернові хліба” як критерій використовується вид зерно­вих, товарна позиція 1001 — пшениця, 1002 — жито, 1004 — овес.

Товарні позиції — це чотиризначні коди, перші два знаки в яких є номером групи. Отже товарна позиція пшениці — 1001.

Четвертий рівень — субпозиція. На цьому рівні здійснюється по­дальша деталізація. Так наприклад, у групі 10 „зернові хліба» в товарній позиції 1001 — пшениця до субпозиції 1001 10 відносить­ся пшениця тверда, до субпозиції 1001 90 — пшениця інша.

Товарні субпозиції — це шестизначні коди, перші два знаки в яких є номером групи, а наступні два — номером позиції.

Оскільки наш товар — тверда пшениця, то її відносимо до субпо­зиції 1001 10.

П'ятий рівень — підсубпозиція. На цьому рівні вводяться додат­кові критерії товару. Так наприклад, у групі 10 „зернові культури” до субпозиції 1001 10 відноситься пшениця тверда, а до підсубпозиції 1001 10 0010 — пшениця тверда насінна.

Таким чином проведено класифікацію „тверда насінна” і визначено код товару відповідно з УКТ ЗЕД 1001 10 0010.

Ми розглянули, з чого складається код товару і що для класифі­кації товарів у різних товарних позиціях використовуються такі кри­терії:

- матеріали, з яких товари виготовлені;

- функції, які вони виконують;

- ступінь обробки цих товарів.

Деякі товари можуть бути частинами і приналежностями інших товарів, що також враховано в товарній номенклатурі.

Головне правило визначення митної вартості — її обчислення на основі рахунку-фактури (ціни угоди) з обов'язковим докумен­тальним підтвердженням усіх її складових (наприклад транспорт­них витрат та ін.).

При неможливості визначення митної вартості на основі поданих документів (наприклад відсутня рахунок-фактура та ін.) митні орга­ни визначають її самостійно на основі цін на ідентичні або подібні товари, які діють у провідних країнах-експортерах зазначених то­варів та інших предметів.

На ІІ етапі визначається база оподаткування

Завдання: розрахувати розмір митної вартості товару, що є основою для нарахування платежів.

В практиці української зовнішньої торгівлі “митна вартість” - поняття порівняно нове. Перші кроки по створенню механізму її визначення зроблені в 1995р., хоча основні принципи закладені в Законі України “Про єдиний митний тариф” (1997р.).

При митному контролі використовують три вартісних показники, кожен з яких має економічний зміст та функціональне значення цін.

1 - Статистична вартість - показник для введення статистики зовнішньої торгівлі.

2 - Фактурна вартість - використовується для валютного контролю. Крім того, фактурна вартість товару є є базою для розрахунку митної вартості.

Фактурна вартість - це сума, яка фактично сплачена, або підлягає сплаті за товар, чи повинна компенсуватись зустрічними поставками і зафіксована в рахунку – фактурі (проформі), що пред‘являється до сплати (заліку). Рахунок – фактура входить в перелік документів по контракту і є розрахунковим документом.

Отже, величина фактурної вартості і склад затрат, що її формує, визначаються умовами торгового контракту.

Використовується фактурна вартість для розрахунку митної вартості та ведення валютного контролю.

Фактурна вартість, зокрема, використовується для визначення відповідності між товаром. що експортується (імпортується), і отриманими (сплаченими) за нього грошима. З метою визначення, якому обсязі виручка зарахована на валютний рахунок експортера, її величину порівнюють з фактурною вартість товару, що експортується. Аналогічна, при імпорті для визначення повноти обсягу постанови товару його фактурну вартість порівнюють з величиною авансового платежу.

Митна вартість - це база для розрахунку митних платежів.

Митна вартість - це сума витрат по товару до умовної точки на митному кордоні країни (місця ввезення, вивезення) незалежно від того, як фактично розподілені витрати по контракту.

Митна вартість товарів – це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України відповідно до положень Кодексу.

Порядок визначення митної вартості та митної оцінки товарів поширюється на всі товари, які переміщуються через митний кордон України.

На ІІІ етапі встановлюють розмір митного тарифу та визначають розмір мита.

Завдання: використовуючи код ТН, ЗЕД, визначити вид та розмір ввізного (імпортного) чи вивізного (експорного) мита.

Розмір ставок митного тарифу диференціюється в залежності від країни, походження товару. Розмір мита визначається, як правило, у відсотка від митної вартості товару, тобто за адвалерними ставками. Але в останній час відводяться комбіновані ставки (з фіксованою в ЄВРО нижчою межею).

Ставки митного тарифу затвердженні законом України “Про Єдиний митний тариф” із змінами та доповненнями.

Мито адвалерне: М^а =СтМ:100% х МВ_{не менше мін.МВ} (4.3.)

де СтМ – ставка мита згідно з товарною номенклатурою

МВ_{не менше мін.МВ} – митна вартість товару, що оподатковується митом

Мито специфічне: М^с = СумМ_{на один.тов.} х К-тьТов. (4.4.)

де СумМ_{на один.тов} - сума мита, встановлена в грощовому вимірі на одиницю виміру товару

К-тьТов – кількість одиниць товару, що оподатковується специфічним митом.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:

1. за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1);

2. за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2);

3. за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3);

4. на основі віднімання вартості (метод 4);

5. на основі додавання вартості (метод 5);

6. резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій статті 266 Кодексу методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь–якій послідовності за розсудом декларанта.