Mercazolilum сп. Б Мерказоліл

Ф.в.: таблетки по 0,005 г – по 1 таблеткі 3 – 4 рази на день.

Зменшує синтез гормонів у щитоподібній залозі, знижує основний обмін речовин.

Застосовують для лікування різних форм токсичного зобу (базедова хвороба, тиреотоксикоз, дифузний токсичний зоб).

Побічна дія: лейекопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, алергічні реакції, диспепсичні явища.

Препарати йоду чинять антитиреоїдну дію, гальмують синтез гормонів щитоподібної залози, порушують зворотній зв’язок у системі аденогіпофіз – щитоподібна залоза. Дія препаратів проявляється через 12 – 24 години. Застосовують при гіпертиреозі, ендемічному зобі, для профілактики радіаційного ураження щитоподібної залози.

Препарати: розчин йоду спиртовий, розчин Люголя, калію йодид, йодомарин, йодактив.

IV

Гормон прищитоподібних залоз – паратирин (парат-гормон) регулює обмін кальцію і фосфору. Органами-мішенями гормону є кістки і нирки, в яких є специфічні мембранні рецептори для паратирину. У кишках паратирин активізує абсорбцію кальцію і неорганічного фосфату; у ниркових канальцях збільшує реабсорбцію кальцію і зменшує реабсорбцію фосфатів. При цьому вміст фосфору в крові зменшується, одночасно зростає рівень кальцію.

Parathyreoidinum Паратиреоїдин

Ф.в. : ампули 1 мл

Показання: гіпопаратиреоз, для запобігання тетанії у зв’язку з гіпокальціємією.

V

У β-клітинах острівців підшлункової залози (Лангерганса) синтезується інсулін. Основна фізіологічна роль інсуліну в організмі – зниження вмісту цукру в крові. Це відбувається за рахунок транспорту глюкози всередину клітин, посилення засвоєння її тканинами, посилення глікогенезу (синтез глікогену з глюкози в клітинах печінки). За відсутності або недостатності інсуліну розвивається цукровий діабет (сильна спрага, хворий втрачає масу тіла, знижується імунітет, сповільнюється загоєння ран, рівень цукру в крові більше ніж 6,6 ммоль/л, цукор в сечі, ацидоз, ускладнення з боку судин).

Інсуліни – це гормональні препарати які застосовують для лікування І типу діабету (інсулінозалежного). Сучасні препарати інсуліну різняться між собою за швидкістю та тривалістю дії.

Їх можна розділити на такі групи:

1. Препарати інсуліну короткої дії, або прості інсуліни (моноінсулін МК актрапід, хумулін).

2. Препарати інсуліну подовженої дії:

а) середньої тривалості (8 – 12 годин) – суспензія – інсулін – семіленте, Б-

інсулін;

б) тривалої дії (20 – 30 годин) – суспензія інсулін-ультраленте.

3. Комбіновані препарати, що містять у своєму складі інсулін І –ІІ-ї груп, наприклад 25% простого інсуліну і 75% інсуліну ультраленте.

Залежно від джерела отримання розрізняють інсулін, виділений з підшлункових залоз свиней (С), великої рогатої худоби (Г), людський (Н –hominis), а також синтезований методами генної інженерії.

Insulinum Інсулін

Ф.в. : фллакони по 5 мл (в 1 мл – 40 ОД)

Вводять підшкірно, внутрішньом’язово за 30-40 хв. перед їдою. Зниження рівня глюкози в крові після їх введення починається через 15-30 хв, максимальний ефект – через 1,5 – 2 години, дія продовжується до 6 – 8 годин.

Препарати інсуліну дозуються в одиницях дії (ОД). Дозу інсуліну для кожного хворого підбирають індивідуально під постійним контролем рівня глюкози в крові й сечі після призначення препарату (1 ОД гормону на 4 – 5 г глюкози, що виділяється з сечею).

Основне застосування інсуліну – лікування цукрового діабету І типу, діабету будь-якого типу на фоні вагітності та хірургічних втручань.

Побічна дія – алергійні реакції, ліподистрофія на місці ін’єкції.

Гіпоглікемія може розвинутися внаслідок передозування інсуліну або фізичного навантаження. Хворому дають цукор або солодкий чай, при тяжкому стані вводять внутрішньовенно струменево 20-50 мл 40% розчину глюкози.

За відсутності ефекту вводять 5% розчин глюкози внутрішньовенно крапельно. Для стимуляції глікогенезу і корекції АТ вводять 0,5 мл 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду.

Гіперглікемія (діабетична кома) розвивається внаслідок несвоєчасного введення інсуліну. Для лікування застосовують лише інсуліни короткої дії, які вводять внутрішньовенно.

Найоптимальніший метод – внутрішньовенне крапельне введення інсуліну протягом перших 2 годин зі швидкістю 8 ОД/год з розрахунку 0,1 ОД кг/маси тіла. Для цього 1 мл інсуліну (40 ОД) розчиняють у 500 мл 0,9% розчину натрію хлориду, вводять внутрішньовенно крапельно зі швидкістю 30-35 крапель за 1 хвилину.

V I

Пероральні гіпоглікемічні препарати – це синтетичні препарати для внутрішнього застосування при цукровому діабеті ІІ типу (інсулінонезалежного).

Класифікація пероральних гіпоглікемічних засобів.

