Розвиток пародонта

дисків або паралельних тяжів. Уперше ці епітеліальні утворення описав у 1885 p. MX. Malassez (Маляссе), тому іноді їх називають острівцями Ма-ляссе (мал. 36). Скупчення цих клітин локалізуються зазвичай поблизу це­менту кореня зуба і кортикальної пластинки комірки, а також у кістково-мозкових просторах міжкоміркових перегородок. Під впливом патогенних чинників ці клітини можуть бути причиною розвитку патологічних проце­сів (кісти, пухлини).

Для періодонта характерне інтенсивне кровопостачання, що відповідає високій активності обновлення його клітинних елементів і позаклітинних компонентів основної речовини (мал. 37). Кровопостачання здійснюється в основному верхньою та нижньою комірковими артеріями. Судини пері­одонта орієнтовані паралельно до довгої осі кореня, від них відгалужують­ся капіляри, які утворюють навколо кореня сплетення. Вени, які відводять кров із ділянки періодонта, спрямовуються до кісткових перегородок, не по­вторюючи напрямку артерій. Між артеріальними та венозними судинами періодонта наявні численні анастомози. Велике значення мають анастомо-зи судин періодонта і пульпи, що здійснюються через додаткові кореневі отвори.

Періодонт добре іннервований як аферентними, так і еферентними нервовими волокнами. Ці волокна утворюють нервове сплетення в періо-донтальному просторі, до якого належать товсті пучки волокон, що спря­мовані паралельно до довгої осі кореня, і тонкі пучки, від яких відходять кінцеві нервові гілочки та окремі волокна (мал. 38). Нервові закінчення у вигляді кущиків, клубочків та веретен є переважно механорецепторами та больовими рецепторами.

Мал. 37. Кровопостачання періодонта: Мал. 38. Нервове сплетення у пе-

КА — коміркова артерія; ЗА — зубна арте- ріодонті. х 300

рія; СПА — супраперіостальна артерія; МА — міжзубна артерія; Я — ясна (за В.Л. Виковим, 1996)

25

Розділі. АНАТОМІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ ПАРОДОНТА

Цемент

Цемент вкриває корінь зуба від краю емалі до верхівки зуба. У ділянці шийки зуба цемент може заходити на поверхню емалі, дотикатися до емалі або не досягти її межі (мал. 40). Розрізняють два типи цементу: безклітин-ний та клітинний (мал. 39). За своїм хімічним складом та будовою цемент на­гадує кістку. Він складається з органічних речовин (22 %), води (32 %), со­лей кальцію, фосфору та інших мікроелементів. Товщина цементу в ділянці шийки зуба становить 0,015 мм, у середній частині кореня — 0,02—0,03 мм.

Безклітинний (первинний) цемент розмішується переважно у приший-ковій частині кореня і безпосередньо прилягає до дентину. Він не містить клітинних елементів і складається з пучків колагенових волокон, що розмі­щуються паралельно до осі зуба, і кальцифікованого матриксу. Частина во­локон пронизує цемент у тангенціальному та радіальному напрямках.

Клітинний (вторинний) цемент вкриває дентин верхівкової третини ко­реня та міжкореневі поверхні багатокореневих зубів. Він також складається з колагенових волокон, кальцифікованого матриксу і розміщених у ньому клітин — цементоцитів, які мають численні відростки, що анастомозують між собою.

Дентинно-цементне з'єднання має вигляд відносно рівної лінії, на якій відбувається переміщення мінеральних і органічних компонентів матриксу обох тканин (мал. 40). У більшості випадків (60—65 %) цемент перекриває емаль, у 39 % відзначається безпосереднє стикання емалі та цементу, у 5 % емаль перекриває цемент і дуже рідко емаль та цемент не стикаються один з одним.

