
- •Лекція 1. Мова професійного спілкування як функціональний різновид сучасної української літературної мови
- •Структурні одиниці мови.
- •Структурні одиниці мови
- •Російська мова Норма Калька
- •Лекція 2. Стилістична диференціація української мови. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки План
- •Стиль як різновид літературної мови
- •Стиль як різновид літературної мови
- •1. Науковий стиль.
- •2. Офіційно-діловий стиль.
- •Публіцистичний стиль.
- •4. Художній стиль.
- •5. Розмовний стиль.
- •Лекція 3. Культура усного мовлення
- •Орфоепія. Норми української літературної вимови.
- •Наголос. Норми наголошення в українській мові.
- •Орфоепія. Норми української літературної вимови
- •Став (дієсл.) [став] ставь [стаф’]
- •Наголос. Норми наголошення в українській мові
- •Лекція 4. Лексика сулм з погляду походження і вживання
- •Література
- •Проблемно-пізнавальні питання
- •Література
- •Лекція 6. Прийменник. Класифікація та особливості використання
- •Лекція 7. Писемне мовлення офіційної сфери: ділове листування
- •Такий вступний комплімент, що засвідчує вашу повагу, буде приємним для адресата і буде мати відповідну реакцію.
- •Лекція 8. Синтаксичні засоби текстів офіційно-ділової та професійної сфери спілкування.
- •Композиційні засоби писемного ділового мовлення.
- •Композиційні засоби писемного ділового мовлення.
- •Невербальні засоби здійснення професійної комунікації
- •Візитна картка як атрибут усного професійного спілкування
- •Проблемно-пізнавальні питання.
- •Тема 10. Жанри публічного мовлення
- •Наради – основний вид професійного спілкування.
- •Етапи підготовки професійного виступу.
- •Наради – основний вид професійного спілкування
- •Етапи підготовки професійного виступу
- •Проблемно-пізнавальні питання.
Орфоепія. Норми української літературної вимови
Якщо фонетичні процеси в усному народному мовленні не знають обмежень (у діалектному мовленні українців можна почути свєто “свято”, гаварити “говорити”, щьо “що”, робиф “робив”, ходю “ходжу”), то в літературній мові вони регламентовані орфоепічними нормами.
Орфоепія ( від гр.orthos “правильний”, epos “мовлення”, “розповідь”)- 1)вимова, яка відповідає прийнятим у мові нормам (сукупність вимовних правил); 2) розділ мовознавства, який установлює систему вимовних норм.
Спираючись на фонетичні процеси, орфоепія подає індивідуальні норми для різних випадків і вибирає з наявних варіантів вимови те, що найбільш відповідає прийнятим традиціям і тенденціям розвитку мови.
Розрізняють два стилі орфоепії – повний і неповний. Повний стиль характеризується чіткою вимовою (прикладом може служити мовлення дикторів) Неповний – нечіткою, недбалою вимовою (розмовне побутове мовлення).
Відхилення від літературної (нормативної) вимови спричиняється:
1) місцевим діалектом (зорйя, бурак, пи'шу);
2) впливом контактуючої мови, що особливо виявляється в умовах двомовності ([ні’шка],[ри’пка],[харашо’],[ч’ай]);
3) правописом. (Між написанням і вимовою багатьох слів існує
різниця, і намагання копіювати написання в усному мовленні веде до помилок: контрастний – [контра'сний] ; проситься – [про'сиц’а]).
Норми української літературної вимови
Відсутність " акання" та редукції голосних.
Редукція голосних ( від лат. reductio “відсунення, відведення назад”) – ослаблення артикуляції ненаголошених звуків і зміна їхнього звучання.
Голосні [ а ] і [ о ] вимовляються чітко як у ненаголошеній позиції так і під наголосом:
укр. рос.
голова [голова'] [гълава']
картон [карто'н] [кърто'н]
контроль [контро'л’] [кънтро'л’]
2. Звук [о] перед складом із наголошеним [у] вимовляється як [оу] :
зозуля [з оу з у 'л’а]
союз [с оу й у' з]
3. Звуки [и ] і [е ] - нестійкі й, за законом вокальної гармонії, уподібнюються й зливаються у проміжному звучанні в ненаголошеній позиції:
пливе [п л и е в е' ]
неси [ н е и с и']
4. Сполучення літер дж вимовляється як один звук [ д^ж ], а дз як [д^з] якщо ці літери належать до однієї морфеми:
джем [д же м], дзеркало [д з е' р к а л о]
Якщо ці літери належать до різних морфем, то вимова роздільна:
відживати [в’іджива'ти] , відзнака [в’ і д з н а'ка].
5. Дзвінкі приголосні у кінці слів і складів не оглушуються:
укр. рос.
Дуб [д у б] [дуп]
Мороз [моро'з ] [маро'с]
Казка [ ка'зка] [ска'ска]
6. Глухі приголосні перед дзвінкими в середині слова вимовляються дзвінко:
боротьба [бород’ба']
7. Префікс з- (як і прийменник з )
перед глухими приголосними переходить у звук [с]:
зцементувати [ сцеиментува'ти]
з цими [сци'ми]
8. Префікси роз- і без- перед глухими приголосними мають паралельну вимову:
[рос- ] і [роз-] - [беc-] і [без-]
[ро'зкв’іт]
розквіт —
[ро'скв’іт]
[
беизкошто'вно]
б
езкоштовно
—
[беискошто'вно]
9.Губні приголосні на відміну від рос. мови вимовляються твердо (це відображається орфографічно):
укр. рос.
голуб [го'луб ] голубь [го'луп’]
кров [кров] кровь [кроф’]
степ [степ] степь [степ’]