1. Похідні сульфонілсечовини – букарбан, глібенкламід (манініл), глюренорм, діабетон, амарил.

2. Бігуаніди – глібутид, метформін (сіофор).

3. Різної будови – глюкобай, ізодибут.

Glibenclamidum сп. Б Глібенкламід

Ф.в. : таблетки по 0,005 г – по 1 – 2 таблетки 1 –2 рази на день.

Стимулює β-клітини підшлункової залози, мобілізує надходження ендогенного інсуліну в кров. Частіше використовують у хворих віком понад 35 років. Можна застосовувати у випадках резистентності до інших препаратів цієї групи.

Побічна дія: диспепсичні явища, рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, алергічні реакції.

Metforminum сп.Б Метформін

Ф.в. : таблетки по 0,25 г - під час їди по 0,25 – 0,5 г 1 – 2 рази на день.

Підвищує споживання глюкози тканинами, зменшує усмоктування глюкози в травному каналі.

Застосовують для лікування інсуліннезалежного діабету, хворим з ожирінням на фоні діабету І типу, під час комбінованої терапії діабету.

Побічна дія: металічний присмак у роті, диспепсичні явища, шкірні алергічні реакції, порушення абсорбції ціанокобаламіну (за тривалого вживання).

V I I

Кора надниркових залоз продукує близько 40 стероїдних гормонів – глюкокортикоїдів, мінералкортикоїдів і сполук з естрогенними і андрогенними властивостями.

Класифікація глюкокортикоїдів.

1. Пероральні та ін’єкційні.

   0. Природного походження – гідрокортизон, кортизон.

   1. Синтетичні – преднізолон, метилпреднізолон, тріамциналон, дексаметазон.

2. Інгаляційні – пульмікорт, бекломет, інгакорт.

3. Для зовнішнього застосування – фторокорт, деперзолон, синафлан, флуцинар, лоринден.

Глюкокортикоїди впливають на всі види обміну речовин.

Вплив на вуглеводний обмін – це збільшення вмісту глюкози в крові, затримка утилізації глюкози в тканинах, може виникати глюкозурія. У печінці зростає вміст глікогену.

Катаболічна дія добре виражена у м’язовій жировій, лімфоїдній, сполучній тканинах, що проявляється негативним азотистим балансом, підвищеним виведенням із сечею амінокислот, аміаку, сечовини. У зв’язку з цим сповільнюється загоєння ран, виразок, гальмується вироблення антитіл. У дітей порушується формування тканин, затримується ріст.

Вплив на жировий обмін виявляється збільшенням продукції гліцерину і вільних жирних кислот у жировій тканині. У ділянці кінцівок відбувається місцева лі політична дія, а в ділянці тулуба індукується ліпогенез. Цим пояснюється ожиріння тулуба при надлишку глюкокортикоїдів без значного збільшення маси тіла (“ горб буйвола”, “місяцеподібне обличчя”).

Мають деяку мінералокортикоїдну активність: затримують в організмі Nа⁺ і воду, виводять К⁺, Са²⁺.

Вплив на серцеву діяльність: збільшується скоротливість міокарда, систолічний і хвилинний об’єм крові, підвищується тонус артеріол, зростає чутливість судинної стінки до адреналіну, норадреналіну, ренін-ангі

Вплив на ЦНС - збудження або пригнічення (неспокій, дратівливість, ейфорія або депресія).

Діючи на травний канал, посилюють виділення пепсину, хлороводневої кислоти.

Під впливом глюкококортикоїдів змінюються процеси кровотворення.

Мають значну протизапальну дію, гальмуючи усі фази запалення.

Prednisolonum сп.Б Преднізолон

Ф.в. таб. 0,001, 0,005; амп. 3%-1мл; мазь 0,5%-10 г; очні краплі 0,3%-5 мл.

Dexamethasonum сп.Б Дексаметазон

Ф.в. таб. 0,0005; амп. 4%-1мл.

Hydrocortisoni acetas сп.Б Гідрокортизону ацетат

Ф.в. амп. 2,5% суспензія по 2 мл; мазь 1% та 0,5% по 10 та 2,5 г.

Показання : ревматизм, колагенози, бронхіальна астма, тяжкі алергічні реакції, шок, колапс різного типу, при трансплантації органів.

Протипоказання: виразкова хвороба, цукровий діабет, інфекційні захворювання , артеріальна гіпертензія, епілепсія, вагітність, вірусні ураження шкіри і слизових оболонок.

Терапію глюкокортикоїдами проводять тоді, коли всі інші методики вже вичерпано. У гострих випадках її здійснюють за показниками.

Ці обмеження пов’язані з великою кількістю і тяжкістю ускладнень. У гострих випадках їх вводять короткочасно (1-3 дні) у великих дозах – 0,2-1 г на добу у перерахунку на преднізолон.

При хронічних захворюваннях призначають на термін від 4-6 тижнів і більше в дозі 0,2 – 0,05 г на добу.

Основними представниками мінералокортикоїдів є альдостерон і дезоксикортикостерон. Продукція мінералокортикоїдів залежить від загального об’єму позаклітинної рідини, вмісту в крові К⁺, Nа⁺ і від системи ренін-ангіотензин. Вони регулюють водно-сольовий обмін: збільшують реабсорбцію натрію і води в ниркових канальцях, посилюють виведення калію і кальцію, меншою мірою магнію.