Цемент входить до складу опорного апарату зуба, забезпечуючи приєд­нання до нього волокон періодонта, захищає дентин кореня, виконує репа-ративну функцію, що забезпечує збереження загальної довжини зуба, ком­пенсуючи стирання емалі, та забезпечує постійне оновлення волокон періодонта.

Комірковий відросток

Комірковим відростком називають частину верхньої і нижньої щелеп, що без різкої межі відходить від їх тіла та міс­тить у собі зуби. Різкої межі між тілом щелепи та комірковим відростком не іс­нує. Комірковий відросток з'являється тільки після прорізування зубів і майже повністю зникає при їх втраті. У ньому виділяють дві частини: коміркову кістку та підтримувальну коміркову кістку.

Мал. 39. Клітинний (СС) та безклі­тинний цемент (вказаний стрілкою). х300

Коміркова кістка (стінка комірки) яв­ляє собою тонку (0,1—0,4 мм) кісткову пластинку, яка оточує корінь зуба і слу-

РОЗВИТОК ПАРОДОНТА

Мол. 40. Варіанти взаємовідношення емалі та цементу у ділянці шийки зуба: / — емаль перекриває цемент (5 % випадків); 2 — цемент перекриває емаль (60—65 %); З — кон­такт емалі та цементу (30 %); 4 — емаль і цемент не стикаються

Man. 41. Комірковий відросток верхньої (А) та нижньої (Б) щелеп

гує місцем прикріплення волокон періодонта. Вона складається з пластинчас­тої та губчастої кісткової тканини (мал. 41), в якій розміщені остеони, прони­зана великою кількістю проривних волокон періодонта і має велику кількість отворів, крізь які проходять кровоносні, лімфатичні судини та нерви.

Підтри му вальна коміркова кістка включає в себе:

а) компактну кістку, яка утворює зовнішню (присінкову та ротову) та внутрішню (вистилає комірку зуба) стінки коміркового відростка. її ще на­зивають кортикальною пластинкою коміркового відростка;

Розділі. АНАТОМІЯ ТА ФІЗІОЛОГІЯ ПАРОДОНТА

28

Мал. 44. Структура губчастої речовини комірок передніх (А) і бічних (Б) зубів

б) губчасту кістку, яка заповнює простір між стінками коміркового від­ростка і власне комірковою кісткою.

Кортикальні пластинки коміркового відростка продовжуються у відпо­відні пластинки тіла верхньої та нижньої щелеп. Вони найтовщі в ділянці нижніх малих кутніх зубів (премолярів) та великих кутніх зубів (молярів), особливо з боку щічної поверхні. У комірковому відростку верхньої щеле­пи вони значно тонші, ніж у такому нижньої щелепи (мал. 42, 43). У ділянці фронтальних зубів їх товщина завжди менша з присінкового боку, у ділян­ці великих кутніх зубів кортикальна пластинка тонша з язикового боку. Кор­тикальні пластинки коміркового відростка утворюються поздовжніми плас­тинками та остеонами, у нижній щелепі пластинки з тіла щелепи проника­ють у кортикальні пластинки коміркового відростка.

РОЗВИТОК ПАРОДОНТА

Губчаста кістка утворюється переплетенням трабекул, які розміщені відповідно до напрямку сил жувального навантаження, що діють на комір­ку (мал. 44). Кістка нижньої щелепи має дрібноямкову будову з переважно горизонтальним розміщенням трабекул. У кістці верхньої щелепи більше губчастої речовини, ямки більші за розмірами, кісткові трабекули розміще­ні вертикально (мал. 45). Губчаста кістка утворює міжкореневі та міжзубні (міжкоміркові) перегородки з вертикальними каналами живлення і розмі­щеними в них нервами, кровоносними та лімфатичними судинами. Між кістковими трабекулами знаходяться кістковомозкові простори, які в дітей заповнені червоним, а в дорослих — жовтим кістковим мозком (мал. 46).

Мол. 45. Напрямок трабекул губчастої кістки коміркової частини на поперечному (А) та поздовжньому (Б) зрізах